Графічний диктант «Так» чи «Ні». 1. Г. Квітка-Основ'яненко народився під Харковом в с.Основа. 2. Народився Г. Квітка-Основ'яненко 1787 року. 3. Батьки Квітки були із простого роду. 4. Родичі Квітки займали вчительські посади. 5. “Маруся” за жанром - поєднання сентименталізму з реалізмом. 6. “Маруся” - твір, який написаний українською літературною мовою. Ключ: 1. Так. 2. Ні. Відповідь: 1.1, 2.2, 3.2, 4.2, 5.1, 6.1.
Історія створення Повість написана 1832року. Надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей...». «Я написал «Марусю» и доказал, что от малороссийского языка можно растрогаться». Г. Квітка- Основ’яненко Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань.
Джерела повісті: дійсність українського села ХVІІІ – початку ХІХ ст. народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). від народної поезії – образність повісті, від казки й переказу – її розповідний стиль. герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування». майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті.
Теорія літератури: Сентименталізм (фр. sentimetalisme, від sentiment – чуття) – напрям у європейській літературі другої половини ХVІІІ–початку ХІХ ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв. Реалізм (від лат. realis – речовий) – напрям у літературі та мистецтві, що виник наприкінці ХVІІІ ст. в Німеччині та полягає у правдивому відтворенні дійсності в її типових рисах.
• зосередження уваги на внутрішньому світі людини; • культ почуття, культ природи (пейзаж, переважно сільський, у літню чи весняну пору); • утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів; • збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних; • чиста літературна мова, простий синтаксис, наявність фольклорних мотивів; • найхарактерніший художній засіб – літота (пестливо-зменшувальні слова). Визначальні ознаки сентименталізму:
Ознаки реалізму: свобода творчості, культ свободи - чистий, вільний, прекрасний простір; у центрі подій – людина, її внутрішній, душевний світ; внутрішні протилежності, антитези (підкреслення роздвоєності людини, одночасну належність її до двох світів – духовного і матеріального); людина розуміється як істота емоційна, а не раціональна (людина живе не розумом, а серцем і почуттями). велика увага приділяється соціально-побутовому фонові часу.
Ідейно-тематичний аналіз твору: Тема: зображення життя і побуту українського народу к. ХVІІІ — поч. ХІХ ст., відтворення його душевної краси і високої моральної чистоти. Ідея: засудження соціальної нерівності, що перешкоджала щасливому життю героїв, уславлення гуманізму, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання. Основна думка: закохані не можуть одружитися через загрозу солдатчини та бідність нареченого. Жанр: сентиментально- реалістична повість.
Пейзажний опис «Тільки що зірочки засяяли у Бога милосердного на небесах, тільки що розсвітились; та й то не зовсім ясно, а неначе скрізь серпанок… Соловейко стих біля своєї самочки, щоб виспалася хорошенько, не жахаючись; вітерець заснув, і гілочки по садкам, дрімаючи, ледве-ледве колишуться; тільки й чути, що через греблю на лотоках водиця цідиться і мов хто нищечком казку каже, що так і дрімається, а то усюди тихесенько… Аж ось — недовго: зірочка покотилась… далі друга… третя — і поховались у синьому небі, мов у море канули; а прощаючись з землею, трошки сплакнули… от від їх слізоньок пала роса на землю. Канула її капелька, зашелестіла — і прокинувся вітерець, та й поколихав тихенько гілочки по садкам та по ліскам… Так усе ж то гарно, так гарно, що розказати не можна, а на душі весело!»
«Коси у неї як смоль чорнiї та довгi-довгi, аж за колiно; у празник або хоч i в недiльку так гарно їх повбира, дрiбушки за дрiбушку та все сама собi заплiта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вiнком, та заквiтча квiтками, кiнцi у ленти аж геть пороспуска; усi груди так i обнизанi добрим намистом з червонцями, так що разкiв двадцять буде, коли й не бiльш»
Вона була аж занадто скромна і сором'язлива: не ходила гуляти з дівчатами ні на вулицю, ні на вечорниці й іншим не радила ходити: «Лучче я, каже, на те місце, упоравшись... ранше устану, заміню твою старість: обідати наварю і батькові в поле понесу. А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота...»
Моральні цінності Цінності – це те, що особливо важливе для людини. Їх усвідомлення та реалізація дають їй можливість сформуватися як особистість та відчути задоволення від праці. Моральні цінності служать ідеалом для всіх людей. А для українців – це: Рідна земля – Батьківщина; Працелюбність; Гостинність; Доброзичливість; Милосердя та безкорисливість.
Лист Т.Шевченка до Г.Квітки – Основ’яненка: « Тілько й рідні, що ви дні… Не цурайтеся ж, любіть мене так, як я вас люблю, не бачивши вас зроду. Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як, може, ніхто на всім світі. 19 лютого 1841 р. С.-Петербург Олесь Гончар: “У стильових пошуках Квітка-Основ’яненко як автор сентиментально-реалістичних повістей звертався до народно-пісенної лірики, що сприяло їх лірично-емоціональному забарвленню і на багато десятиліть визначило характерний ліризований стиль української прози”