Презентація. Діячі української культури. Сковорода Григорій

Є на світі долі, як яскравий спалах зорі, що крізь віки несуть спогад про людину з великим і чулим серцем. Серед таких — доля Григорія Сковороди. Він став сином не лише своєї доби, а й зумів зазирнути в майбутнє, осмислити сенс буття, вивищитися над буденністю. Тож сьогоднішня наша зустріч буде присвячена саме йому. Ми спробуємо розібратися у таких важливих для кожної людини питаннях, як сенс життя, людяність, духовна краса.

"Від бідних бідний народився, нужду підклав, нуждою вкрився", — ці слова дуже влучно характеризують життя найвидатнішого українського філософа 18 століття, просвітителя, письменника, педагога, музиканта та співака Григорія Сковороди.

Просвітитель, філософ і поет Григорій Савич Сковорода — один із видатних мислителів історичного минулого нашої держави. Людина універсальних знань і здібностей, палкий захисник інтересів знедоленого народу, він все своє свідоме життя присвятив пошукам істини, боротьбі проти соціальної нерівності.

Народився Сковорода 3 грудня 1722 р, у с. Чорнухи Лубенського полку на Полтавщині, в сім'ї малоземельного козака.

У 1734—1753 pp. з перервами навчався у Київській академії, де під виливом Ф. Прокоповича та інших прогресивних діячів вітчизняної культури осягнув просвітительські традиції.

Студент Сковорода володів неабиякими музичними здібностями, чудовим голосом і слухом. Із класу філософії його взяли в придворну хорову капелу до Петербурга. Дворічне перебування при царському дворі згодом вилилося у гнівне засудження тамтешнього деспотизму, в критику самодержавства.

Протягом п'яти років (з 1745) Г.Сковорода навчався за кордоном — в Будапешті, Пресбурзі (нині Братислава), Відні, Венеції, Флоренції і, можливо, у Римі. Деякі дослідники стверджують, що три роки він студіював в університеті м. Галле (Німеччина), де слухав лекції відомого на той час філософа і фізика К.Вольфа.

Після повернення в Україну його запросили до Переяслава читати поетику; в колегіумі. Проте підготовлений ним курс «Разсужденіе о поззіи и руководство к искусству оной» місцевий епископ заборонив.

Клас, в якому навчав Григорій Сковорода. На шкільній дошці його слова: «Одне мені тільки близьке вигукну: «О школо! о книги!»»

Восени 1751 р. Г. Сковорода продовжив навчання в богословському класі Київської академії, а через два роки (1753), не закінчивши її і залишаючись назавжди «студентом», розпрощався з. академією. Блискуче знання мов, поетики й риторики, античної і нової філософії поєднувалося в Сковороді з неабиякими здібностями в галузі літератури і мистецтва. Він складав вірші і байки, писав музику, співав, грав на різних музичних інструментах.

З 1759 р. Г. Сковорода викладач Харківського колегіуму. Однак постійний тиск з боку представників церкви, які Вимагали, щоб він прийняв духовний сан, змушував кілька разів залишати колегіум (1760, 1764, 1766). У ці роки Григорій побував у Москві, в пошуках істини і правди обійшов всю Слобожанщину. 1768 р. його запросили викладачем у додаткові класи при Харківському колегіумі, де він прочитав курс лекцій з етики. Але й тут концепція моралі Сковороди розходилася з офіційно-церковною. Звільнений з посади (1769), він втратив можливість займатися педагогічною роботою, до чого мав великий хист і відповідні знання.

Г.Сковорода обрав стезю мандрівного філософа і протягом останніх 25 років побував у багатьох містах і селах України, проповідуючи свої ідеї і світогляд. Усе його життя було пов'язане з народом, з його ідеалами та прагненнями. «Мой жребий с голяками»,— стверджував він і рішуче відхиляв численні пропозиції з боку духовенства і світських правителів зайняти ту чи іншу високу посаду. Так, на запрошення монахів Києво-Печерської лаври прийняти духовний сан і стати «столбом церкви и украшением обители» Сковорода відповів, що «я столботворения умножать собою не хочу, довольно и вас, столбов во храме божием». Подібна іронічна відповідь прозвучала і на пропозицію з боку Катерини II стати придворним філософом: «Мне моя свирель и овца дороже царского венца».

Катерина ІІ багато чула про Сковороду і забажала особисто побачити відомого філософа. Коли той прибув до палацу, його завели до прийомної зали. Ось з’являється цариця, всі присутні низько-низько вклонилися їй. Один Сковорода стоїть рівно. - Чому ти не вклоняєшся мені, - запитала його Катерина ІІ. Філософ спокійно відповів: - Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся?!

Сковороду спокушали високими світськими посадами, все з тим же наміром - ізолювати його від людей. Харківський губернатор пропонував: "Чесний чоловіче! Чому ти не візьмеш собі якогось певного стану?" У відповідь - сковородинське: "Шановний пане! Світ подібний до театру. Щоб грати в театрі з успіхом і похвалою, беруть ролі за здібностями. У театрі актора хвалять не за знатність діючої особи, а за те, як він вдало грає її. Я довго міркував про це і після великого випробування себе побачив, що не можу представляти в театрі світу жодної особи вдало, крім низької, простої, безтурботної, самітної. Я обрав собі цю роль - і задоволений".

Свій високий моральний ідеал Г. Сковорода втілював у власному житті. Для багатьох він був мандрівною академією. Його світогляд відбивав найвищий рівень розвитку суспільної думки в Україні, а життя і послідовність у дотриманні переконань служили прикладом для багатьох сучасників і нащадків.

У спокусливі сіті заради "панства великого", заради "лакомства нещасного" Сковорода так і не дався. Він з повним правом заповідав написати на своїй могилі: "Світ ловив мене, та не спіймав". Сковорода не дозволив завдати клопоту друзям навіть своєю смертю. Уже в останній день свого життя, за переказами, він лишався веселим і говірким, а по обіді взявся до незвичайної роботи: сам викопав собі могилу, потім пішов до кімнати, надів чисту білизну, підклав під голову торбу з власними пожитками і навіки заснув.

Помер Сковорода 9 листопада 1794 р. в с. Пан-Іванівці на Харківщині (нині с Сковородинівка Золочівського р-ну). Неприйнятність і засудження тогочасної дійсності він виразив словами, які заповідав викарбувати на могилі: «Мир ловил, меня, но не поймал».

Його могила знаходиться зараз у селі Сковородинівка (ран. Іванівка, колишня садиба Андрея Ковалівського) за 60 км від Харкова). На надгробному камені вибита епітафія, придумана самим філософом

Могила Г.С. Сковороди

У своїх філософських ідеях і просвітительській діяльності Г. Сковорода приділяв головну увагу людині й її суті, суспільству та його поступу. В розумінні Сковороди людина («микрокозм») і природа («макрокозм») мали внутрішню й зовнішню сторони. Внутрішню сторону людини він називав «телом духовным», а зовнішню — просто «телесность». Заперечуючи божественну силу і не обмежуючи суть людини лише «телесной стороной», філософ шукав внутрішню сторону в самій людині, в її справах і вчинках й у такий спосіб дійшов до розуміння соціальної нерівності й несправедливості.

Г. Сковорода відстоював рівність між людьми, право кожного, незалежно від соціального становища, на щастя і волю, вважаючи останню найвищим досягненням людини. Майбутнє суспільство Сковорода уявляв республікою, де існували б загальна рівність і братерство. Шлях до ідеального суспільства він вбачав у вихованні нової людини через самопізнання, доступне їй за допомогою розуму і внутрішнього чуття. Керуючись власним розумом і спираючись на власне чуття, кожна людина, в розумінні Сковороди, здібна пізнати саму себе як особу, вірно визначити свій життєвий шлях, найти і зайняти в суспільстві гідне для себе місце.

Проїжджаючий панок помітив на шляху мандрівного філософа Григорія Сковороду і зупинив фаетон. - Боже мій, - вигукнув він, - ви витратили півжиття заради науки! І для чого? Щоб хтось міг про вас сказати: "О, це дуже розумна людина!" - Але ви витратили удвоє більше часу, - відповів філософ, - і все заради того, щоб люди говорили: "Ох, який же він дурень!"

Видатний український просвітитель, філософ і поет Григорій Сковорода своєю творчою спадщиною і сьогодні залишається разом з народом.

Григорій Сковорода мав величезний вплив на своїх сучасників і на дальше українське громадянство, і то не тільки своєю етичною наукою, а головним чином своїм життям, в якому слово ніколи не розходилося з ділом: його вчення було в повній згоді з його життям. Щоб оцінити цей вплив, як писав С. Єфремов: «…досить буде сказати, що сучасники бачили в ньому «мандровану академію» і його самого вважали вартим за університет; досить сказати, що коли треба було тоді знайти в Україні ідейну, чесну та чисту людину, шукали її між «сковородинцями», тобто учнями цього чудного чоловіка та прихильниками його науки. І навіть перший на території України університет Харківський не дурно постав на Слобідській Україні, де найбільше жив і навчав Сковорода… Жертви на новий університет, після заклику і «драматичних жестів» Каразина (р. 1802). посипались головним чином од учнів Сковороди, знайомих та приятелів його, і тих жертв зразу ж набралось на велику, як на той час, суму — 400 .000 карб. Впливу од Сковороди безперечно зазнав і батько нового українського письменства Котляревський, і батько української повісти Квітка…».

Невважаючи на те, що творів Сковороди не друкувалося, вони ширилися через переписування. «Сковороді не треба було шукати читачів, — вони його шукали: в нього знаходились такі гарячі прихильники і пропаґатори, що навіть через газети сповіщали, закликаючи до себе охочих читати твори українського філософа… Ці твори заходили й під сільську стріху: Згадаймо Шевченкову згадку з дитячих літ: Зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу Та й списую Сковороду, Або „Три царіє со дари“… Як бачимо, Сковорода стоїть тут поруч дуже популярних творів напівнародної музи, і, справді, багато псалмів його й тепер ще співають сліпці та лірники, не знаючи й не відаючи нічого про автора…»

Світ «упіймав» Григорія Сковороду посмертно: зображення філософа на банкноті номіналом 500 гривень.

Пам'ятна монета номіналом 1 000 000 карбованців. Реверс.

Значки присвячені Г.Сковороді

Сувеніри з портретами Г.Сковороди

Ім’ям Сковороди названо село Сковородинівка, Золочівського району на Харківщині; вулиці у Києві, Харкові, Полтаві, Одесі та інших містах; Харківський педагогічний інститут носить ім’я Сковороди. Іменем філософа названо також Інститут філософії НАН України.

Будинок - музей Григорія Сковороди.

Експозиція музею Г.Сковороди

Експозиція музею Г.Сковороди

Залишки дуба Г.С. Сковороди. Сковородинівка. Харківська область. Криниця на території музею

Чорнухинський літературно - меморіальний музей Г.Сковороди

Чорнухинський літературно - меморіальний музей Г.Сковороди

Чорнухинський літературно - меморіальний музей Г.Сковороди

Літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди в Переяславі-Хмельницькому

Пам’ятник Григорію Сковороді в Переяславі-Хмельницкому

Пам’ятник Григорію Сковороді в Переяславі-Хмельницкому

Пам’ятник Григорію Сковороді в Переяславі-Хмельницкому

Пам’ятник Григорію Сковороді при вході в музей в Переяславі-Хмельницкому

Пам’ятник Григорію Сковороді при вході в музей в Переяславі-Хмельницкому

Пам'ятник Григорію Сковороді встановлений в Українському парку на території МАУП

Пам'ятник Григорію Сковороді встановлений в Українському парку на території МАУП....

Пам'ятник Григорію Сковороді встановлений у 1976 р. в Києві на Контрактовій площі неподалік від Києво-Могилянської академії (скульптор І.Кавалерідзе, архитектор В. Гнездилов)

Пам'ятник Григорію Сковороді встановлений у 1976 р. в Києві на Контрактовій площі неподалік від Києво-Могилянської академії (скульптор І.Кавалерідзе, архитектор В. Гнездилов)

Пам'ятник Григорію Сковороді встановлений у 1976 р. в Києві на Контрактовій площі неподалік від Києво-Могилянської академії (скульптор І.Кавалерідзе, архитектор В. Гнездилов)

Пам'ятник Григорію Сковороді встановлений у 1976 р. в Києві на Контрактовій площі неподалік від Києво-Могилянської академії (скульптор І.Кавалерідзе, архитектор В. Гнездилов)

Григорій Сковорода. Пам’ятник в Харкові

Григорій Сковорода. Пам’ятник в Харкові

Пам'ятник Сковороді в Лохвиці, Полтавська обл.

Пам'ятник Сковороді в Лохвиці, Полтавська обл.

В Харкові відкрили пам’ятник Григорію Сковороді

В Харкові відкрили пам’ятник Григорію Сковороді

В Харкові відкрили пам’ятник Григорію Сковороді

Скульптурні зображення Григорія Сковороди

Скульптурні зображення Григорія Сковороди

Скульптурні зображення Григорія Сковороди

Скульптурні зображення Григорія Сковороди

Погруддя філософа на станції метро «Університет» в Києві Пам'ятна дошка на старому корпусі Києво-Могилянської академії

Бюст Сковороді Григорію встановлений на будинку академічного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка в Дніпропетровську Григорій Сковорода не забутий у м. Мішкольці.

Такими визначного українця побачив художник Володимир Слєпченко.

Павло Тичина висловився про Г. Сковороду як про філософа, педагога і письменника так: «Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого — чисту та моральну... Великий наш філософ, який був у конфлікті з царями, царедворцями й панами, багато від цих останніх у житті своїм зазнав переслідувань, заборон та обмежень».

Відмовившись від світської метушні, він став жити так, як йому цього хотілося,— бідно, зате вільно. Він стверджував, що голос серця людського — це й є голос Бога, а найбільше щастя для кожного — жити у злагоді із собою. Він жив, нікого не боячись, нікого не соромлячись, — і це додало йому радості та зробило його життя повноцінним.

Г.С.Сковорода — це оригінальний і самобутній мислитель. Г.С.Сковорода — це автор оригінальної теорії «сродної» праці. Г.С.Сковорода — це видатний педагог. Г.С.Сковорода — це перший ліричний поет. Г.С.Сковорода — новатор у галузі віршової форми. Г.С.Сковорода — перший український байкар. Г.С.Сковорода — своєрідне явище в українській літературі.