Презентація "Г.Квітка-Основ'яненко. Повість "Маруся"

Тема. Григорій Квітка-Основ'яненко — батько української прози. "Маруся" — сентиментально-реалістична повість, перший прозовий твір нової української літератури. Тебе люди поважають,Добрий голос маєш;Співай же їм, мій голубе… Т. Шевченко

Мета: Навчальна: ознайомити учнів з найосновнішими етапами життя і творчості письменника; сформувати уявлення про сентименталізм та реалізм; Розвиваюча: розвивати уміння визначати характеристику головних героїв, оцінювати значення Г. Квітки-Основ'яненка для розвитку української культури і духовності; Виховна: розкрити значення етнографічних елементів у повісті "Маруся";Тип уроку: урок засвоєння нових знань;

Григорій Квітка-Основ'яненко — батько української прози. На початку XIX ст. Україна мала високохудожню поезію і драму, а нової прози ще не було. Відомо, що саме проза завжди мала найбільше шанувальників, адже широко охопити всю складність суспільного життя спроможний лише епічний твір одним словом, новій українській літературі дуже потрібний був повістяр, і він прийшов з прихарківського села Основи (звідти і походить псевдонім Основ'яненко). Григорій Квітка-Основ'яненко - засновник художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Твори письменника утверджували високі морально-етичні якості людини з народу, відіграли помітну роль у розвитку української мови. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист захищав художні можливості української літературної мови. Григорія Квітку-Основ'яненка вважають зачинателем української прози з його повістю «Маруся», надрукованим ще в 1832 році, й відповідно він має почесне ім'я «батька української прози».

Квітка-Основ’яненко. Повість “Маруся”. Аналіз твору. Рік написання – 1832 Літературний рід: епос. Жанр: повість (сентиментально-реалістична, соціально-побутова). Тема: зображення життя українського селянства, праці, побуту і зви­чаїв народу.Ідея: засудження соціальної нерівності, що перешкоджала щасливому життю героїв, уславлення гуманізму, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання. Основна думка: закохані не можуть одружитися через загрозу солдатчини та бідність нареченого. На образах Марусі та Василя позначився вплив сентименталізму. Твір автор присвятив своїй дружині.

Теорія літератури. Напрям – ознаки сентименталізму та риси реалізму. Реалізм ( основною ознакою реалізму, одного з найпоширеніших ідейно-художніх напрямів у світовій літературі XIX ст., є зображення конкретної дійсності, суспільних проблем буття — моралі, економіки, політики, побуту, взаємин людини й суспільства, середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу, характеру особистості, героя художнього твору ) Сентименталізм віддає перевагу почуттям та внутрішньому світу людини. Для сентименталізму характерні такі ознаки:• змалювання побуту й звичаїв простих людей, акцент на їхній моральній вищості над панами; народні обряди, звичаї; нездоланні перешкоди на шляху закоханих; увага до описів природи;• наявність пророчої деталі чи епізоду, що натякає на трагічний кінець; дуже часто смерть героя від стихійного лиха, хвороби, нещасного випадку.

Головні герої повісті “Маруся”Маруся — головна героїня, донька Наума Дрота. Наум Дрот — багатий селянин, батько Марусі. Він став заможною людиною завдяки чесній праці та дотриманню норм християнської моралі. Настя Дрот — мати Марусі, дружина Наума Дрота;Василь — наречений Марусі. Був свитником Олена – подруга Марусі.

Композиція повісті “Маруся”Будова твору своєрідна, відповідає різким змінам сюжетної лінії. Немає у «Марусі» розподілу повісті на частини, тільки спираючись на зміст, можна виділити три частини: позасюжетний вступ, сюжет, моралізаторські висновки. У першій частині розміщені філософські роздуми автора про сенс життя людини, декларується одна з провідних ідей традиційного народного світогляду — фатальність долі. Тобто життя людини залежить від божої волі (а далі — від бажань начальства), їй треба скорятись, не намагатись щось змінити. Г. Квітка-Основ’яненко пропонує простому селянину спосіб життя раба: багато працюй і не про що не думай. Так живуть Наум і Настя. У другій частині розгортаються дії. Деякі сюжетні зміни повісті виглядають штучно, надумано, зате наслідують ідеї, задекларовані у вступі. Вагомими й важливими елементами сюжету стають талановито написані картини природи, описи народних свят і обрядів, колоритні репліки й коментарі. Трагічна розв’язка передує епілогу — третій частині повісті. По суті, епілог є повчанням, моралізаторською настановою. Наум і Настя після смерті Марусі їдуть до Василя вже в Києво-Печерський монастир. Василь служить там дияконом. Але вони спізнилися, бо коханий Марусі помер, страждання потроху знищували його душу, а тіло він заморив сам нескінченними постами. Саме третя частина повісті нагадує змістом давньоруський жанр — житійний (опис життя й мук святих). Такі аналогії у повісті цілком виправдані. Жанр релігійної літератури, її морально-дидактичні настанови були дуже близькі авторові.

Композиція. Експозиція: знайомство з героями твору — родиною Дротів, які жили, віруючи в Бога. Роздуми про минущість усього живого. Зав’язка: зустріч Марусі з Василем, їх кохання з першого погляду. Розвиток дії: Василь просить руки жочки у Наума Дрота, але отримує відмову. Василь відправляється на заробітки. Маруся потрапляє під зливу, хворіє. Кульмінація: смерть Марусі, її поховання. Розв’язка: страждання Василя — ченця в монастирі, його смерть через тугу за милою. Утіха батьків Марусі у праці, молитвах, смиренні та спілкуванні з Богом.

Характеристика героїв. Маруся – головна героїня твору. Це гарна, вихована та щира дівчина. В її образі втілено найкращі риси української дівчини-селянки. Маруся любила та поважали батьків. Вона жіночна, добра, лірична. Дівчина щиро кохає Василя та не уявляє свого життя без нього. Але попри свої почуття Маруся не може піти не перекір бажанню батьків. Коли Василь став солдатом, Маруся довго за ним сумувала. Ледве-ледве з журби не вмерла. На згадку про Василя Маруся береже в розлуці його подарунок – горішки. Дівчина захворіла, бо застудилася, потрапивши під зливу. Автор описує її так: «…роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече». 

Портрет Марусі «Та що то за дівка була! Ви­сока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бро-воньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…»; «на все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому ти­ха, і смирна, і усякому покірна». У зображенні Марусі, окрім ознак сенти­менталізму, письменник широко використав ліризм народної пісенності, засоби фольклорного зображення внутрішнього світу дівчини, сильних і піднесених почуттів. Мова героїні пересипана уснопоетичним народним багатством: пестливою лексикою, опоетизованими звертаннями, емоційни­ми вигуками, прислів’ями, порівняннями (Василечку, голубчику, соколику мій! мій козаченьку; матінко моя рідненька!).

МАРУСЯ

Василь Василь – головний герой твору, коханий Марусі. Це щирий, гарний, скромний, працьовитий парубок. Саме своєю працею він хотів заробити собі щастя. Василь познайомився з Марусею на весіллі, вони закохалися. Але перешкодою до їх одруження була солдатчина. В образі Василя найяскравіше втілені риси сентименталізму — пси­хологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розстава­ня пари на кладовищі, переживання смерті Марусі, добровільний відхід від мирського життя. Портрет Василя: «Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду рум’яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синій і китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки підперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрі, шкапові, з підковами».“Він… хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться” – казала про Василя Олена Кубраківна.

ВАСИЛЬ

Наум Дрот Наум Дрот – голова родини та батько Марусі. Він хороший хазяїн та турботливий батько. Наум був вольовий, непохитний у своїх намірах, дотримувався патріархального образу життя. Всі складні питання він вирішував на свій погляд. Дочка і дружина безперечно слухали його. Бог був милосердним до Наума за те, що він був дуже побожним та благодійним. Наум цінував Валисля, але доньку не захотів відддавати за нього, бо той мав іти в рекрути. АВТОР: «Наум Дрот був парень на усе село, де жив. Батькові і матері слухняний, старшим себе покірний, між товариством друзяка, ні півслова ніколи не збрехав, горілки не впивавсь і п’яниць не терпів, з ледачими не водивсь, а до церкви? Так хоч би і маленький празник, тільки піп у дзвін – він уже й там: свічечку обмінить, старцям грошенят роздасть і приньметься за діло; коли прочує яку бідність, наділить по своїй силі і совіт добрий дасть. За його правду не оставив же його і бог милосердний: що б то ні задумав, усе йому господь і  посилав».

Настя Дрот Настя Дрот — працьовита, релігійна, любляча мати, добра і покірна. Вона бажала щастя для Марусі, хотіла видати її заміж за Василя, але залежність від рішень чоловіка змусила покоритись його волі. АВТОР:«Наградив його жінкою доброю, роботящою, хазяйкою слухняною; і що було Наум ні забажа, що ні задума, Настя (так її звали) ночі не проспить, усюди старається, б’ється і вcе зробить і достане, чого мужикові хотілось. Поважав же і він її, скільки міг, і любив її, як свою душу».

Висловлювання про твір «Я написав «Марусю» і довів, що від малоросійської мови можна розчулитися». — Григорій Квітка-Основ'яненко «Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як може ніхто на всім світі. Ваша «Маруся» мені так розказала». — Тарас Шевченко, з листа до Квітки-Основ'яненка.