1. Безсполучниковим складним називається таке речення, у якому прості речення об'єднані змішаним зв’язком. 2. Безсполучникові складні речення можуть утворюватися лише з однорідних простих речень, які синтаксично рівноправні. 3. У БСР прості речення можуть вимовлятися з інтонацією переліку, зіставлення, пояснення. 4. У БСР між частинами завжди ставиться кома.
5. Двокрапка у БСР ставиться тоді, коли друге речення вказує на причину того, про що говориться у першому реченні. 6. Якщо у БСР перша частина вказує на час або умову того, про що йдеться в другій частині, то між частинами ставиться тире. 7. Якщо частини БСР віддалені за змістом, то між ними ставиться крапка з комою. 8. Якщо друга частина БСР доповнює, пояснює, розкриває зміст першої, то між частинами ставиться тире.
Місяць на небі, зіронькі сяють, тихо по морю човен пливе… (Нар. тв.). 2. Дорогі люди! Ми живемо в неспокійному світі відчуження людини від своєї суті: людина змаліла і заплуталася серед надпродукції речей, ідей та арсеналів зброї. Духовна криза людства – нині найбільша тривога світу (За Є.Сверстюком). 3. Але не раз сама я чула, що не мама дочки, а дочка матері соромилась: «Ти тільки мовчи… Ти тільки нічого не говори на вулиці: мені встид, що ти по-англійському не вмієш» (Д. Гуменна).
Безсполучникові складні речення вживаються в усіх стилях мовлення, але майже не характерні для наукового, якому властива чітка логічність, підкреслена сполучниками сурядності і підрядності. Вони широко використовуються в художньому, публіцистичному стилях, а особливо в розмовній мові, де важливу роль відіграє інтонація, що є одним з основних засобів їх оформлення.
Культура мовлення – це духовне обличчя людини… (пояснення). Основою мовленнєвої культури є грамотність… (доповнення). Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Будеш вслухатися в живе мовлення, користуватися словниками, вдумливо читати літературу… (умова-наслідок). Культура мовлення тісно пов’язана з культурою мислення: (причина). Отже, висока культура мови неможлива без високої загальної культури: (пояснення).
З’явилася цариця, низько вклонилися присутні, один Сковорода стоїть. - Чому не вклоняєшся? – запитує Катерина. - Як же ти мене роздивишся: удвоє зігнуся й не видно буде! Та й не бажав я тебе бачити – ти на мене хотіла подивитися. - Чому ти, Грицю, такий чорний? - Де ж ти, вельможна, бачила білу сковороду? На ній і печуть, і смажать. Отже вона завжди у вогні.
Лиже полум'я жовте черево, Важкувато сопе димар, Галасує від болю дерево, Піднімаючись димом до хмар. Біга тітка із кухні в сіни, З-під повітки заносить дров - З них струмує жовтаво-синя Віковічна печаль дібров. Звично грюкають мляві двері, Піч гуде і димить у світ - Скільки в пащу цій ненажері Тітка вкинула кращих літ! Менше ми гіркоти нестимем, Стане ближчою наша мета, Як не будуть у небо димом Підніматись жіночі літа.
По обидва боки Росі стояли круті горби перетяті глибокими вузькими ярками; долини й гори були засипані свіжим білим снігом. Небо було вкрите срібно пеленою: через туман ллється тихий світ вечірнього сонця. Дві фантастичні стіни обступили пухову дорогу. Це вже почався грабовий ліс. Пурхнула з гілки якась пташина – впав комочок снігу біля куща. Навколо дрібними алмазами світився, переливався іній (За І. Нечуєм-Левицьким).