Презентація "Джон Рональд Ройл Толкієн"

Джон Рональд Ройл Толкієн. Вчитель зарубіжної літератури Рудич Н. В.

Джон Рональд Ройл Толкієн народився 3 січня 1891 року в одній з найекзотичніших країн світу – південноафриканській Помаранчевій республіці: його батько керував відділенням Африканського банку, і родина вимушена була жити далеко від Англії. Чотирирічним Джон із братом і матір’ю поїхав відвідати своїх родичів у Великій Британії. Але до Африки так і не повернувся – 15 лютого 1896 року надійшла телеграма про раптову смерть батька. Для родини почалася боротьба за виживання.

Першим учителем Джона була його мама. Саме вона навчила його, шестирічного, латини. Проте хлопчика цікавили не лише різноманітні значення слів, а й їхнє звучання і форма.1904 року біда знову постукала в двері Толкієнів - померла мати.

Про братів піклувався католицький священик Морган, який виявився гарним опікуном. Він не лише ощадливо витрачає кошти, що успадкували хлопчики від батьків, а й часто-густо витрачав на вихованців власні гроші, яких теж було не надто багато.

Шістнадцятирічним Толкієн познайомився з чарівною дівчиною Едіт Братт, своїм першим і єдиним коханням. Їхні стосунки опікунові не сподобалися, бо відволікали Джона від навчання. Тож отець Морган заборонив Рональдові як неповнолітньому навіть листуватися з Едіт. Така жорстокість була виправданою. Єдиною можливістю для Рональда навчатися в Оксфордському університеті було скласти іспит й здобути стипендію, яку надавали лише тим, кому не виповнилося дев’ятнадцять років. І юнак досяг цієї мети. Але щойно настало повноліття, юнак негайно написав Едіт листа, у якому запропонував їй руку і серце. А через три роки, з благословення отця Моргана, молоді люди побралися і, як у справжній казці, жили довго і щасливо.

Однак важко бути щасливим, коли йде війна. Через кілька місяців після весілля Толкієн потрапив у найпекельніше місце – взяв участь у наступі англо-французьких військ на річці Соммі у Франції. Лише за один день у цій бійні полягло шістдесят тисяч англійців… Толкієну пощастило вижити і пройти через інше випробування – страшну хворобу. Він довго змагався зі смертю. Можливо, саме тоді Толкієн замислився про жахливі наслідки війни, розв’язаною з метою володіти світом. Ці роздуми і стали ідеєю фантастичного сюжету про персні всемогутньої влади, який згодом втілився у грандіозному творі – “Володар перснів”. А боротьба із хворобою завершилася 1917 року повною перемогою Толкієна. Того ж року в нього народився син-первісток.

Після закінчення війни Толкієна запросили взяти участь в укладанні Великого словника англійської мови в Оксфорді. Це було серйозним визнанням його філологічних здобутків. У 1920 р. Толкієн став викладачем , а невдовзі – професором англійської мови у Лідському університеті. У Лідсі Толкієн знайомиться з канадським філологом-медієвістом Гордоном. Разом вони переклали сучасною англійською мовою рицарський роман “Сер Гавейн і Зелений Рицар”. Переклад побачив світ у 1925 р. Того ж року Толкієн з родиною повернувся в Оксфорд, де став професором англосаксонської мови. Відчуваючи брак коштів, він часто змушений був шукати приробітку, щоб утримувати сім’ю (мав трьох синів та доньку).

Першим опублікованим твором Толкієна стала повість “Гоббіт, або Туди і назад” (1937 р.) Книжка мала такий приголомшливий успіх, що Толкін навіть побоювався , аби слава автора дитячого бестселера не зашкодила його репутації професора-філолога. Піддавшись на умовляння видавців написати ще декілька книг про гоббітів, Толкієн розпочав роботу над створенням “Володаря перснів”. Проте робота над текстом просувалося повільно і розтяглася на 17 років.

“Володар перснів” остаточно був завершений 1954 року. Через ворожнечу паперу було неможливо опублікувати цей чималий твір одним томом, і видавництво “Аллен та Анвін” з дозволу автора розділили текст на три томи, назву яким дав Анвін-молодший. Успіх “Володаря перснів” був неймовірним. Книга здобула популярність не лише в Англії, а й далеко за її межами, була перекладено багатьма мовами. Проте слава обтяжувала Толкієна. Аллен й Айвін намагалися тримати в таємниці адресу і телефон письменника, але телефонні дзвінки тривожили його навіть серед ночі , оскільки шанувальники його таланту з усіх куточків світу забували про різницю часових поясів.

Толкієн знайшов притулок у невеличкому курортному містечку Борнмуті, куди він вирушив разом з дружиною Едіт Бретт у 1968 році. Після смерті Едіт у 1972 році Толкієн повернувся в Оксфорд. Коледж Мертона, де Толкієн працював протягом останніх років своєї викладацької діяльності, надав йому житло, 80-річним письменником опікувалася пара слуг. У 1972 році Толкієн став кавалером ордена Британської імперії ІІ ступеня.

У серпні 1973 року під час відвідин Борнмута Толкієну стало зле. Він помер 2 вересня і був похований поряд з дружиною на цвинтарі поблизу Оксфорда. На їхніх надгробках вирізьблені імена легендарних героїв казкової епопеї Толкієна – “Берен” і “Лучіень”.