Презентація до уроку засвоєння нових знань із використанням міжпредметних звʼязків з вивчення творчості В.Підмогильного. Містить ілюстративний матеріал до конспекту уроку з теми "Роман "Місто". Світовий мотив підкорення людиною міста, самоутвердження, інтерпретовані на національному матеріалі".
людина-самотній подорожнійбезмежна свобода особистостіспостеріг людинунамагався зрозуміти, хтонамагався зрозуміти, для чогопрагнув осмислитигерой схильний доірраціональне сприйманняусвідомлює: життя позбавленепроблема герой сам себе. Екзистенціальні погляди Підмогильного крізь призму образу Степана Радченка свого часу, українцяє людина в містівона живеїї ідеали самоаналізусвітуглибинного змістуморального виборуформує
Завдання №1 Дослідіть, як письменник зображує красу Києва в різні пори року (природа, архітектура, пам’ятні місця). Яким постає перед нами Київ 20-х рр.? Зачитайте описи міста. Завдання №2 Дослідіть життя міста й міщан у період непу (будинки, магазини, вулиці, заняття міщан). У чому полягає контрастність зображення?Завдання №3 Дослідіть літературне та культурне життя міста. Визначте роль іронії в описі літературної вечірки, на яку потрапив Радченко. Як Підмогильний схарактеризував київське мистецьке середовище 20-х рр.?
Текст №1 Степан скрутив з махорки цигарку й закурив… Все навкруги було дивне й чуже. Він бачив тир, де стріляли з духових рушниць, ятки з морозивом, пивом та квасом, перекупок з булками, насінням, хлопчаків з ірисками, дівчат з кошиками абрикос і морелей. Повз нього пропливали сотні облич, веселих, серйозних і заклопотаних, десь голосила обікрадена жінка, кричали, граючись, пацани. Так звичайно тут є, так було, коли його нога ступала ще м’якою курявою села, так буде й надалі. І всьому цьому він був чужий.
Текст №2 Ніколи не почував він ще такої могутності самопочуття. Земля, здавалось, пливла йому під ногами оксамитовим килимом, і дахи будинків вітали його, як велетенські капелюхи… Не чекаючи ліфта, хлопець притьмом збіг на шостий поверх і, до кімнати ввійшовши, розчинив вікна в темну безодню міста. Воно покірно лежало внизу хвилястими брилами скель, позначене вогняними крапками, і простягало йому з пітьми горбів гострі кам’яні пальці. Він завмер від власного споглядання цієї величі нової стихії і раптом широким рухом зронив униз зачудований поцілунок.