Щоб глибше усвідомити ту велетенську роль, яку відіграв Тарас Шевченко в житті нашого народу, перегорнемо невідомі або маловідомі сторінки його життя, переконаємося ще раз у тому, що він – велетень, філософ, сіяч. Знову і знову відкриваймо все нового і нового Шевченка, бо він – вершина нашого родового дерева.
Це спроба сучасного огляду родинної історії Шевченків. Чи не зник цей славний рід, чи має він своє продовження у всесвіті – ось що було метою нашого дослідження.спомини близьких родичів – дітей Тарасових братів Микити та Йосипа,та його дядька Павла, записані одним з найперших біографів Кобзаря М. Чалим; спогади Д. Красицького – одного з родичів Шевченка за старшою сестрою Катериною; невтомна дослідницька праця праправнука Тараса Шевченка Миколи Лисенка(по лінії Йосипа);наукові дослідження провідник українських істориків: М. Костомарова, О.Єфименко, Д. Мордовцева, О. Кониського; видатних українських інтелігентів: Г. Честахівського, С. Русової, І. Франка, В. Доманицького, М. Рильського, О. Білецького, М. Новицького та багато інших;Бесіди зі старожилами Моринець,Шевченкового,Зеленої Діброви;Архівні матеріали, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві, у державному музеї Т. Г. Шевченка у Києві. Джерела для відтворення родинного дерева Тараса Шевченка:
Шевченко Микита Григорович (1811-близько 1870)- старший брат. Микиті ще не виповнилось і 15, як дід одружив його на сусідській дівчині. Від цього шлюбу народилося трійко дитинчат- Ірина, Прокоп і Петро. Шевченко Йосип Григорович ( 1821-близько 1878) – молодший брат. Унього також було троє дітей – усі хлопці: Андрій, Іван і Трохим. Шевченко Катерина Григорівна (1804-близько 1848) - старша сестра. Вона ставала матір’ю аж 12 разів, проте до повноліття через бідність і хвороби дожили лише четверо: Федір, Степан, Яким і Максим. Шевченко Ярина Григорівна (12 травня 1816-1865) – молодша сестра. Народила п’ятьох синів: Устима, Іларіона, Логвина, Івана та Лаврентія. Окрім Тараса,Катерини, Микити, Ярини і Йосипа, у Шевченків були три доньки… Марії. Перша прожила лише два рочки, друга ще в дитинстві втратила зір – прожила 27 літ, а третя Марія померла у грудному віці. Брати та сестри
У нашого Кобзаря було 23 племінники і майже 90 внучатих племінників. А правнуків – більше півтори сотні! І це лише по лінії рідних братів і сестер. Усього ж нащадків славетної родини нараховується понад тисячу. Вони повторюють географію самого Тараса : Україна, Прибалтика, Росія і далі, аж за моря – океани. Остання їх зустріч - “з’їзд“ у Каневі у 1995 році. Нащадки Кобзаря
Микола Лисенко веде свою лінію від Йосипа. Він один з небагатьох родичів, що складають четверте покоління найближчих нащадків. Живе він у селі Шевченкове ( колишня Кирилівка ). Працює сільським інженером у місцевому коледжі. Досліджує сімейне генеалогічне древо майже 20 років. Найбільша гордість пана Миколи – сувій 20×1м із повним генеалогічним деревом по Катерині. Невтомний дослідник родоводу
Серед інших сімейних переказів, Микола Павлович наводить знамениту родинну історію, почуту від бабусі. Отож, внука розповідала, що у 1859 році Тарас Григорович приїхав до рідного села ( остання подорож на Україну ). Родичі тоді працювали на городі, але ж дітвора, як завжди, все знала першою. Прибігли: “Там якийсь пан приїхав…” І назад біжать, руки цілують ( за тодішньою традицією ). Шевченко зупинив їх і сказав: “Не треба. Цілуйте руки тільки батькові й матері”. Переказ про Шевченка
Марія Єфремівна Малишкіна – єдина правнучка ( по Йосипу) , м. Київ; В’ячеслав Євгенович Шкода ( лінія Катерини); Людмила Шевченко – директор Національного заповідника “Батьківщина Тараса Шевченка”(Моринці-Шевченкове-Будище);Людмила Красицька (лінія Катерини);Лідія Деркач(Шевченко)(лінія Йосипа по маминій лінії), Тернопільщина;Володимир Шкробот (з роду Красицьких по материнській лінії);Ольга Шарапа;Костянтин ЗеровІнші родичі з Шевченкового роду
Родинних оберегів золоті причали. Ведуть тебе з благословенної Черкащини у світ. Не думав ти, щоб так от пам’ятали. Вкраїнці дерева життя твого могутність віт. На батьківщині предків незабутніх в спокої могили. Пливуть у вічність серед райдуг, серед зим,І дереву родинному дає коріння сили,Щоби нащадки жили з поглядом ясним. Коли родинні почуття в душі тепляться, Коли тримає пам’ять на скрижалях родовід,Тоді вкраїнські обереги зорями іскряться,Тоді калиново-вербово не зникає слід. Квасниця Олександра Ярославівна. Поетичним пером
Колишня учениця нашої школи Братків Христина у 2007 році досліджувала своє генеалогічне дерево, що вилилось у роботу “Дерево життя мого родоводу”. Вона дослідила родовідне дерево родини Браткових до восьмого покоління. На захисті робіт МАН з українознавства у Києві отримала сертифікат за найкращу наукову роботу. Знай наших!