Презентація до Дня народження Т. Г. Шевченка

До Дня народження Тараса Григоровича Шевченка

Заповіт. Як умру, то поховайте. Мене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій,Щоб лани широкополі,І Дніпро, і кручіБуло видно, було чути,Як реве ревучий. Як понесе з України. У синєє море. Кров ворожу... отоді яІ лани і гори —Все покину і полину. До самого Бога. Молитися... а до того. Я не знаю бога. Поховайте та вставайте,Кайдани порвітеІ вражою злою кров'ю. Волю окропіте.І мене в сім'ї великій,В сім'ї вольній, новій,Не забудьте пом'янути. Не злим тихим словом. 

When I die, friends, lay my body. Amid the spreading plain,Where my bones would be buried. In my beloved Ukraine. That my native fields unbounded,The Dnieper and her shore. Be mine to see as mine to hear. The raging river roar. When the evil blood of tyrants. Will to the blue sea flow. From my Ukraine, these fields and hills. I will forsake, forego…Yes, all forsake, forego and fly. Right to the feet of God. And then I’ll pray – but till that day. I nothing know of God. Oh bury me, then rise and break. The chains in which ye lie,And as ye spill the tyrants blood. Your freedom sanctify. And in the family, grand and free,The family that will be,Do not speak kindly. And gentle word of me. My Testament(Заповіт) Translated by Padraic Breslin (1939)

Kiedy umrę to na wzgórzu. Wznieście mi mogiłę,Pośród stepu szerokiego. Ukrainy miłej. Aby łany rozłożyste. I brzeg Dniepru stromy. Można było widzieć, słyszećJego grzmiące gromy. Gdzie uniesie z Ukrainy. Do sinego morza. Wrażą krew… dopiero wtedy. I łany, i wzgórza —Wszystko rzucę i ulecęDo samego Boga,Aby modlić się… aż dotąd. Ja nie uznam Boga. Pochowajcie mnie i wstańcie,I kajdany rwijcie,I posoką, wrażą juchą,Wolność swą obmyjcie. Mnie zaś w wielkiej już rodzinie,W kraju wolnym, nowym,Pamiętajcie wspomnieć czasem. Dobrym, cichym słowem. Testamentв перекладі Леона Пастернака

Beside the cottage cherry-trees are swinging,Above the cherries may-bugs winging,Ploughmen with their ploughs are homeward heading,And lassies as they pass are singing,While mothers wait with supper ready. Beside the cottage all the family’s eating,Above, the evening star the sunset’s greeting. The evening meal the daughter serves around,When mother chides, from where she’s seated,Her voice by singing nightingales is drowned. Beside the cottage mother’s lullabying. Till little ones in golden slumbers’re lying;She herself beside them falls asleep. All is quiet, only the girls are vying. With nightingales and can’t their quiet keep. Садок вишневий коло хати(Beside the Cottage)Translated by Herbert Marshal (1964)Садок вишневий коло хати,Хрущі над вишнями гудуть,Плугатарі з плугами йдуть,Співають ідучи дівчата,А матері вечерять ждуть. Сім’я вечеря коло хати,Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає,А мати хоче научати,Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати. Маленьких діточок своїх;Сама заснула коло їх. Затихло все, тілько дівчата. Та соловейко не затих.

Мені однаково, чи буду. Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде. Мене в снігу на чужині –Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими,І, не оплаканий своїми,В неволі, плачучи, умру,І все з собою заберу,Малого сліду не покину. На нашій славній Україні,На нашій – не своїй землі.І не пом’яне батько з сином,Не скаже синові: «Молись. Молися, сину: за Вкраїну. Його замучили колись». Мені однаково, чи буде. Той син молитися, чи ні…Та не однаково мені,Як Україну злії люде. Присплять, лукаві, і в огніЇї, окраденую, збудять…Ох, не однаково мені. Мені однаково, чи буду…(It Doesn’t Touch Me…)Translated by Vera Rich (1961)It does not touch me, not a whit. If I live in Ukraine or no,If men recall me, or forget,Lost as I am, in foreign snow, -Touches me not the slightest whit. Captive, to manhood I have grown. In strangers’ homes, and by my own. Unmourned, a weeping captive still,I’ll die, all that is mine, I will. Bear off; let not a trace remain. In our glorious Ukraine. Our own land – yet a strangers’ rather. And speaking with his son, no father. Will recall, nor bit him: Pray,Pray, son! Of old, for our Ukraine,They tortured all his life away. It does not touch me, not a whit,Whether that son will pray or no…But it does touch me deep if knave,Evil rogues lull our Ukraine. Asleep, and only in the flames. Let her, all plundered, wake again…That touches me with deepest pain.

Don't Wed Don't wed a wealthy woman, friend,She'll drive you from the house. Don't wed a poor one either, friend,Dull care will be your spouse. Get hitched to carefree Cossack life. And share a Cossack fate: If it be rags, let it be rags --What comes, that's what you take. Then you'll have nobody to nag. Or try to cheer you up,To fuss and fret and question you. What ails you and what's up. When two misfortune share, they say,It's easier to weep. Not so: it's easier to cry. When no-one's there to see. Taras Shevchenko. Mirhorod, October 4th, 1845. Translated by John Weir, Toronto

Літературно-мистецька акція«Тарас Шевченко мовами національних меншин»

Відбірковий етап у місті Київ

Фінал у місті Канів

Заключний гала-концерт Театр “Сузір'я” місто Київ

До Дня народження Тараса Григоровича Шевченка