Урок позакласного читання "Моя рідна матуся"

29 квітня. Урок позакласного читання«моя рідна матуся» 3 клас

Робота над чистомовкою. Ло-ло-ло — весняне сонце припекло. Ли-ли-ли — у лісі квіти розцвіли. Аї-аї-аї — не змовкають птахи в гаї. Си-си-си — лунають дитячі голоси. Ри-ри-ри — гудуть у полі трактори. Ай-ай-ай — буде гарний урожай. Ні-ні-ні — раді люди всі весні.

Робота над скоромовкою. Співаків багато в лісі,Кує зозуля на узліссі.І солов’я пташиний спів. З зелених чути нам гаїв.

С.128

С.129 Пробудження. Снилось мені ясне сонце,Що в хаті світило, -А то лиш так моя мама. Дивилася мило. Приснивсь мені легкий вітрик,Що пестив колосся, -А то мені моя мама. Гладила волосся. Снилась мені ягідочка,Як мед солоденька, -А то мене цілувала. Мама дорогенька. Снилось мені, що на крилах. Я вгору несуся, -А то мене із постеліПіднесла матуся. Марійка Підгірянка

С.129

С.130 Сон. Вночі, під ранок, у гніздіУ комишах при маміПроснулось каченя собіІ глянуло в туманіНа срібне мамине перо,На срібне небо повне…Перевернулось на крилоІ знов заснуло сонне.І снився каченяті сон,Солодкий сон при мамі: Цвіте куга, цвіте пасльон. При березі в тумані. Цвіте при хмарі хмареня,І зірка недалечке…І чуло сонне каченя: Цвіте його крилечко. Цвіте на небо, на політ,На голубі тумани,На синій цвіт. на синій світ. В гніздечку біля мами…19671. Що наснилося каченяті«в гніздечку біля мами»?2. Чому автор називає сонкаченяти «солодким»?3. Якими кольорами цвіте сонкаченяти?

С.131 Серце. Маленька Жирафочка щосили витягує шию:— Мамо, а я, коли виросту, буду такою ж як ти?— Якою — такою? — мама всміхається.— Такою ж гарною — зі стрункими ногами і довгою шиєю, з гарними ріжками на голові?— Так, моє серденько, виростеш — будеш красунею, з ріжками, довгою шиєю й великими плямками, в тебе вони ще малі... Але, донечко, знай, що краса — це минуще — добре серце важливіше в стократ.— А в мене серце — яке? — питає Жирафочка.— Я подарувала тобі свого часточку — каже мама Жирафа, — але лише ти зможеш зробити його добрим.— Я неодмінно зроблю це, мамочко, бо дуже хочу бути такою, як ти! Ніна Даценко. На кого хоче бути схожа маленька. Жирафочка?2. Чому маленька Жирафочка прагнемати добре серце? Ні́на Миха́йлівна Даце́нко (5 вересня 1977) — українська письменниця, журналістка, радіоведуча.

С.131 Сонечко. Я розгойдуюся все вище й вище. Усередині усе перевертається і ціпеніє, однак я не боюсь — дід зробив міцну гойдалку, з бильцями, зі спинкою і оббив таким білим — щоб м‘якенько сидіть. Я то грудкою падаю вниз, мало не до землі, то підлітаю замалим не до самого неба, і Сонце гойдається разом зі мною на своїй гойдалці. Просто її за сяєвом не видко. А коли я біжу з вистрибами, то Сонце підскакує разом зі мною, певно, і вихвицує так само. Ну, може, я трошки краще. Я пливу, а Сонце, хитаючись, бігає по маленьких хвильках. Перевернуся горілиць, а воно на небі, як у воді погойдується.І прокидаємося ми одночасно, і на велосипедах разом їздимо, і стрибаємо, і граємося цілий день разом. Тільки я на своїй землі, а Сонечко на своїй, блакитній. Увечері запитую маму:— А що таке сонце?— Така зірка, тільки велика, бо близенько біля нашої землі. Але я засинаю впевнений, що Сонце — такий же хлопчик, як і я.Інакше чому мене мама називає: “Ти моє сонечко”? Ніна Даценко- Розкажи, як сонечко щодня грається із хлопчиком?- Чому герой оповідання впевнений, що сонечко такий жехлопчик, як і він?- Як до тебе лагідно звертається матуся?

С.132 Зоряні ВедмедіДалеко-далеко, серед веселих і холодних зір, живе собі сім‘я пухнастих зоряних ведмедів: мама Велика Ведмедиця, тато — Великий Ведмідь і Маленьке Ведмежатко. Воно чогось таке збитошне вдалося — то від Місяця шматочок відламає, то взагалі Місяцем — як м‘ячиком грає! То порозкидає хмарки по небу й людям зірок не видно, то шпурляє зірки — як камінчики в земні океани. Мама Велика Ведмедиця інколи й насвариться, а тато Великий Ведмідь їй каже таке:— Наше Ведмежатко ще маленьке й не розуміє, що шкоду робити не можна, але швидко воно виросте й так більше не робитиме. А увечері мама Велика Ведмедиця обов‘язково співає Ведмежаткові ведмежу колискову. Якщо ти, лягаючи спати, тихенько полежиш у своєму ліжечку і гарно прислухаєшся, то напевно почуєш її: Люлі-люлі, баю-бай,Спи спокійно, засинай... Ніна Даценко. Яка сім’я живе на зоряному небі?Як пустує Маленьке Ведмежатко?Що можна почути, якщо ввечерітихенько лежати у своєму ліжечку?

С.133 Батьківщина. Птаха крилами діток укрила:— Спіть, мої любі, і швидше ростіть. Добре зіпнетесь на крила — ми вирушим в путь. Чекають на нас краї далекі, за морем, за горами і за лісами. Там завжди тепло, багато їжі, й багато птахів летить туди. Тут буде холодно й наше гніздечко мороз огорне й заметуть сніги.— Мамусю, люба, ми там залишимось? Будемо жити в теплі і добрі...— Ні, мої любі, сюди повернемось, добра на чужині нема. Сюди, до рідних гніздечок, прилетимо навесні. Такого неба — як вдома — ніде не знайдете, рідного гнізда більш у світі нема! Ніна Даценко. Куди вирушають узимку пташки?Чому перелітні пташки не залишаютьсяв далеких краях, «у теплі та добрі»?Чому кажуть, що любов до Батьківщинипочинається з любові до матері?

С.133 -136 Читаю для себе«Мамине серденько»(казка)

Домашнє завдання: Дочитати казку на с.133-136;Виконати завдання на с.137-138і надіслати вчителю.