Подорожі У 90-х роках XIX ст. письменник багато подорожує. Він відвідує Крим, Поволжя, Кавказ, Південний Урал. Закономірним наслідком мандрівок завжди ставали художні твори. Значне місце у творчості В. Короленка займає повість «Без язика» (1895), написана під враженням поїздки до Америки. У ній оповідається про гіркі поневіряння українського селянина Матвія Лозинського, який у пошуках кращої долі потрапляє на чужину, але не знаходить щастя і там. Усі герої творів В. Короленка заслуговують на краще життя. І в прийдешність його письменник свято вірив і попри всілякі труднощі закликав боротися за нього.
Короленко і Україна Де б не жив Володимир Галактіонович, він завжди хотів повернутися в Україну. Він любив Україну за дивовижну красу її природи, любив український народ за його працьовитість, співучість, нездоланну жагу до волі. Володимир Галактіонович палко захищав від переслідувань царських властей українську культуру й мову, всіляко підтримував прогресивних українських письменників. Міцна дружба була між ним та Панасом Мирним, П. Грабо-вським, М. Коцюбинським. Тема України посідає значне місце в оповіданнях «Ліс шумить», «У поганому товаристві», «Без язика», в повісті «Сліпий музикант».
Ось як в оповіданні «Без язика» Короленко змальовує постать старого запорожця: Люди ще пам'ятали, як він розповідав про минулі роки, про Запоріжжя, про гайдамаків, про те, як і він пішов на Дніпро і потім з ватажками нападав на Хлібно і на Клевань, і як обложені в палаючій хаті гайдамаки стріляли з вікон, поки від спеки не лопалися у них очі і не вибухали самі собою порохівниці. І старий виблискував дикими, майже згаслими очима і казав: «Гей-гей! Був колись наш час... Була в нас воля!..»Ось як в оповіданні «Без язика» Короленко змальовує постать старого запорожця:
Переклади українською. Твори Кореленка широко перекладалися українською як наприкінці 1890-их на початку 1900-их у Австро-Угорській Україні у львівських часописах та окремими книгами, так і в радянській Україні. Українською перекладено практично всі твори Короленка, зокрема: Владімір Короленко. Сліпий музика: повєсть. Переклад з велико-руського: В. О. Р. Львів: Літературний додаток до журналу "Діло". 142 стор. 1890 (бібліотека найзнаменитіших повєстєй под редакцією І. Белея) . Том XXXVII
Переклади українською. Володимир Короленко. Буря: оповіданнє. Переклад з російської: Адам Бачинський. Львів: журнал Діло №180, 181. 1893 Володимир Короленко. Дивна: очерк. Переклад з російської: Др. Василь Щурат. Львів: журнал Діло №215-218. 1893 Володимир Короленко. Ліс шумить: оповіданнє, поліська леґенда. Переклад з російської: В. Маслов-Стокіз. "Зоря" (Львів) №22 і 23 від 1886.
21 рік його життя пов'язаний із Полтавою. У 1903 році В. Г. Короленко з родиною оселяється в будинку на Мало-Садовій вулиці, що нині носить його ім’я. Музей Володимира Короленка розпочинає свою діяльність у 1928 році з виставки «Життя і творчість Володимира Короленка», організованої з нагоди 75-річниці від дня його народження. На основі останньої у 1940 році було створено музей, завідуючим якого стала донька письменника Софія Володимирівна.
Полтавський літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка «Сюди він переселився із центральної частини міста, проживши там три перші свої полтавські роки, і вже тут, квартируючи на садибі лікаря Олександра Вікентійовича Будаговського, провів 18 останніх років свого життя» (1903-1921 р.р.).
Пам'ять Короленка широго вшановується в Україні. Ім'я Короленка надано Полтавському національному педагогічному університету, Харківській державній науковій бібліотеці, Чернігівській обласній бібліотеці, школам у Полтаві, Житомирі. 1928 року в Полтаві, 1973 року в Житомирі відкрито музеї Короленка. Також у Полтаві є Народний дім імені Володимира Короленка.