Презентація "День писемності"

9 листопада –Всеукраїнський радіодиктант Національної єдності.

Висока культура мовлення означає досконале володіння літературною мовою у процесі спілкування та мовленнєву майстерність. Основними якісними комунікативними ознаками, їх ще називають критеріями, культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.

Чистота. Мова тоді буде чистою, коли буде правильно звучати, коли вживатимуться тільки літературно-нормативні слова і словосполучення, будуть правильні граматичні форми. Що ‘каламутить’ і засмічує українську мову? Зайві слова, слова-паразити, які заповнюють паузи у мовленні, коли людині важко чітко висловити думку. Найчастотніші з них: ну, от, значить, там, як це, чуєш, знаєш, так сказать, типу, розумієш та ін. Їх можна легко позбутися, уважно стежачи за своїм мовленням.

Чистота мовлення – це відсутність суржику. Суржик означає штучно змішану, нечисту мову, гібрид української і російської мов, що, безперечно, є загрозою для існування рідної мови, соціальним злом. Назва сучасного терміна метафорична, адже первісне значення слова суржик – суміш зерна різних злаків і борошно з такої суміші, яке було невисоким за якістю і вживалося у важкі голодні роки.

На жаль, суржик – давнє явище. Ще наприкінці ХІХ–ХХ ст. звучало застереження інтелігенції щодо поширення цієї скаліченої мови Україною як «збитку і згуби слов'янського добра». Характеристики суржику – лише негативні: ‘мішана й ламана мова’, ‘мовний покруч’, ‘здеградована під тиском русифікації форма українського мовлення’, ‘мовний безлад’, ‘низька мова’, ‘напівмовність’, ‘кровозмісне дитя двомовності’, ‘бур'ян’.

Причинами такого всеохопного впливу однієї мови на іншу науковці вважають цілеспрямовану мовно-культурну політику, тобто мовний тиск однієї мови на іншу. Наприкінці XX ст. українські мовознавці, відчувши загрозу тотального розмивання норм української літературної мови, розпочали рішучу боротьбу проти наступу суржику.

Суржик охоплює всі мовні рівні. На фонетичному рівні ці ‘непрохані гості’ відрізняються від українських своїм звучанням (ноль, регістратура, двойка, хожу, сижу замість нуль, реєстратура, двійка, ходжу, сиджу), запозиченим наголосом (одинадцять, чотирнадцять, новий, восємдесят замість одинадцять, чотирнадцять, новий, вісімдесят), порушують словотвiрні закони (англічанка, лікарство, зварщик, осінню, весною замість англійка, ліки, зварювальник, восени, навесні), мають російські граматичні форми (у продажі, два студента, по дорозі замість у продажу, два студенти, дорогою).

Надзвичайно багато лексичних кальок, напр.: не дивлячись на, фамілія, учбовий, рахую, на рахунок, любий замість незважаючи на, прізвище, навчальний, вважаю, щодо, будь-який. Інколи мовець і не підозрює про своє ураження суржиком, хоч і послуговується ним тривалий час (всьо, здача, тоже, все рівно, куда, сюда, туда замість все, решта, теж, все одно, куди, сюди, туди). Але частіше – це ознака байдужості, адже той, хто промовляє слова вроді, вообще, mina, ладно, ужас, кашмар, прівєтік, добре знає, що це неправильно

Як правильно сказати: добрий день чи доброго дня, дякуючи чи завдяки, виняток чи виключення? Мовознавець Олександр Пономарів усе своє життя навчав українців говорити грамотно — без росіянізмів чи калькованих слів. Сам майбутній професор народився в Ростовській області, яка була заселена українцями з Полтавщини та Чернігівщини, і навчався в російській школі. До Києва Олександр приїхав із бажанням вивчати літературну українську мову в університеті Шевченка, але зміг вступити лише на російську філологію. Тож українську опанував самотужки і навіть змінив зросійщене написання свого прізвища Пономарьов на питомо українське — Пономарів. Сьогодні відзначаємо День української писемності та мови. Тож ми підготували 10 порад про найпоширеніші мовні помилки з його книжки «Культура слова: мовностилістичні поради».

Олександр Понамарів «Культура слова: мовностилістичні поради».

Дякуючи і завдяки. Слово «дякуючи» в українській мові є дієприслівником, тобто означає «висловлюючи подяку». Наприклад: «Співачка кілька разів виходила на сцену, усміхаючись і дякуючи слухачам за увагу». Коли ж ідеться про допомогу чи підтримку, правильно вживати: завдяки підтримці, завдяки допомозі, завдяки умовам.

Виняток і виключення«Виняток» і «виключення» часто плутають і вживають «виключення з правила» або «виключний випадок». Олександр Пономарів радить запам’ятати різницю між цими словами так: виключення — це усування, припинення дії, наприклад: виключення зі списку, виключення з інституту, виключне право (право, що поширюється на певний об’єкт). А виняток — це відхилення від правила чи чогось звичного, тому: виняток із правил, винятковий випадок, виняткова мужність, виняткові умови.

Навчальний, а не учбовий. Часто чуємо і читаємо «учбовий заклад», «учбовий посібник». Насправді ж «учбовий» — спотворене і запозичене з російської мови слово, адже в українській мові не існує слова «учба». Тому правильно вживати: навчальний план, навчальний заклад, навчальна практика. Відповідно, абревіатура «вуз» (вищий учбовий заклад) — також калька, тому Пономарів радить вживати «виш» (вища школа).

Правильно і вірно. Коли вживати «правильно», а коли «вірно», запам’ятати дуже легко: «правильно» — так, як вимагають правила, тобто безпомилково. Наприклад: правильна відповідь, правильна вимова, правильно написати. «Вірно» — це синонім до слів «незрадливо, віддано», тому: вірно любити, вірний друг, вірно служити своїй справі.

Незважаючи і не дивлячись«Незважаючи» в українській мові вживається тоді, коли хочемо сказати про події, явища чи обставини, усупереч яким відбувається дія. Наприклад, «піти на прогулянку, незважаючи на негоду», або «об’єднатися, незважаючи на різні погляди». «Не дивлячись» доречно казати в реченні: «Хлопчик біг щодуху, зовсім не дивлячись собі під ноги».

Доброго дня чи добрий день. Професор Пономарів наполягає, що традиційне українське привітання, це «Добрий день», «Добрий вечір» або «добридень», «добривечір» у неформальному спілкуванні. «Доброго дня», вважає мовознавець, вигадали мудрагелі(той,хто багато роздумує,обмірковує), і така форма не притаманна українській мові.

Що, який, котрий«Що» стосується неживих предметів, а «який» — тільки людей, — чули про таке правило? Професор Пономарів вважає, що немає підстав робити такий розподіл — займенники «що» і «який» є рівноправними. Пригадайте рядок з народної пісні: «Ой їдь, братику, до дівчиноньки, що тебе чекала». Особливим є займенник «котрий»: він позначає відтинок часу — котра година, або виділяє щось чи когось: «Хтозна, котрий з них старший».

Давати спокій, а не залишати у спокої«Залишати у спокої» — калька з російської мови. Мовознавець радить вживати український оригінальний фразеологізм «давати спокій». Наприклад: «Дай йому спокій і більше не розпитуй про той випадок».

Мати рацію, а не бути правим«Рація» — походить від лат. ratio — підстава, обґрунтування, слушність, причина. Запозичення цього слова в українську з латини свідчить про широку обізнаність українців із класичними мовами ще з давнини. Тому, якщо хтось каже щось слушне, правильно вживати «Ви маєте рацію» або «Ваша правда». Слово «правий» в українській мові означає праведний, справедливий, безгрішний, наприклад, праве діло

Компанія і кампанія. Ці слова звучать дуже схоже, і часто їх вживають одне замість одного. Насправді ж вони дуже віддалені за значенням. Кампанія походить від фр. campagne — похід і означає сукупність заходів для виконання певного завдання. Наприклад, передвиборча кампанія. Компанія — від іт. compagnia, що зводиться до латини: cum — разом, panis — хліб, отже, це група осіб, яких об’єднує спільний інтерес чи справа. Тож, «святкувати великою компанією» і «планувати рекламну кампанію».

Можна визначити тверді принципи і звичайні практичні поради: свідомо і відповідально ставитися до слова; стежити за своїм мовленням, аналізувати його, контролювати слововживання, у разі потреби перевіряти за відповідним словником. Навчитися чути себе, таким чином виробляти чуття правильного мовлення; читати художню літературу – джерело збагачення мовлення, записувати цікаві думки майстрів слова, вчити напам'ять афоризми, вірші. оволодівати жанрами функціональних стилів. Потрібно однаково добре вміти написати вітальну листівку, заяву, доручення, лист для електронної пошти, підготувати науковий реферат чи публічний виступ та ін.;

не піддаватися впливам ‘модних’ тенденцій, аби прикрасити мовлення екзотичним чужомовним словом, ‘демократизувати’ жаргонізмом; уникати мовної агресії; намагатися не впадати в крайнощі – не бути ні сором'язливим маломовним мовчуном, ні велемовним самовпевненим балакуном, а говорити тільки тоді, коли є що сказати.