Презентація "Давня українська література"

Давняукраїнськалітература. XI – XVIII ст.

Історична довідка Київська Русь звелася, зміцніла й розпалась:монголо-татарське нашестя доруйнувало колись славні міста;прийшли литовські князі;

Річ Посполита завоювала українські землі;козацтво стало на оборону,виступало і проти шляхти, і проти татар;визвольні війни, повстання, російський царат;

на тлі цього бурхливого історичного життя України розвивалася писемна словесна творчість, переживаючи то піднесення, то занепадаючи, то відроджуючись і з новою силою розквітаючи жанрами, сюжетами, яскравими творіннями та літератур-ними іменами.

Світоглядна основа давньоукраїнської літератури. Теоцентризм (тео –бог, центр- осердя). Християнізація руських земель. У культурному сенсі супроводжувалася поширенням візантійсько-болгарських традицій.

Русь:зачерпнула від болгар готові книжні взірці творчості;перейняла «готову» літературну (старослов‘янську, церковну)мову;засвоїла жанрові схеми .

Давня українська література – здебільшого рукописний характер:чимало текстів дійшли до нас у списках («енних» копіях) – це,зокрема, і «Повість минулих літ», і «Слово про Закон та Благодать» Іларіона, й оповідання з Києво-Печерського патерика, й відоме «Слово о полку Ігоревім» та багато інших

Як і де переписувалися книги. Центр книгописання в X-XIII ст. – Київ: Софійський собор, Печерський та Видубицький монастирі. Диякони та ченці переписували твори релігійного характеру, художники працювали над мистецьким оформленням рукописів. Найдавніші книги писали на спеціально виготовлених для цьогошкірах, що називалися пергаментом, який коштував дуже дорого, тому з ХІV ст. його замінили папером, що завозили з-за кордону. Виробництво власного паперу почалося в Галичині в першій половині ХVІ ст.

У рукописній книзі провідне значення мав шрифт — устав та напівустав, скоропис використовувався дуже рідко. Устав та напівустав давали можливість зробити красиву, ритмічно насичену сторінку. Текст писали у два кольори: чорним і червоним. Червоним — перші рядки, звідки вираз «червоний рядок», а також окремі слова або речення, на які читач повинен був звернути особливу увагу. Усі рукописні книги «одягалися» в оправи для захисту та надання охайного вигляду. Для виготовлення оправи використовувалися добре висушені й оброблені дошки, які надійно скріплялися з блоком, їх покривали шкірою, а подекуди й коштовними тканинами

Літературу X-XIII ст. поділяють на дві групи: перекладну оригінальну

Перекладна література:релігійні текстифілософські, наукові та історичні праці«Шестиднев» (про створення світу)«Фізіолог» (з біології)«Топографія» (з географії)Хроніки (з історії)Ізборники (збірники)

Біблія. Святе Письмо – (з грецької – «книги») – зібрання книг, визнані християнською церквою. Основа Біблії – вчення про Заповіт. Складається з 50-ти книг Старого та 27 книг Нового Завіту. Ці книги створювалися багатьма авторами (~40) впродовж I тис.-IIст.н.е. Жанр Біблії різний: міфи, байки, повчання, притчі, легенди, афоризми, молитви, пісні

Кирило й Мефодій склали нам абетку ,вперше переклали Біблію на старослов`янську мову. Побутували тут і глаголичні біблійні книги. Поширювалася Біблія і грецькою мовою. Уперше на українську землю Біблія прийшла з Візантії. В часи Київської Русі Святе Письмо потрапило на українську землю, очевидно, як кирило-мефодіївський переклад. Повне зібрання біблійних книг, призначене для українських та білоруських земель, надрукував у 1517-1519 роках Франциск Скорина, а на основі Біблії Скорини Лука з Тернополя створив свій біблійний кодекс 1569р. 1581 року вийшла знаменита Острозька Біблія

Острозька Біблія – перше друковане видання – 1581 рік в Острозі (Волинь). Перший повний переклад Біблії на українську мову здійснили Пантелеймон Куліш, Іван Пулюй, Іван Нечуй-Левицький. Книга вийшла в 1903 р. за сприяння Британського Закордонного Біблійного Товариства у Відні

Найдавніші рукописні книги Київської Русі: Остромирове Євангеліє , Ізборник Святослава. Остромирове Євангеліє (1056-1057) – шедевр києворуського мистецтва (за рішенням ЮНЕСКО). Це найдавніша копія перекладу частини тексту Біблії на старослов'янську мову, яку здійснили Кирило та Мефодій. Фото сторінки Остромирового Євангелія

Оригінальна література:літописи проповідіповчанняжитія святихсказання

Сказа́ння - жанр розповідної літератури Київської Русі про історичних діячів та давні події. Образи і сюжети в сказаннях відзначаються поетичною вигадкою, хоча вони й розповідають про реальні події і про реальних осіб. Сказання наближаються до легенд. Широко відомі сказання про св. Бориса і Гліба, про Мамаєве побоїще

Житійна література -- життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою.“Житіє царевича Петра Ординського, Ростовського» (XIII ст);” Житіє Прокопія Устюжського ” (Х IV ). Епіфаний Премудрий (умер в 1420 р.) увійшов в історію літератури насамперед як автор двох великих житій : “Житія Стефана Пермського” (єпископа Пермі) і “Житія Сергія Радонежського”, створеного в 1417-1418 р.

Першим самостійним жанром давньої літератури стало літописання. Початок його відносять ще на кінець Х століття. Літо́пис — історико-літературний твір у Київській Русі, пізніше в Україні, в якому оповідь велася за роками. Назва походить від структури літопису, де статті починались зі слів «в літо».

«Повість минулих літ» є літописним зведенням:разом з Київським та Галицько-Волинським входить до літопису Руського;в основі – «Початковий літопис» (1093-95рр.), укладений монахами Києво-Печерського монастиря;оригінал «Повісті…» не зберігся, але існують дві найдавніші його копії: Лаврентіївський (1377 р.) та Іпатіївський (~1420р.)чернець Києво-Печерського монастиря Нестор вважається автором однієї з редакцій «Повісті…» (довів оповідь до 1113 р.)

«Києво-Печерський патерик» як приклад житійної літератури збірник оповідань про заснування Печерського монастиря та про його перших діячів Антонія та Феодосія;патерик (від грец. pater – батько, отець) – назва збірки життєписів пустельників та ченців якогось одного монастиря, краю або певної громади;«Києво-Печерський патерик» укладено в другій половині XI –першій половині XII ст.; у його основу покладено листування єпископа Симеона з Владимира з печерським ченцем Полікарпом,який теж хотів стати єпископом і скаржився , що в монастирі його недооцінюють;перше друковане видання патерика побачило світ 1661 р.

«Слово о полку Ігоревім» – перлина давньоруської літератури, зразок героїчного епосу XII ст. Оповідання про те, як новгород-сіверський князь Ігор у 1185 році воював проти половців та зазнав од них нищівної поразки.«Слово о полку Ігоревім» – безсмертний твір давньої української літератури. В ньому невідомий автор висвітлив найболючіші проблеми свого часу : захист батьківщини, засудження князівських міжусобиць, збереження єдності держави.

Отже, першою визначною писемною пам'яткою Київської Русі є літопис «Повість минулих літ», який є не тільки джерелом історичних відомостей, а й хрестоматією епічних пісень, легенд та переказів епохи Київської Русі. Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». Цей героїчний епос увібрав у себе найкращі зразки народної творчості того часу і став надбанням та гордістю всього слов'янського світу. Особливу роль у культурі Київської Русі відігравала Біблія.