Презентація "Феномен гетьманату П.Скоропадського"

Павло Скоропадський (1873 —1945) — воєнний, державний і політичний діяч. Нащадок славного козацького роду Скоропадських. Здобув військову освіту. Брав участь у російсько-японській війні 1904—1905 рр., де отримав чин полковника і в нагороду золоту георгієвську зброю. Далі Павло Скоропадський швидко просувався по службовій драбині: з присвоєнням звання генерал-майора був зарахований до імператорського полку. У роки Першої світової війни дослужився до чину генерал-лейтенанта, командував 34-м корпусом на Волині. Був нагороджений Георгієвським хрестом ІV ступеня. Революція 1917 р. круто змінила долю генерала. Він став командувачем Першого Украї-нізованого корпусу російської армії. Саме частини цього корпусу врятували УЦР від наступу збіль-шовизованих підрозділів на Київ. Дії Скоропад-ського сприяли зростанню його авторитету. У жовтні 1917 р. на з’їзді Вільного козацтва його було обрано отаманом Вільного козацтва, яке стало вагомим чинником політичного життя.

Павло Скоропадський Хоча Скоропадський не брав участі в україн-ському русі, революційні події вплинули на його погляди, він став прихильником ідеї відновлення Української держави, створення українського війська. Проте у генерала не склалися відносини з УЦР, лідери якої були противниками ідеї створення регулярної армії. 25 грудня 1917р. Павло Скоропадський подав у відставку. У березні 1918р. він заснував Українську народну громаду, яка стала центром об’єднання всіх консервативних сил, що були противниками соціаль-но-економічних експериментів УЦР. За їх допомогою та за підтримки німецького командування Павло Скоропадський здійснив переворот і став гетьманом проголошеної Української Держави. Проте за 7,5 місяців свого правління він не зумів створити міцну опору своєму режиму, який був повалений в результаті повстання, організованого Директорією. Опинившись в еміграції, Скоропадський жив у Німеччині. Під час Другої світової війни, користуючись своїми зв’язками в німецьких колах, визволив чимало українців із тюрем і концтаборів. Загинув у 1945 р., потрапивши під бомбардування.

29 квітня 1918 р. відбувся Всеукраїнський хліборобський конгрес, на якому зібралося 6432 делегати із семи українських губерній: Київської, Полтавської, Чернігівської, Подільської, Волинської, Херсонської та Харківської. Це були заможні селяни і великі землевласники. На цьому конгресі П. Скоропадський був проголошений гетьманом. Його вітала також і православна церква. Київський єпископ Никодим благословив гетьмана під час окремої відправи (молебню) у Софійському соборі. Молебень на Софійському майдані після проголошення П. Скоропадського гетьманом України, 1918 р. Делегати Подільської губернії з гетьманом усієї України П. Скоропадським на Всеукраїнському з’їзді селян-хліборобів. Київ, 29 квітня 1918 р.

У ніч на 30 квітня прихильники Павла Скоропадського оволоділи державними установами і розігнали УЦР. У день перевороту Павло Скоропадський видав маніфест—«Грамоту до всього українського народу», у якій повідомлялося: про розпуск УЦР і земельних комітетів, проголошувалося право приватної власності Було видано закон «Про тимчасовий державний устрій України», за яким назва «УНР» була замінена назвою «Українська Держава», тимчасово, до скликання парламенту, повнота влади зосереджувалась у руках гетьмана Павла Скоропадського.

Основні положення 1. Декларувалося, що влада гетьмана є тимчасовою до обрання і початку роботи Сойму. 2. Закріплювалися виняткові повноваження гетьмана, який: одноосібно затверджував склад Ради Міністрів та її Голову, а також інших урядовців; був головнокомандувачем (Верховним воєводою) української армії та флоту; визначав зовнішньополітичну лінію; оголошував окремі райони на воєнному, осадному або надзвичайному становищі; був у силі помилувати, засудити, пом’якшити міру покарання; звільнявся від судової відповідальності. Усі накази або розпорядження гетьмана мали закріплюватися Головою уряду або відповідним міністром. 3. Проголошувалися права й обов’язки козаків і громадян, а саме: захист батьківщини; сплата податків, відбуття повинностей; гарантованість прав і свобод законом; право на недоторканність особи, право на недоторканність житла, свобода пересування і вільного місця проживання, непорушність права на приватну власність, свобода зборів, об’єднань, слова тощо в межах законів. 4. Визначалися права і повноваження Ради Міністрів. 5. Визначалися структура і компетенція судової влади.

Пошук істини П.Скоропадський патріот чи зрадник? Чому П. Скоропадський здійснив переворот, але продовжив деякі справи УЦР? Чи вплинуло його виховання і початок кар'єри на діяльність в Україні? Більше шкоди чи користі принесли Українській Державі заходи гетьмана? Чи був Скоропадський схильним до сепаратистських дій?

Чому Українську Державу 1918 року учені називають феноменом, а гетьмана П. Скоропадського – суперечливою постаттю в історії України ? (Феномен – незвичайне явище, рідкісний факт)

Гетьман України Павло Скоропадський зі своїми офіцерами

Герб Прапор Державна печатка Української Держави

Заходи в промисловості Скасування законодавства УЦР щодо робітництва і промисловості. Відновлення права приватної власності. Підтримка промисловців, що постраждали в результаті більшовицької окупації. Робочий день збільшено до 12 годин. Заборонено страйки. Налагодження торговельних відносин із Німеччиною та Австро-Угорщиною Формування державного апарату Формування Ради Міністрів з орієнтацією на кваліфікованих чиновників. Українізація державного апарату. Розбудова органів місцевої влади. Відновлення земств

Заходи в сільському господарстві Відновлення приватної власності на землю. Видання «Тимчасового закону про заходи боротьби з розрухою в с/г». Відновлення поміщицького землеволодіння; повернення селянами поміщикам земель, реманенту, відшкодування збитків; поміщики отримали право використовувати примусову працю. Створення хлібного бюро для впорядкування збору продовольства для Німеччини. У липні 1918 р. опубліковано «Проект загальних основ земельної реформи», за якою максимум земельного наділу становитиме 25 гектарів на одну особу, а поміщикам надано право продавати землю держбанку Розбудова збройних сил Формування державної варти (поліції). Відновлення козацтва в Чернігівській, Полтавській і Харківській губерніях. У вересні 1918 р. Німеччина погодилася на формування восьми корпусів та інших частин української армії чисельністю 300 тис. осіб. Реально створено: декілька офіцерських дружин, Запорізька дивізія, дві Синьожупанні дивізії, Сірожупанна дивізія, Сердюцька дивізія, бригада січових стрільців тощо (загальна кількість 65 тис. осіб)

1. Генерал піхоти. Серпень 1918 р. 2. Козак 2-го полку Сердюцької дивізії. Серпень 1918 р. 3. Старшина 3-го полку Сердюцької дивізії, зимова уніформа. Серпень 1918 р. 4. Кіннотник 1-ї Козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії. Червень 1918 р. 5. Козак піхоти. Серпень 1918 р. 6. Старшина, приділений по кінноті. Серпень 1918 р. 7. Старшина флоту. Липень 1918 р.

Національно-культурна політика Скасовувалася національно-персональна автономія національних меншин. Українізація загальноосвітніх шкіл. На осінь 1918 р. в Україні вже налічувалося близько 150 українських гімназій. Прийнято закон про обов’язкове вивчення української мови і літератури, а також історії та географії України в усіх середніх школах. Реорганізовано народний університет у Києві в державний український університет, відкрився український університет у Кам’янці-Подільському. У російськомовних університетах Києва, Харкова, Одеси відкривалися українські кафедри. Створення Національної академії наук, першим президентом якої став академік В. Вернадський. Було започатковано Національну бібліотеку, засновано Національний архів України, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Український національний театр (під керівництвом П. Саксаганського), «Молодий театр» (під керівництвом Леся Курбаса)

Українська Держава гетьмана П.Скоропадського

Відносини з Німеччиною та іншими країнами Четверного союзу Були пріоритетними. Із країнами Четверного союзу були встановлені дипломатичні відносини, основний зміст яких обертався навколо зобов’язань Брестського договору. Наявність німецької та австро-угорської окупаційної влади перетворювала владу Скоропадського у маріонеткову. Німці активно втручалися у внутрішнє життя і зовнішню політику Української Держави. Для розв’язання багатьох проблем у вересні 1918 р. Скоропадський зустрівся з кайзером Вільгельмом ІІ (фінансові, торговельні, створення масової армії тощо) Гетьман П.Скоропадський та кайзер Вільгельм II під час візиту до Берліну у вересні 1918 р.

Відносини з Польщею Відносини з Польщею (Регентською Радою) оберталися навколо державної приналежності Холмщини і Підляшшя. Значний вплив на відносини справляло те, що ці землі були окуповані німецькими й австро-угорськими військами, а за умовами Брестського миру мали відійти до України. Проте реально українська адміністрація змогла утвердитися лише на тій частині земель, що були окуповані Німеччиною. В австрійській зоні окупації утвердилася польська адміністрація. Усі переговори про визначення кордону зайшли у глухий кут. Поляки наполягали на кордоні по річці Буг. Відносини з Румунією Відносини з Румунією оберталися навколо «бессарабського питання». Гетьманський уряд запровадив проти Румунії, яка захопила Бессарабію, торговельні санкції. Тільки коли виникла потреба у пошуках відносин із країнами Антанти (на території Румунії були дипломатичні представництва Англії, Франції та ін.), П. Скоропадський дав згоду на укладення тимчасового торговельного договору. Розв’язання «бессарабського питання» було відкладено до завершення Першої світової війни

Відносини з Радянською Росією За умовами Брестського миру Радянська Росія зобов’язувалася визнати незалежність України й укласти з нею мирний договір. Переговори почалися у травні 1918 р. Радянську делегацію очолював Х. Раковський. 12червня 1918 р. було укладено прелімінарний (попередній) договір про припинення стану війни між Україною і Росією, відновлення залізничних, поштово-телеграфних комунікацій. Українській Державі надавалося право заснувати консульства в багатьох містах Росії. Найскладнішим питанням переговорів була програма кордонів. На початку жовтня переговори перервалися. За домовленістю сторін в силі залишилися прелімінарні умови миру. Також радянська делегація мала контакти з антигетьманською опозицією, яка готувала повстання. Радянська делегація зобов’язувалася визнати самостійність відновлюваної УНР

Відносини з урядами Дону, Кубані, Криму Всевелике Військо Донське. 8 серпня 1918 р. було укладено договір, який проголошував взаємне визнання суверенітету, встановлював спільні кордони та взаємо-вигідний товарообмін. Передбачалося розроблення окремих угод щодо вільного транзиту, товарообігу, митних і фінансових відносин. Із Кубанню відносини теж розвивалися у руслі взаємо-вигідності. Україна надала допомогу зброєю Кубані у боротьбі з більшовизмом. Обговорювалося питання входження Кубані до складу України на правах автономії. Однак проти цього заперечував уряд Денікіна, що фактично встановив контроль над Кубанню. Крим. Утворений у червні 1918 р. уряд генерала С. Сулькевича відмовлявся вступати у відносини з українським урядом. П. Скоропадський запровадив щодо Криму економічну блокаду, це примусило кримський уряд у жовтні 1918 р. підписати попередню угоду, за якою Крим мав увійти до складу України на правах автономії

Відносини з країнами Антанти Були ускладнені через тісні відносини з Німеччиною. Тільки після поразки Німеччини Скоропадський взяв курс на пошук порозуміння з країнами Антанти. Проте останні підтримували ідею «єдиної і неподільної Росії», заперечуючи незалежність України. Навіть видання гетьманом грамоти від 14 листопада 1918 р. про федеративний зв’язок із майбутньою небільшовицькою Росією не змінило становища.

Гетьман П.Скоропадський перед своєю резиденцією на вул. Інститутській, 40, де він проводив зустрічі з іноземними послами Гетьман Скоропадський з іноземними дипломатами.

Країни Рівень відносин На рівні послів На рівні дипломатичних представництв Польща, Фінляндія, Англія, Румунія, Радянська Росія, Дон, Кубань, Крим Грузія, Азербайджан, Фінляндія Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія, Швейцарія, Швеція, Норвегія На рівні консулів та інших представництв У цілому ж Міністерство закордонних справ протягом восьми місяців діяло досить активно. Україна мала 11 дипломатичних і близько 50 консульських представництв у 20 країнах, а на своїй території — 12 дипломатичних і 42 консульських представництва з 24 держав

14 листопада 1918р. на засіданні УНС для керівництва збройною боротьбою з гетьманом було створено Директорію УНР на чолі з Володимиром Винниченком. 15 листопада у зверненні до населення України Директорія закликала до збройної боротьби з гетьманом. Через місяць, 14 грудня 1918 р. Павло Скоропадський вирішив відмовитися від влади й підписав своє зречення. Воно звучало так: "Я, Гетьман усієї України, протягом семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якім він перебував. Бог не дав мені сил справитися із завданням, і нині я, з огляду на умови, які тепер склалися, керуючись виключно добром України, відмовляюсь від влади". Через кілька днів П. Скоропадський із сім'єю виїхав до Берліна, у вигнання. Директорія оголосила його поза законом.