Зайшлий «москалик» — людина з іншого світу, небуденний, особливий, так не схожий на сільських парубків поводженням. Катерина закохалася і повірила у слова, на які той не скупився і яким насправді не надавав значення. Чужак, брутальний, морально розбещений чоловік, розважився, попив, поїв — і в полк, справно нести службу. Цюга Х. П.
Батьки Катерини передбачали трагедію, застерігали свою доньку. І мати, і батько люблять свою дитину. Їм боляче, що Катерина так учинила. Ненька, «як мертва, на діл повалилась». У промові матері і ніжні, чуйні слова, і прокляття. Батько мовчазний, суворий, йому теж боляче, але він мовчить, приголомшений своїм горем. Сидить батько кінець стола, на руки схилився… Не дивиться на світ Божий: Тяжко зажурився. … Доню моя, Що ти наробила? Цюга Х. П.
Жорстокі люди «у всі дзвони дзвонять». Неслава пішла по селу, чутки дійшли й до батьків. Саме через тиск односельців батьки вигнали доньку з хати. А жіночки лихо дзвонять, Матері глузують, Що москалі вертаються Та в неї ночують: «В тебе дочка чорнобрива, Та ще й не єдина, А муштрує у запічку Московського сина. Чорнобривого придбала... Мабуть, сама вчила... Цюга Х. П.
У трагедії однієї дівчини Шевченко зумів показати трагедію всього народу. Образ Катерини, її доля символізують долю України. Катерину зганьбив не просто панич, а москаль, тобто чужинець, він поводиться з нею, як завойовник. Це наштовхує на аналогії суспільно-політичного плану. Україна у XIX столітті також була в ролі підневільної. Доля Катерини багато в чому нагадує страдницький шлях України, яка уявлялась Шевченкові жінкою-покриткою, вигнаною з власної хати. Цюга Х. П.