Презентація до уроку літератури рідного краю про книгу І.В.Хланти "Закарпатські замки". Мета: зацікавити учнів неординарною особистістю Закарпаття - відомого фольклориста, науковця, мистецтвознавця Івана Васильовича Хланти; спонукати до вивчення історії рідного краю.
Кандидат філологічних наук Борис Галас справедливо відзначив: “Закоханий у народну пісенну творчість він з рідкісним ентузіазмом фіксує і доносить до всіх нас, обставлених звідусіль децибелами чужої “попси”, справжні духовні скарби, немала частина яких навіки загубилася б у лабетах – лабіринтах Простору і Часу, якби їх не помітив і не оцінив І. В. Хланта”.
Справжнім подвигом можна назвати фундаментальну працю Івана Хланти – “Літературне Закарпаття у ХХ столітті” (1995, 968 с.). Як відзначив доктор філологічних наук Микола Зимомря “…такого типу видання немає жодний регіон України. Фактично можна б вести бесіду про самобутню енциклопедію крізь призму літературного краєзнавства”
Високу оцінку збірнику дав академік Національної академії наук, директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України Микола Жулинський, який зауважив, що збірник “Літературне Закарпаття у ХХ столітті” “є для дослідників літератури, працівників бібліотек, для книголюбів, учителів унікальним помічником. Ви здійснили величезну роботу: короткі, концентровані (бо є характеристики творів, діяльності письменника) літпортрети та література про життя і творчість роблять їх важливим джерелом осягнення літературного процесу”.
А поет Петро Скунць, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка писав: “…Його книга “Літературне Закарпаття у ХХ столітті” є поки що єдиним посібником, де зафіксовано все, створене на Закарпатті, на порозі нового тисячоліття. Без поділу на “обранців долі” і таких собі прохідних імен”.
Про який замок писав Евлія Челебі ?Про цей замок згадує турецький мандрівник Евлія Челебі .«… замок розташований на вершині гори Хасана. Мури його високі і товсті, і своєю могутністю він схожий на фортецю Іскандер, бо висота його вже сягає неба. Житлові будівлі, повернуті вікнами на схід, здіймаються одна над одною. Дахи палаців вкриті кольоровою черепицею, дахи церков – залізом, хрести на них – з чистого золота і так сяють, що в того, хто дивиться на них, втомлюються очі і він змушений, з повагою до них, опускати погляд…»