Любив Тарас неділю, коли людей не гнали на панщину, і всі були в хаті. Збирались тоді довкола дідуся. Слухали його розповіді про те, як вороги руйнували Січ, як у людей землю відбирали, як ляхи над народом знущались, про гайдамаків – борців за правду і волю, про високі могили, в яких спочивають славні лицарі-запорожці.
Немало мандрував Тарас по селах у пошуках людей, щоб «добру» навчили. Багато знущань зазнав від дяків, до яких попадав у науку. Врешті хлопець знайшов сільського маляра, який готовий був його вчити, якщо той принесе дозвіл від пана. Не отримав хлопчина дозволу. А натомість став козачком пана Енгельгарда.
Після закінчення Академії мистецтв Шевченко приїздить до Києва, працює художником, пише вірші, в яких виступає проти панів і царя. 28 травня 1847 року Тараса Шевченка вислали в Киргизькі степи в Орську фортецю. Там він був рядовим солдатом царської армії. Але ще важчою була заборона писати й малювати. Незважаючи на заборону, Тарас Григорович малював, писав вірші та ховав їх за халявою чобота. Це були так звані «захалявні» книжечки.