Презентація для 6 класу "Творчість Мацуа Басьо"

В Японії з давніх давен надзвичайно шанували літературу, зокрема, поезію. Так, був час, коли в країні не можна було отримати хороше місце роботи та посаду, не володіючи поетичним талантом. В літературі сформувалися властиві тільки японській літературі поетичні жанри: танка (вірш, який складається з 5 рядків), ренга (вірш, який складається з великої кількості зв’язаних фраз), хайку. Хайку (хоку) — трирядковий неримований вірш, що складається з 17 складів (5-7-5). Хайку відноситься до традиційного жанру японської пейзажної лірики.

Складається з 17 складів (хоча уже в Басьо зустрічаються відступи від норми складового змісту), записаних в один стовпчик. Обов'язково будуються на співвіднесенні людини (автора), його внутрішнього світу, біографії з природою, причому природа повинна бути визначена відносно пори року (використання «сезонних слів»). Найчастіше розповідь ведеться в теперішньому часі: автор показує свої переживання. Читач повинен переживати те, що переживає автор. Перший рядок відповідає на питання: Де? другий - на питання: Що? третій - на питання: Коли?

Поет народився в 1644 році в місті Уено провінції Іга. При народженні Басьо мав ім’я Кіндзаку, після повноліття -Мунефуса, Дзінсітіро – коли став великим поетом. Його батько був самураєм і заробляв на життя викладанням каліграфії. Поет освіту отримав дома. З двадцятилітнього віку в Кіото вивчав поезію. В 1672 році відправився в Едо (тепер Токіо), де став державним службовцем. З часом він стає вчителем поезії та створює жанр хоку. Пише збірки творів: “Зимові дні” (1684), “Весняні дні” (1686), “Затихле поле” (1689), “Гарбуз – горлянка” (1690), “Солом’яний плащ мавпи” (1691, 1698), “Мішок вугілля” (1694).

Вважають, що в цьому хоку відтворений всесвіт: Старий ставок! – реальність Жабка стрибне – дія Сплеск пролунає – наслідок дії

古池や 蛙飛びこむ 水の音 фуру икэ я кавадзу тобикому мидзу но ото Старый пруд! Прыгнула лягушка. Всплеск воды.

Друг мені в подарунок надіслав Рису, а я його запросив У гості до самого місяця.

У небі такий місяць, Немов дерево спиляне під корінь: Біліє свіжий зріз.

Мандрівник – і все: Це тепер моє ім’я. Йде осінній дощ.

Довгий, довгий шлях – І ніхто не йде навстріч, Лиш осіння ніч

Із далеких літ Скільки всього нагадав Цей вишневий цвіт!

Сакура стара – Невже справді зацвіла? Спогад, ніби дим…

Туман – як щільна мжичка. У день, коли не видно Фудзі, - Якийсь химерний настрій!

Білий лотос цвіт Не цурається багна Із якого зріс.

Жаль на серце впав: При дорозі рожі цвіт Кінь мій общипав…

Конец осенним дням. Уже разводит руки Каштана скорлупа.

Как тяжел первый снег! Опустились и поникли Листья нарциссов…

На голій гілці Самотній ворон тихо старіє. Осінній вечір.

Крук – немилий птах, Але як милує зір в ранішніх снігах!

Грустите вы, слушая крик обезьян! А знаете ли, как плачет ребенок, Покинутый на осеннем ветру?

Белый грибок в лесу. Какой-то лист незнакомый К шляпке его прилип…

Ты не думай с презреньем: "Какие мелкие семена!« Это ведь красный перец.

Уходит земля из под ног. За легкий колос хватаюсь... Разлуки миг наступил.

Вам сподобалося? Зацікавили Вас твори Мацуа Басьо? Візьміть книгу з його хоку і перечитайте ще раз! Дякую за увагу!