Алкани утворюють гомологічний ряд. Загальна формула алканів – Сn. H2n+2, де n – ціле число. Ряд сполук, у якому кожний член відрізняється від попереднього на постійну структурну одиницю, називається гомологічним рядом, а самі сполуки – гомологами. У цьому випадку структурною одиницею або гомологічною різницею є СН2– метиленова група.
Ізомерія – це явище, при якому декілька сполук – ізомери – мають однаковий склад і однакову молекулярну масу, але відрізняються одна від одної будовою молекул, а отже, і своїми фізичними та хімічними властивостями. Структурна ізомерія обумовлена різним порядком сполучення окремих атомів чи атомних груп у молекулі. Ізомерія карбонового ланцюга. Перші три члени гомологічного ряду алканів (СН4, С2 Н6, С3 Н8) ізомерів не мають. Бутан існує у вигляді двох ізомерів:
Хімічні властивості алканів. Алкани за своєю природою є насиченими сполуками й тому не вступають у реакції приєднання. Вони досить інертні та не взаємодіють за нормальних умов з кислотами, лугами, окисниками, активними металами. Тому однією з перших їх назв були “парафіни” (від лат. рarum – мало, affinis – споріднений). Для насичених вуглеводнів характерні два основні типи хімічних реакцій: реакції заміщення гідрогену; реакції розщеплення молекули (за зв’язками С-С або С-Н).
Крекінг і піроліз алканів Крекінгом називається термічне перетворення алканів за температур 470–540 о. С. Перетворення алканів за вищих температур (700–1000 о. С) називається піролізом. Основними процесами під час крекінгу є гомолітичний розрив карбонового ланцюга по зв’язку С-С з одночасним дегідруванням, ізомеризацією і циклізацією. У результаті крекінгу утворюються, як правило, ненасичені вуглеводні. Будова кінцевих продуктів крекінгу визначається природою вихідного алкану й умовами проведення процесу (температура, тиск, час, каталізатор).