Урок із української літератури в 9 класі. "«Пішов би я в Україну...»

Урок-експедиція

 Тема. «Пішов би я в Україну,

             Пішов би додому»

(До вивчення мистецької творчості Т. Шевченка періоду заслання та під час експедиції по Аральському морю)

Мета: поглибити знання учнів про Т. Шевченка як художника, висвітлити історію створення картин краєвидів узбережжя Аральського моря,розвивати навички дослідницької роботи, уміння аналізувати, визначати головне, формувати комунікативну компетентність; виховувати повагу до постаті Кобзаря як до творця культури України, пошану до надбань рідного краю.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма уроку: експедиція

Обладнання: портрет письменника, виставка фото картин й ілюстрацій до творів Т. Шевченка, презентація за темою.

                                        Перебіг уроку

1. Вступне слово вчителя

Тарас Шевченко – відома постать не тільки в літературі, а і всій українській духовності. Відомий творець рідного слова Іван Дзюба писав: «Уже для багатьох українців - і не тільки українців – Шевченко значить так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний.

Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Але щоб краще зрозуміти його як нашого сучасника, треба повніше осягнути його як сучасника людей, проблем, суспільства 19 століття. Шевченко сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти у його час. Лише так між нами й ним глибшатиме розуміння».

І дійсно, ми йдемо в той далекий час, щоб осягнути глибину пророчого слова, щоб збагнути силу мистецького таланту людини, яка принесла славу Україні й сам визнаний світом.

II. Оголошення теми та мети уроку

 

Сьогодні на уроці пройдемо складним шляхом одного з періодів у творчості Т. Г. Шевченка – участь письменника-художника у експедиції по Аральському морю. Правда, наша експедиція вже повернулася з мандрівки і доповість про свої дослідження. Познайомтеся з учасниками: 1 група –історики, 2 група – географи, 3 група –художники, 4 група – комп’ютерні техніки, 5 група – літературознавці.

3. Сприйняття матеріалу

Звіт 1 групи – істориків

Експедиція, про яку рознеслася чутка, була одним із заходів царського уряду, спрямованих на освоєння Казахстану, зміцнення в ньому своїх економічних і політичних позицій З цією метою ще раніше було побудовано внутрішню лінію воєнних укріплень: Уральське укріплення, (тепер місто Іргиз), Оренбурзьке, Казалінське, Новопетровське (тепер форт Шевченка).

Начальником Аральської експедиції, яка була частиною програми загального походу і мала свої завдання вивчити природу Аральського моря та його побережжя, провести астрономічні і метеорологічні спостереження. було призначено капітана-лейтенанта Бутакова Олексія Івановича - відомого на той час військового географа, моряка і мандрівника.
Цілком ймовірно, що оренбурзькі друзі Т.Шевченка і .зокрема капітан генерального штабу К.І.Герн, який співчутливо ставився до поета, дізнавшись про це, порадили О.Бутакову включити до складу експедиції поета-засланця. К.І.Герн сприяв тому, щоб прохання Бутакова було задоволене командиром корпусу. Так Т.Шевченко був зачислений до складу експедиції для “Снимания видов в степи и на берегах Аральского моря”.

Шлях експедиції лежав через пустельні простори Хівінського царства, хан якого був вороже настроєний проти Росії і робив спустошливі наскоки на казахські і російські поселення. Тому охорона експедиції мала увесь час бути в бойовій готовності і відбивати наскоки хівинських загонів.
Всі транспорти відправлялися з Орської фортеці. Їх було декілька:транспорт Уральського укріплення, транспорт Оренбурзького. Укріплення транспортів, що мали направлятися в останній пункт переходу –Раїм –було два. Перший складався з возів, другий—з нав’ючених верблюдів. Т.Шевченко йшов з першим транспортом.

Таким чином, в переході до Раїму поет був просто рядовим і ніким іншим Але,як побачимо далі,начальство знало, з якою метою він їде в складі роти, і тому вже не зважало на ті “вольності”, які допускав Т.Шевченко, та, власне, воно й саме сприяло цьому, наказуючи йому малювати, а також не брати участі в безпосередньому захисті транспорту від нападів загонів хівинського хана. В цьому,безперечно,мало значення й те,що вже на початку переходу Т.Шевченко познайомився і близько зійшовся з О.І.Макшеєвим.

 

Звіт літературних критиків

 

Про обставини й умови переходу цікаві відомості подає і Т. Шевченко у повісті «Близнецы».

Другого дня надвечір, Шевченком було зроблено перший малюнок аквареллю «Пожежа в степу». На ньому було зображено пожежу, яка сталася внаслідок загорання сухої трави.

 

Комп’ютерні техніки вмикають слайд із картиною.

 

Картина пожежі в степу запала в пам’ять поета. Згодом, зіставивши її з одиноким, побаченим також в час переходу, деревом в степу, Т. Шевченко написав відомий вірш «У бога за дверми лежала сокира»

Образ цього дерева Т. Шевченко залишив нам в акварельному малюнку «Джангиз Агач», що означає «Одиноке дерево».

Отже, цілком очевидно, що, побачивши у вигорілому степу одиноке дерево,

про яке було складено легенду, можливо, почуту легенду ще в Орській фортеці, Т.Шевченко під час переходу або згодом в Раїмі чи на Кос-Аралі

написав вірш «У бога за дверима лежала сокира»

Ідейне спрямування вірша, його пафос ствердження нездоланності сили народу, розкриті в алегоричній картині. Він переконує нас в тому, що, відправляючись в далекий та невідомий похід, не розлучається зі своєю думою, пронесеною через усе життя, про те, що ніколи не згинуть в народі ідеї боротьби за свободу, якими  жорстокими не були його вороги. Нехай сокира вирубала ліс, та залишилося серед вигорілого степу одиноке дерево,воно

Шепочеться з долиною

О давній годині.

І окази не минають 

Дерева святого,

І моляться, і жертвами

Дерево благають,

Щоб порості розпустило

У їх біднім краї.

 

Звіт художників

 

На шляху до Раїму Т. Шевченко зробив ще декілька малюнків. Це  «Кара- бутак», «Дустанові могили», «Іргиз-кала». Характерною ознакою уже цих перших малюнків є те, що Шевченко-художник виявляв себе не як копіїст, а як митець,який не може фіксувати фотографічно холодні,мертві простори чи загублені серед них сліди життя людини. Ці перші малюнки в експедиції переконують нас в тому, що Т.Шевченко виходив за межі своїх завдань, поставлених перед ним начальством експедиції, а воно не звертало на те уваги.

Перегляд картин

 

Звіт географів (використовують географічну карту світу, показують маршрут).

 

Першу половину переходу, по степах теперішньої Актюбінської області, Т.Шевченко переніс порівняно легко. Труднощі, викликані спекою,послаблювалися новизною вражень, можливістю малювати, не ховаючись, і товариським поводженням учасників експедиції. Серед башкирів у поета також були друзі .Розмови з ними, знайомство з їхнім життям, звичаями, побутом не могло не зацікавити допитливого засланця, який, спостерігаючи бідування місцевого населення, бачив і лиху долю українського народу.

Під час зупинки біля форту Кара-Бутак, спорудженням якого керував К.І.Герн, що прибув сюди раніше, відбувся “молебен и освещено место”. На врочистий обід було запрошено і Т.Шевченка Наступний етап переходу від Кара –Бутака до Іргиза проліг через дві невеличкі річки Яман—Кайракли і Якши—Кайракли. Тут Т.Шевченко, виявляючи свої добрі знання з геології, звернув увагу на те, ”что все это пространство усыпано кварцем” , і пророче запитував: ”От чего никому в голову не придет на берегах этих речек поискать золото? Может быть, и в кыргызькой степи возник бы новый Санто—Франциско. Почем знать”.

На річці Іргиз караван зупинився біля могили батира Дустана. ”Этот грубо из глины слепленный памятник напоминает общей формой саркофаги древних греков». Тут учасники походу наочно переконалися, що воєнна охорона транспорту була справою дуже потрібною.

  Наступна зупинка відбулася біля форту Іргиз-кала, який вразив поета «своей грустной наружностью». Будовою форти були більше схожі на «загоны или кошары, чем на жилища людей»

Шлях експедиції наближався до другого найважчого етапу - переходи через піски пустелі Кара Кум (Чорні піски)

Правда, перші три дні переходу не були такими виснажливими, як передбачалося, тому що подув холодний вітер, і учасники експедиції змушені були навіть одягнути шинелі. Але вітер швидко затих. Настала нестерпна спека. Температура в тіні досягала 40 градусів, надзвичайно яскраве світло сонця не тільки сліпило очі, але й викликало їх захворювання. Для збереження зору треба було одягати волосяні сітки. Відсутність прісної води і страшенні урагани дуже виснажували людей. Все це було серйозним і важким випробуванням для учасників експедиції, організація матеріального забезпечення якої була вкрай поганою.

І все ж , незважаючи на те, що Т. Шевченко перед походом перехворів ревматизмом і цингою, він стійко переносив випробування. Важливо відзначити, що навіть за таких незвичайних і складних обставин поет не втрачає спостережливості і чуття художника.

Через декілька переходів експедиція побачила Аральське море і, нарешті на п’ятий день вранці (переходи через спеку робилися головним чином уночі) підійшла до Раїмського укріплення. Це було 19 червня, тобто в дорозі експедиція була 39 діб, подолала шлях довжиною 702 версти.

 

Звіт істориків

 

Раїмське укріплення було однією з тих фортець, які будував царський уряд, створюючи другу лінію воєнних опорних пунктів. Про перебування в Раїмі Шевченко напише в поемі «Царі». Тут створює ряд малюнків «Укріплення Раїму», «Раїмська фортеця з моря», акварельний портрет Макшеєва.

Після того, як шхуна «Константин» була зібрана і спущена на воду 25 липня 1848 року, експедиція попливла вниз по Сир-Дар’ї до її гирла, де міститься острів Кос-Арал.

Плавання експедиції було важким і небезпечним. Аральське море на той час було майже не вивченим. До того ж сильні вітри не дозволяли вести роботу.

Погано було налагоджено і харчування. Продукти були привезені аж із Оренбургу. Це були вже покриті цвіллю сухарі, несвіжа солонина. Гостро відчувалася нестача свіжої води.

 

Звіт художників

 

Шевченко стійко переносить всі труднощі плавання. Він в цей час багато малює. Це були краєвиди Аральського моря, серед яких «На півострові Куланди», «Мис Куланди», «Мис Ізень-Арал», «Західний берег Аральського моря з рослинами», «Топографічні роботи на березі Аральського моря» та інші.

 

Звіт географів

 

Потім експедиція відправилася на острів Куланди для виявлення кам’яних покладів. Після вивчення західних берегів, начальник експедиції вирішив дослідити й південні, хоча в маршруті експедиції цього не було визначено, бо плавання в південних водах могло викликати підозру в Англії. Та дослідження пройшли успішно: 12 вересня 1848року було відкрито новий невідомий острів, за яким виявилося ще два невеликих острівки, які назвали Царськими. Тут команда займалася топографічними зйомками. Таким чином, перше плавання Аральської експедиції продовжувалося з 25 липня по 5 жовтня 1848 року. За цей період Шевченко зробив багато малюнків, але нічого не написав,та збагатився творчими задумами, поглибив знання про природу і людей.

 

IY. Осмислення матеріалу

Робота в групах

Завдання 1 групи. Які фарби переважають на малюнках художника Шевченка даного періоду? Як ви думаєте, що вони символізують?

Завдання 2 групи. Музику яких композиторів ви підібрали б для супроводу картин Шевченка даного періоду? Відповіді обґрунтуйте.

 

Y. Підсумок уроку

Учитель. Ми пройшлися великою тяжкою дорогою короткого періоду в житті Т. Шевченка. Скільки акварелей створив за цей період? (200) Яким настроєм пройняті пейзажі? (меланхолійно-романтичним) Іншого і не може бути, коли відчуваєш неволю.

 

YI. Домашнє завдання

Створити презентацію «Шевченко-художник».

 

Література

Іваненко О. Тарасові Шляхи.- К., 1963.

Доля В. Книга про Тараса Шевченка в образах та фактах – К.,1993.

Шагінян М. Тарас Шевченко. – К., 1970.

Бас В. Шевченків край. Фотопутівник: Мистецтво. – К., 1989.