Розгадуємо літературні таємниці відомих творів«На березі струмка залишилися два види слідів тварин, третій слід свідчить, що хтось волочив когось по піску – цей слід вів до лісу» «На березі струмка з кришталево чистою водою в один момент виросла невідома до цього часу прекрасна квітка. Що відбулося насправді?»«Цей герой попрощався із знайомими парубками та дівчатами, заповів майно церкві і зник. Що з ним трапилося?» « Одна вельможна пані за допомогою спеціального приладу засовує місце знаходження своєї родички і завдає їй смерті за допомогою отруйного фрукту. Наречений знаходить свою кохану у кришталевій труні. Хто вчинив злочин?»
Історія детективного жанру Історію детективного жанру можна простежити з глибокої давнини. Його елементи виявляються у Біблії. Елементи детективу ми знаходимо у романі В. Годвіна «Пригоди Калеба Вільямса» (1794 рік).«Записки Відока, начальника таємної Паризької поліції», автор Франсуа Єжен Відок (1828 рік)Історія детективу, як жанру починається тоді, коли в англосаксонських країнах сформувалася дійова система дотримання суспільного порядку. В Англії це сталося на початку ХІХ століття , а вже в середині століття вийшли в світ перші класичні зразки: між 1840 і 1845 роками Едгар Алан По створив п’ять новел, «логічних оповідань»: «Вбивство на вулиці Морг», «Таємниця Марі Роже», «Украдений лист», «Золотий жук», «Ти єси муж, який сотворив сєї». Сучасну історію детективу дослідники відраховують саме від цього часу.
Едгар Алан По. Фундаментальні принципи детективу:детектив-аматор, ексцентричний, з оригінальними манерами, він перевершує поліцію у вмінні спостерігати й узагальнювати, він має товариша, який розказує про нього;каркас сюжету: злочин – дедуктивне розслідування – розкриття – покарання злочинця;сюжетні ходи: вбивство в закритій кімнаті, екскурси в психологію, помилково підозрювана людина, нестандартне вирішення проблеми, формула “найочевиднішого місця”, ланцюжок хибних доказів, вбивця – найменш підозрюваний персонаж;злочин розкривається за допомогою роботи інтелекту; два «золоті» правила детективу: коли виключені всі варіанти, крім одного, іноді найнеймовірнішого, він і є істинним; чим складніше справа, тим простіше її розв’язання;можливість застосування методів дедукції до реальних злочинів.
Словниковва робота. Детектив (англ. detective — агент розшуку, лат. deteсtіо — розкриття) — жанровий різновид пригодницької літератури, передовсім прозові твори, в яких розкривається певна таємниця, пов'язана зі злочином. Дедукція - (Від латинської deduco – відводжу, виводжу) – метод дослідження, за яким окреме ( деталь, факт) пізнається на основі знання загального ( кінцевого) результату. Дедуктивний метод — спосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів). У літературі його започаткував Е. По. Інтрига - потаємні, переважно непорядні, дії, вчинки, спрямовані на досягнення якої – небудь мети. Пергамент — спеціально оброблена шкіра молодих тварин. До винайдення паперу — матеріал для писання. Криптограма — напис, виконаний тайнописом, зрозумілим тільки для обізнаних із ним.
Структура детективу{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Елементи твору. Характеристика Тема. Таємниця, злочин Сюжет. Процес розслідування, розгадування таємниці Герой. Вигадана розумна особа, яка розгадує таємницю СтильІнтелектуально-ігрове начало (гра з читачем), стислість описів, виразність деталей, увага до найменших дрібниць Пафос. Боротьба добра і зла з обов'язковою перемогою добра (істини) над злом (лжею)
Формула детективного оповідання. В основі оповідання - розкриття таємничих обставин, за яких було здійснено злочин. Розслідуванням займається детектив-непрофесіонал. Поруч з ним - друг-оповідач. Мають бути викладені умови розкриття таємниці. Нишпорка, приступаючи до розкриття таємниці, знає стільки ж, скільки й читач, і немов викликає читача на змагання. Розгадка таємниці завжди має дивувати. Автор використовує принцип «очевидного - незвичайного», тобто найтаємничіше має найпростіше пояснення. Підсумкове пояснення, яке відбувається у кабінеті нишпорки, нагадує лекцію.
Чи погоджуєтесь ви зі словами відомих людей?Детективні оповідання корисно читати хоча б тому, що вони приносять задоволення. Генріх Манн Якщо я за тиждень не прочитав жодного детектива, він минув для мене як для читача даремно. Бертольт Брехт Захоплення читача детективом – від невлаштованості життя. Люди постійно живуть в стресових ситуаціях, їм потрібно розслабитися, вони хочуть врятуватися від реальності. Детективний жанр для цього – чудові ліки. Джеймс Чейз Детективна література водночас і божевільна, і математична. Брати Гонкури Вечір з детективом – це чудово! Тут і побут, тут і світське життя. Анна Ахматова