Тема: Складні речення із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком Мета: ознайомити учнів із будовою складного речення, його інтонацією, навчати відрізняти складне речення від простого за допомогою досліджень таких речень, обгрунтовувати розділові знаки за допомогою вивчених правил, розвивати правописні вміння, творчі вміння моделювати складні речення, реконструювати прості речення у складне, виховувати любов до рідного слова, шану до народних звичаїв і традицій; формувати вміння аналізувати сприйняте; розвивати мислення, мовлення, пам’ять.
Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива… (Т. Шевченко) Хмара небо криє, сонечко не блисне, вітер вовком виє, дощ потоком висне. (П. Грабовський.) Проклювали жайворонки хмари дощові, а самі сховалися у густій траві. (В. Заєць.) І море міниться в огнях, хвилюється трава. Співа у небі дальній птах, душа моя співа. (В. Сосюра.) Дрімає сад, і гостро пахне м’ята. (В. Сосюра.) В калини про зозулю я питаю, але калина не відповіда. (Є. Гуцало.) Журавлята жалкували, що ростуть вони поволі. (М. Сингаївський.) Як спить мала травиця, травиці дощик сниться. (А. М’ястківський.) Відцвіли голубі матіоли, згасло літо на жовтих полях. (В. Грінчак.) Ліщинові кущі позадирали списи, по списах дощ стіка, а вітер обтіка. (Є. Гуцало.)
РІДНА МОВА Спитай себе, дитино, хто ти є, І в серці обізветься рідна мова; І в голосі яснім ім’я твоє Просяє, наче зірка світанкова. З родинного гнізда, немов пташа, Ти полетиш, де світу далечизна, Та в рідній мові буде вся душа І вся твоя дорога, вся Вітчизна. У просторах, яким немає меж, Не згубишся, як на вітрах полова. Моря перелетиш і не впадеш, Допоки буде в серці рідна мова.
1. Ніч минула швидко. Настав сірий туманний ранок. 2. Буря вщухла. Хвилі продовжували бушувати. 3. Понісся перший порив вітру. Човен здригнувся. 4. Була чудова, але сумна пора. Її називають пізньою осінню. 5. Над містом стояла ніч. Високо серед неба світив ясний місяць. 6. Пройшов проливний дощ. Небо тепер ясне.
Я ДО ТЕБЕ, МОВО Людмила Лужецька Мово, українська, мово моя мила! Ти уся із співу, весняних дібров. Ясна – як усмішка, чиста – як сльозинка. Ти моє найбільше щастя і любов. Я до тебе мово, так горнуся щиро У слова вслухаюсь різні і прості. Мово моя, мово – найдивніше диво Ти моя молитва в радості й журбі.