«Знедолена природою дитина не повинна знати , що у неї слабий розум, слабкі сила. Виховання такої дитини має бути у сто разів ніжніших, чуйнішим, дбайливішим. Вчити і виховувати таких дітей треба у масовій загальноосвітній школі: створювати для них якісь спеціальні навчальні заклади немає потреби. Ці діти не є потворними, а найкрихітніші, найніжніші квіти в безмежно різноманітному квітнику людства»
Інклюзивне навчання забезпечує доступ до освіти дітей з особливими потребами у загальноосвітніх школах . В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей; забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.
Ознайомитися з анамнезом учня, мати уявлення, які психічні процеси та функції у нього порушені. У процесі навчальної діяльності вивчати динаміку уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини. Необхідні знання і навички педагога в іклюзивному класі Враховувати стан слуху, зору, загальної та дрібної моторики дитини. Навчитися адаптувати навчальні плани, методи роботи, дидактичний матеріал до індивідуальних потреб дітей. Підготувати дітей класу до того, що поряд з ними навчатимуться учні з особливими потребами. Не припускати зневажливого ставлення до дітей з ООП. Формувати у дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища. Уміти створювати оптимальні умови для спілкування
Зміст, форми та методи навчально-виховної роботи в інклюзивному класі мають бути корекційно спрямованими. Це означає, що кожна тема, яку вивчають діти, кожен метод, повинні сприяти не лише засвоєнню знань, умінь і навичок, формуванню поведінки, а й спрямовуватися на виправлення вад розвитку .
Наступною складовою готовності педагогів до інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами, є оволодіння наступними особистісними якостями, такими як: -терпіння, -витримка, -любов до дітей, -уміння знайти індивідуальний підхід до дитини, -уміння співпрацювати з іншими спеціалістами та використовувати їх поради, -доброта, -доброзичливість, -уміння зрозуміти дитину.
Отже, успішна та ефективна практична реалізація процесу інклюзивного навчання залежить насамперед від ставлення до нього учителя як суб'єкта навчальної діяльності. Якщо особливості психофізичного розвитку дитини – це, майже завжди, незмінний фактор, та спроможність учителів щодо свідомої зміни свого ставлення до них, розширення знань, умінь та навичок у навчанні та вихованні дітей з вадами психофізичного розвитку, використанні ними різноманітних форм, методів і прийомів роботи мають змогу змінитись на краще.