Практикум для педагогічних працівників «Конфлікт у закладі освіти»

Практикум для педагогічних працівників

«Конфлікт у закладі освіти»

«Безконфліктний колектив – це мертвий колектив»

Соціальний педагог. На попередньому занятті ми з вами ознайомилися з термінологією конфлікту, його видами, стадіями розвитку та способами вирішення конфліктних ситуацій серед учнів. У педагогічній практиці основними видами міжособистісних конфліктів є конфлікти: учень-учень; учень-вчитель; вчитель-вчитель; вчитель-адміністрація; колектив-адміністрація; вчителі-батьки; адміністрація-батьки тощо.

Породжуються конфлікти головним чином суб’єктивними причинами, що залежать від особистісних характеристик та індивідуальної поведінки учасників конфліктів.

Практичний психолог. Більшість ситуацій має комунікабельний характер (ситуації спілкування). Не вважайте, що гострі й конфліктні педагогічні ситуації виникають тільки в молодих спеціалістів, вони трапляються й у досить досвідчених педагогів. Ці ситуації мають сигнальний характер. Результат конфлікту досить часто залежить від того, наскільки швидко сторонам вдалося досягти спільної думки.

Існують певні ознаки, що сигналізують про виникнення конфлікту. Серед них виділяють:

•                 криза (у ході кризи звичайні норми поводження втрачають силу, і людина стає здатною на крайності);
•                 непорозуміння (викликається тим, що певна ситуація, пов’язана з емоційною напругою одного з учасників, приводить до зміни сприйняття);
•                 інциденти (навіть звичайні ситуації можуть викликати тимчасове хвилювання чи роздратування, які дуже швидко проходять);
•                 напруга (стан, що спотворює сприйняття іншої людини, через що ставлення до неї погіршується, будь-яке непорозуміння може перерости в конфлікт);
•                 дискомфорт (інтуїтивне відчуття хвилювання, страх, що важко виразити словами).

Важливо відстежувати сигнали, що свідчать про зародження конфлікту. У практиці важливіше не стільки усунення інциденту, скільки аналіз конфліктної ситуації і якісне управління нею.

Соціальний педагог. Основна проблема, пов’язана з культурою спілкування, тому що більшість конфліктів є наслідком нетактовної поведінки учасників навчального процесу.

Причини конфліктів різні, але можна виокремити основні які мають місце у навчальному закладі:

Для вчительських колективів сучасної школи найбільш характерними є:

1.     Нетактовне ставлення один до одного.
2.     Незручний розклад.
3.     Непродумані нововведення в школі.
4.     Нерівномірний розподіл педагогічного навантаження.
5.     Відсутність умов для міжособистісного спілкування.
6.     Непорозуміння між учителями різного віку.

Це основні причини, хоча в кожному колективі є ще й суто свої.

На думку вчителів, конфлікти між вчителями та учнями виникають через:

1.     Порушення дисципліни на уроці;
2.     Невиконання домашнього завдання;
3.     Неповага до вчителя;
4.     Недоброзичливі відносини між учнями.

На думку учнів причинами їхніх конфліктів з учителями є:

1. Пропуск уроків;
2. Непідготовлені домашні завдання;
3. Нецікаве проведення уроку;
4. Наявність «улюбленців» у вчителів;
5. Образи зі сторони вчителя, грубість і нестриманість (роззява, нахаба та інші).

Усі ці причини конфліктних ситуацій типові саме для навчального закладу. Але вони досить легко вирішуються. Головне, щоб всі учасники освітнього процесу були готові до їх усунення, прагнули цього і не боялися труднощів і змін.

Практичний психолог. Наочно конфлікт можна уявити у вигляді айсберга, в якому видно тільки надводну частину, а все що під водою, сховане. Ця проста схема свідчить про те, що відсутність співпраці, конструктивного спілкування, поваги до особистості не приведе до розв'язання конфлікту. (схема)

Спробуємо так повернути цей айсберг, щоб конфлікт було розв’язано.

Ситуація 1. Дві сестри лежать на своїх ліжках у кімнаті, в якій обидві живуть, і сваряться через те, закрити чи підняти фіранки. Одна встає і закриває їх; інша встає та відкриває їх. Їх конфлікт здається нерозв’язним.

Вирішення. Заходить їх молодших брат і запитує, що відбувається. Одна сестра говорить, що яскраве сонячне світло заважає їй, так як вона намагається здрімнути. Інша сестра говорить, що вона намагається читати книгу зі свого домашнього завдання, і їй потрібне світло з вікна. Почувши це, молодший брат підходить, вмикає лампу біля ліжка і закриває штору. Обидві сестри задоволені.

Соціальний педагог. Ми вже говорили, що в конфлікту є свої стадії розвитку. Це початкова фаза, фаза підйому, пік конфлікту та спад конфлікту.  Фази конфлікту можуть циклічно повторюватися, наприклад, після фази спаду в першому циклі може початися фаза підйому другого циклу з проходженням фаз піку і спаду. При цьому можливості вирішення конфлікту в наступному циклі звужуються.

Таблиця. «Співвідношення фаз і етапів конфлікту залежно від можливості його вирішення»

Для вирішення конфліктних ситуацій часто використовують так звану «Карту конфлікту», яка допомагає усвідомити суть проблеми, визначити, які явні та приховані потреби ховаються за вимогами людей, побачити можливі перспективи розвитку конфліктної ситуації.

Пропоную за допомогою «Карти конфлікту» проаналізувати один із конфліктів за таким алгоритмом:

1. Суть проблеми.

2. Які сторони беруть участь у конфлікті? Хто виступає від імені кожної зі сторін?

3. У чому полягають відкриті та приховані інтереси кожної сторони? У чому полягають побоювання учасників конфлікту?

4. Інтереси яких ще сторін зачіпає конфлікт? Чи представлена (або прагне бути представленою) третя сторона у конфлікті?

Ситуація. Все почалося в той день, коли Настю, ученицю 5-Б класу, не пустили вранці до школи. В її школі для всіх учнів була введена обов’язкова форма: піджак зеленого кольору. Того ранку Настя піджак не вдягла, бо за день до того дівчинка забруднила його і мама віднесла річ до хімчистки, іншого піджака у дівчинки не було. Настя була прикро вражена, коли черговий при вході не впустив її до школи, посилаючись на наказ директора «Без шкільної форми нікого в школу не впускати!». Засмучена дівчинка вже налаштувалась вертатися додому, як раптом побачила завуча з виховної роботи, Марію Іванівну, яка піднімалася сходами шкільного ґанку.

- Добрий день, Маріє Іванівно, чому мене не впускають до школи? Я вчора забруднила піджак і мама віднесла його до хімчистки, а черговий каже, що без піджака в школу не можна!

- Настю, не вигадуй дурниць і передай мамі, щоб вона частіше ходила на батьківські збори. Тоді б вона знала, що існує наказ, відповідно до якого всі учні повинні ходити до школи тільки в шкільній формі!

Повернувшись додому, Настя ледве встигла застати маму до того, як вона пішла на роботу. Мати вислухала доньку і була вкрай обурена вчинком шкільної адміністрації...

Практичний психолог. Досвід вивчення педагогічних конфліктів вказує на те, що не всі конфлікти можна попередити, тому потрібно навчитися їх вирішувати. Конструктивне вирішення конфліктів можливе в процесі ефективного спілкування конфліктуючих сторін. Негативний емоційний стан — напруження, надмірне збудження — заважають людям контролювати себе, переживати приниження, образи, розуміти і чути одне одного.

У кожної людини є свій стиль входження в конфлікт. Згідно класифікації Т. Григор’євої виділяють:

•                 «вулкан» - непередбачувані спалахи (людина без причини раптом починає конфліктувати)
•                 «глечик» - повільно розігрівається (довго ображається, накопичує образи, потім починає конфліктувати)
•                 «хвиля» - спірне питання здається вирішеним, але потім піднімається знову і знов ( людина неодноразово повертається до причини конфлікту)
•                 «накопичувач» - накопичує образи, не показує реакції ( ніхто не знає, що він ображений)
•                 «реактор»  - людина швидко «розходиться», її потім важко зупинити.

Подумайте, який стиль поведінки притаманний саме Вам?

Соціальний педагог. Результативність вирішення конфліктної ситуації залежить від того, як учасники реагують на неї. Пропоную вам відповісти на ситуацію так, як відповідала б груба людина (агресивний вихід); невпевнена людина (пасивний вихід); упевнена людина (дипломатичний вихід):

Ви поспішаєте, а ваш колега по роботі щось попросив зробити;

Людина, яка вам неприємна, попросила допомогти;

Ви вже повторили двічі, але ваш співрозмовник не розчув.

Як ви гадаєте, яка реакція є найбільш сприятливою для вирішення конфлікту?

Які будуть ваші дії, якщо опонент залишиться агресивно налаштованим?

Практичний психолог. Для того, щоб закріпити отриману інформацію, пропоную проаналізувати наступні ситуації.

Ситуація 1. Повертаючись ввечері додому, вчителька в людному місці помітила одну із старшокласниць: вона вульгарно одягнена, яскраво нафарбована, поводить себе викликаючи, явно звертаючи на себе увагу. Що робити вчителеві?

Ситуація 2. До класу приходить учень, який приїхав з села. Діти глузують з його провінційності. Чим може допомогти вчитель?

Ситуація 3. У класі є розв’язна, зухвалої поведінки дівчинка із неблагополучної сім’ї. Вона палить, лихословить, вішається на шию хлопцям. Як себе з нею поводити?

Ситуація 4. Учитель прийшов до класу і побачив бійку. Билися дві дівчинки з 9-го класу. Решта учнів спостерігали за бійкою. Якими мають бути подальші дії вчителя? Що робити класному керівнику?

Соціальний педагог. Часто конфлікт порівнюють з булінгом. Чи згодні ви з цим твердженням? Зверніть увагу на визначення явища булінг.

Булінґ – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Основними ознаками булінгу є:

 - системність (повторюваність);

 - один із учасників обов’язково дитина;

 - ситуація сталася на території освітнього закладу або під час освітнього процесу;

 - є зафіксовані наслідки.

Пропоную порівняти дві ситуації. Оберіть, яка з них конфліктна, а яка вказує на факт булінгу.

Практичний психолог. Існує три шляхи виходу з конфлікту.

1.    Переговори – це процес, під час якого сторони намагаються розв'язати конфлікт шляхом безпосереднього обговорення між собою. Сильна сторона переговорного процесу полягає в тому, що все залежить від самих сторін – як процес, так і результат безпосереднього обговорення.

2.    Медіація. Під час медіації в процес вступає третя сторона – посередник, мета якої – допомогти опонентам домовитися. Виконуючи роль стороннього спостерігача і допомагаючи їх спілкуванню, медіатори намагаються сприяти пошуку сторонами рішення типу «виграш – виграш». І хоча медіатор бере на себе відповідальність за процес, все ж опоненти контролюють предмет дискусії та її результат.

3.    Арбітраж. У випадку арбітражу третя сторона контролює не тільки процес, але й результат. Арбітри вирішують, що саме сторонам необхідно зробити для розв'язання конфлікту, і зазвичай наділені владою, здатною примусити сторони виконати відповідне рішення. У суперечках між дітьми арбітрами часто виступають батьки.

Соціальний педагог. При вирішенні педагогічних конфліктів потрібно застосовувати  непрямі методи роботи, серед яких:

  1. Принцип «виходу почуттів». Якщо людині дати можливість вилити свої негативні емоції, то поступово вони самі собою змінюються на позитивні, треба тільки проявити витримку і здатність емоційно підтримати людину.

2. Принцип «емоційного відшкодування». Часто людина, яка звертається з приводу конфліктної ситуації, почуває себе потерпілою. Слухаючи її, необхідно сказати їй про те гарне, що в ній є, бо з тим, що людина страждає, не можна не рахуватись – таким чином відбувається «емоційне відшкодування пригніченого стану».

3. Принцип «авторитетного третього» – тонкий психологічний прийом, при якому третій співрозмовник, слухаючи конкретну ситуацію, скупо, але авторитетно скаже позитивне про людину, яку вважають спонукачем конфлікту.

4. Принцип «оголеної агресії». Дає можливість людині, яка слухає конфліктну ситуацію, примусити тих, хто сперечається, ще раз повторити конфлікт з початку до кінця, щоб ще раз подумати над аналізом проблеми.

Педагог повинен уміти успішно використовувати кожен зі стилів вирішення конфліктної ситуації, враховуючи конкретні обставини: вміти поступатися, йти на розумний компроміс, встановлювати партнерські стосунки й водночас обстоювати власну позицію, розширюючи арсенал стилів, а не діяти за єдиним стандартом.

Практичний психолог. Як же ж можна допомогти дитині, щоб він чи вона не відштовхнули вас та не відчули себе слабшим чи приниженим? Важливим моментом поліпшення взаємодії є вияв ваших почуттів та інтересів таким чином, щоб вони не сприймалися дитиною як погроза на його адресу. Для цього рекомендується: перейти від «Ви (Ти)-тверджень», «Ви(Ти)-висловлювань» до «Я-тверджень», «Я-звернень». Коли у висловленій вами фразі на першому місці стоїть «Ви(Ти)», складається враження, ніби ви вважаєте, що маєте рацію самі, а ваш опонент помиляється, що ви звинувачуєте його в чомусь, вимагаєте від нього пояснення чи виправдання : «Ти не так поводишся», «Ти не повинен був цього робити», «Ти завжди робиш по-своєму», «Ти ніколи не…». Такого типу висловлювання спричиняють відхилення від суті проблеми і зміщення на особистість того, кого вважають неправим.

Формула «Я-твердження». Заповніть схему відповідно до того, що ви повинні дивитися на ситуацію зі свого боку.

Ситуація:  У класі хтось розмалював парту. Коли класний керівник помітив це, то почав вимагати від учня, який за нею сидів, пояснень: навіщо він це зробив? Учень відповів, що зробив це не він. Але учні класу підтвердили, що це зробив він. Класний керівник наполягав на тому, що учень відповідальний за свою парту. Учень образився та перестав спілкуватися із класним керівником.

Я почуваюся… (власні почуття і переживання стосовно ситуації)______________________________________________________________________________________________________________________________________

коли ти… (опис конкретних дій співрозмовника, які викликають негативні емоції)________________________________________________________________

__________________________________________________________________

тому що… (пояснення, чому дії співрозмовника викликають такі емоції, висловлення власних інтересів)__________________________________________

__________________________________________________________________

ось чому я хочу/бажаю/хотіла б… (бажані зміни в діях співрозмовника)_______________________________________________________

__________________________________________________________________

Оздоровча вправа « Глибоке дихання»

Під час конфлікту людина перебуває в стані емоційного збудження. Як ж  емоції супроводжують конфлікт? (негативні, гнів, злість, роздратування. розчарування, сум). Учені виявили, що жодна конфліктна ситуація не проходить для організму безслідно. Тому пропоную і нас трішки розслабитися  і зняти напруження.

Коли ми кимось ображені чи злі на когось в пориві агресії не можемо контролювати свої емоції та вчинки. Тому часто робимо те, про що згодом жалкуємо. Тому ми зараз навчимося знімати напругу і контролювати свої емоції.

Дихання заспокоює нервову систему, допомагає вирівняти емоції. Коли ми глибоко дихаємо, то позбуваємося думок, які нас хвилюють, відчуваємо, що можна контролювати свої думки, а не підкорятися їм. Глибоко вдихніть носом, порахуйте до 8, потім повільно випускайте повітря через рот, при цьому рахуйте до 16. Відчуйте, як зникає напруга. Висновок: я думаю, що цей простий прийом допоможе вам в певній ситуації контролювати свій емоційний стан.

Підбиття підсумків.

Наше життя не стоїть на місці, воно змінюється подібно до того, як змінюються пори року: щось відходить в минуле, щось з’являється у майбутньому, чимось ми живемо зараз, чогось хочемо позбутися, або забути, щось переосмислити, зрозуміти і усвідомити, вибудувати нові цілі, цінності, інтереси і установки, які будуть передумовою для виникнення чогось нового.

Зараз ми пропонуємо вам на аркушах паперу відповісти на запитання:

Що корисного я отримав на тренінгу?__________________________________

_________________________________________________________________

Що потрібно більше пізнати, вдосконалити?____________________________

_________________________________________________________________

Що ще б я хотів почути?_____________________________________________

__________________________________________________________________

Цікаво. Можна виділити наступні основні типи конфліктних особистостей:

1. Демонстративний тип. Найчастіше це холерики, яким притаманна бурхлива діяльність в найрізноманітніших напрямках, для них конфлікт, як для риби вода, це – життя, середовище існування. Вони люблять весь час бути в центрі уваги, мають завищену самооцінку. Часто самі виявляються джерелом суперечок, але самі такими себе не вважають.

2. Ригідний тип. Люди цього типу не вміють підлаштовуватися, тобто враховувати в своїй поведінці зміну ситуацій і обставин, брати до уваги думки і точки зору оточуючих, честолюбні, виявляють хворобливу образливість, підозріливість.

3. Некерований тип. Це людина імпульсивна, недостатньо себе контролює. Її поведінку важко передбачити. Часто веде себе зухвало, агресивно. У запалі не звертає уваги на загальноприйняті норми поведінки в колективі. Володіє завищеною самооцінкою. Постійно вимагає підтвердження своєї власної значущості.

4. Надточний тип (педант). Завжди пунктуальний, навязливий, занудний, хоч і відповідально виконує доручення, проте відштовхує людей від себе. Володіє підвищеною тривожністю. Схильний надавати надмірне значення зауваженям від оточуючих, іноді різко розриває стосунки з друзями, оскільки йому здається, що його образили.

5. Безконфліктний тип. Особистість, свідомо уникає конфлікту, перекладає відповідальність в ухваленні рішення на інших. Нестійкий в оцінках і думках. Для нього характерна  непослідовність поведінки. Орієнтується на миттєвий успіх в ситуаціях. Залежить від думки оточуючих. Не володіє достатньою силою волі.

6. Тип особистості «танк» – це груба, безцеремонна людина, що йде на пролом, нехтує чужими почуттями. Для них характерна гордо піднята голова, гучний голос і відчуття самовпевненості. Такі люди абсолютно впевнені в тому, що вони знають що потрібно їх колегам, а їхні поради – найкомпетентніші. Не люблять, коли хтось ставить під сумнів його правоту.

7. Тип особистості «Снайпер». Снайпери діють по-іншому, вони стріляють у людей різними образливими словами і дотепами і тим самим вносять розлад у колективні дії співробітників. Така людина намагається заподіювати людям неприємності з допомогою махінацій, інтриг, пліток. Зазвичай, він вважає, що така його поведінка повністю виправдана: хтось інший вчинив неправильно, а він бере на себе місію таємного месника.

8. Тип особистості «вибухова людина» – це ті, хто раптово наповнює приміщення криками. Цей тип так артистично виходить із себе, що створюється враження у оточуючих, ніби їх сильно образили. Людина цього типу не є злою по природі, але вона "вибухає", "запалюється" як дитина, у якої поганий настрій. Стратегія спілкування: дати людині накричатися, дати вихід його емоціям, і тим самим заспокоїти його.

9. Тип особистості «п'явка» не говорить гидот, не лається і не ображається, ні в чому прямо не звинувачує, але після спілкування з ним погіршується самопочуття, знижується настрій або з'являється відчуття втоми, важче направити думки в потрібне русло.

10. Тип особистості «вата» – така людина справляє враження приємної і поступливої. Але згодом часто виникають проблеми: вона не виконує обіцяного, погоджується зробити будь-яку роботу і не робить її. У такого типу постійно виникають непередбачені обставини, які заважають виконанню обіцяного.

11. Тип особистості «обвинувач» – для нього весь світ повний дурнів, негідників і нероб. Має свої чіткі судження про те, хто як повинен жити і працювати. Якщо ви спробуєте перервати нескінченну промову, швидше за все, агресії не буде. Буде легке роздратування.

12. Тип особистості «скаржник». "Скаржники" завжди скаржаться на уявні обставини. Ці типи так барвисто описують свої біди, що у слухача нерідко складається враження на їх користь. Помилку допускає той, хто погоджується з скаржниками або навпаки доводить їм, що вони не праві.

13. Тип особистості нерішучі, які не можуть прийняти те чи інше рішення через страх помилитися, тому вони тягнуть і тягнуть з прийняттям рішення, поки це рішення не буде прийнято без них або необхідність його прийняття не відпаде взагалі.  Подібного типу люди роблять так багато пробних кроків перед тим, як що-небудь зробити, що викликають роздратування у оточуючих.

16. Тип особистості «всезнайки», які вважають себе вище інших, тому що на їхню думку вони знають все на світі, і бажають, щоб про це знали всі. Ерудити по суті є цінними працівниками, але вони ведуть себе так зухвало, що породжують у оточуючих почуття неповноцінності. Слід пам'ятати, що ерудити рідко погоджуються на те, щоб визнати свої помилки.