Презентація Анатолій Качан «Після бурі», «Білі ночі в Одесі»,«Райські дні»

Анатолій Качан «Після бурі», «білі ночі в одесі»,«райські дні»

Чистомовка. Ке – ке – ке – там де море глибоке. Пи – пи – пи – де широкі степи. На – на – на – там є наша Батьківщина. Ко – ко – ко – де іскриться сонечко. Ер – ер – ер – де віє ласкавий вітер. Ця – ця – ця – на горах столиця. На – на – на – там є наша Україна

анатолій Качан. Письменник, культурний діяч. Народився 16 січня 1942 року на Миколаївщині.

Анатолій Качан довго очолював літературні відділи в дитячих журналах «Барвінок», «Соняшник», республіканське літературне об'єднання школярів «Первоцвіт», у газеті «Вечірній Київ» вів сторінку творчого саморозвитку дітей «Кораблик», яка згодом переросла в самостійне видання «Я Сам//Сама».. З 2004 року – голова творчого об'єднання дитячих письменників. Лауреат багатьох літературних нагород, зокрема премій імені Миколи Трублаїні, Лесі Українки, премії «Звук павутинки» імені Віктора Близнеця, премії імені Бориса Нечерди та літературно-мистецької премії «Київ» імені Євгена Плужника.

Автор 15 книжок для дітей та юнацтва, добірки поезій ,що увійшли до шкільних підручників і посібників, хрестоматій та антологій української дитячої літератури. Вірші Анатолія Качана зі збірки «За нашим садом грає море» зачаровують своєю образністю, ліризмом та мелодійністю.

Словничок. Баркас — допоміжний пароплав або теплохід, який використовують для буксирування суден в порту та для дрібних перевезень. Рапана — рід великих хижих морських скельних равликів з родини Мурексові. Крем’ях-гладенький камінець, який використовують для гри.

Після буріПісля бурі Чорне море. Тихе, лагідне, прозоре. На морському дні з барка́са*Видно краба-водолазаІ медузу-мандрівницю,Всі підводні таємниці. На приморській кучугурі,На піску у візерунках. Чистять крила після буріСірі чайки-реготунки. Біля чайок після буріСохнуть водорості бурі. А рибалки на причаліЛовлять вудками удачу. Ген вони позавмирали,З воску вилиті неначе. Море п’ятки нам лоскоче,Сліпить зайчиками очі,Камінцями-стрибунцями. Грає в крем’яхи́* із нами. Роздає на знак пошани. Черепашки і рапа́ни*. Аж не віриться, що вчора. Тут гуляли хвилі-гори.

Гра у крем’яхи Це переважно дівчача гра. Кожен учасник повинен мати по десять камінчиків або круглих черепочків. Один із них має різко відрізнятися з-поміж інших кольором. Гравець підкидає кремічники догори і в тому місці, де вони мають впасти, наставляє над землею руки. Ті крем'яхи, що впали на руки, підкидають знову і намагаються зловити їх на льоту. Якщо кількість камінчиків виявиться непарною, гравець відкладає один із них, а решту підкидає знову. Може статися, що він при цьому не зловить жодного. Тоді він передає решту крем'яхів і право грати іншому. Вважається: той, хто грається, стратив і тоді, коли зловить парну кількість або разом з іншими камінцями зловить і міченого. Коли всі камінці розійдуться по руках, підраховують, кому скільки дісталося. Той гравець, у кого виявилося їх найбільше, і є переможець.

Білі ночі в ОдесіПо вулицях Одеси. В святковому вбранніАкації-принцеси. Гуляють навесні. Куди не глянеш вранці, –Акації цвітуть,По тихій МолдаванціДо моря нас ведуть. Над морем кожен вечір. Акації стоять,Накинувши на плечіПівденний аромат. Ген вогники мигають. На щоглах кораблів,Що з моря поспішають. До рідних берегів.

З Приморського бульвару,Мов сивий капітан,В зелених окулярах. Вітає їх платан. А з гавані Нептуна,Як дівчині моряк,Акаціям-красуням. Підморгує маяк. Коли у білій тишіАкації цвітуть,Стає вночі світліше. У місті і в порту. Шепоче хвиля хвилі:"На берег подивись,–Це знову ночі біліВ Одесі почались". Плата́н (Platanus) — невеликий рід дерев, який походить з північної півкулі

Райські дніЗнову на білім світіРайські настали дні: Як молоком облитий,Тьохкає сад пісні. Знову над нашим хутором. З хмари, що йде на Крим,Склавши долоні рупором,Пробує голос грім. Ніби школярка з бантами,Що в перший клас пішла,Вперше в житті під хатою. Яблунька зацвіла. Яблунька та заквітчана. Тихо мені бринить:«А відгадай-но, дівчинко,В квітці якій дзвенить?»

… На морському дні з баркаса. Видно краба – водолазаІ медузу – мандрівницю,Всі підводні таємниці…… По вулицях Одеси. В святковому вбранніАкації – принцеси. Гуляють навесні…… Знову над нашим хутором. З хмари, що йде на Крим,Склавши долоні рупором. Пробує голос грім……А рибалки на причаліЛовлять вудками удачу. Ген вони позавмирали,З воску вилиті неначе…

Навчися виразно читати вірші А. Качана. Матеріали взяті з Інтернет ресурсів