Рання творчість Т.Г.Шевченка. "Причинна", "Думи мої, думи мої"

Рання творчість Т. Шевченка. Твори баладного та елегійного жанрів “Причинна”, “Думи мої...”

Відеоурок з теми від ВШО - https://youtu.be/r. Apc_p. QG3 Ss

Етапи творчості Тараса Шевченка: I — ранній (1838—1843 pp.);II — період трьох літ (1843—1847 pp.);III —невольнича поезія (1847 – 1857 pp.);1847—1850 pp. (Оренбург, Кос-Арал);1850—1857pp. (Новопетровська фортеця);IV — творчість після заслання (1857—1861 pp.).

Рання творчість

Рання творчість. Т. Шевченко виступає переважно як романтик і реаліст одночасно. Характерні риси: інтерес до незвичайного, яскравого, таємничого, фантастичного;піднесений стиль мовлення;розчуленість (сентиментальність);захоплення історичним минулим.

Основні мотиви ранньої творчості:сирітство і соціальна нерівність («Тяжко-важко в світі жити»);трагічна доля жінки-покритки і розбещеність панів («Катерина», «Мар’яна-черниця»);героїчне минуле України («Іван Підкова», «До Основ’яненка», «Тарасова ніч», «Гайдамаки», «Гамалія»);тема ролі поета в суспільному житті («Думи мої, думи мої…»)

РАННЯ ТВОРЧІСТЬ (1838-1843 pp.)Рання творчість Т. Г. Шевченка представлена незрівнянними зразками ліричної поезії, баладами, соціально-побутовими та історичними поемами і драматичними творами. Лірика. Важливе місце в ліриці раннього періоду посідає тема призначення поета і поезії в суспільстві («Думи мої, думи мої...», «Перебендя»). Вірш «Думи мої, думи мої...» став не тільки поетичним заспівом до збірки «Кобзар», а і визначенням спрямованості подальшої творчості. У ранній ліриці Т. Г. Шевченко звертається ще до однієї теми — соціальної нерівності та шукання молодою людиною щастя. З цією метою поет використовує теми та образи бурлацьких і сирітських народних пісень. Вірші «Тече вода в синє море...», «Вітре буйний, вітре буйний!», «Нащо мені чорні брови...» автор назвав думками, тобто короткими ліричними віршами елегійного чи баладного змісту. Усі Шевченкові «думки» стали народними піснями.

Балади. Ранній період творчості Т. Шевченка ознаменувався написанням трьох балад: «Причинна», «Тополя» , «Утоплена». Як відомо, баладу «Причинна» було написано 1837 p., ще до викупу Поета з кріпацтва. Три балади являють собою зразки романтичної поезії. В основі кожної з них лежить конфлікт між прагненням людини до щастя і перешкодами на шляху до нього.

Соціально-побутові поеми. Належать три твори Т. Г. Шевченка: поема «Катерина», присвячена В. А. Жуковському на честь викупу з кріпацтва, не надрукована за життя Кобзаря поема «Слепая» та незавершена поема «Мар'яна-черниця». Поема «Катерина», передбачає детальний аналіз. Тема зганьблення паном простої селянської дівчини не була новою у тогочасній літературі. Але Шевченко розкриває її по-новому. Страждання жінки обумовлені соціальними обставинами. Катерина народила сина від москаля, односельці цураються її, а батьки виганяють із дому. Жінка йде шукати свого коханого, а коли він відмовився від неї й сина, кінчає життя самогубством. Автор застерігає дівчат від москалів, бо вони — «чужі люди».

В історичних поемах Т. Г. Шевченка дуже яскраво відчувається туга за козацькою вольницею. Цілком можливо, що й улюблені вирази поета «козацька слава» і «кров козацька» не були випадковими в його творчості. Боротьбі з турецько-татарськими завойовниками присвячено дві поеми: «Іван Підкова» та «Гамалія»Поема «Гамалія» продовжує тему морських козацьких походів. Боротьбі з турецько-татарськими завойовниками присвячено дві поеми: «Іван Підкова» та «Гамалія», пов'язані між собою тематично, бо присвячені морським походам запорожців. Агресивна політика султанської Туреччини і Кримського ханства була спрямована на спустошення українських земель. Під час набігів в рабство потрапляли численні полонені, якими торгували на невільницьких ринках Криму та Туреччини. Для розгрому ворожих міст-фортець і визволення полонених козаки перетинали море і діставалися Туреччини на своїх легких човнах, виявляючи зразки сміливості й мужності.“Тарасова ніч”: зображення боротьби українського козацтва з польськими загарбниками; змалювання ночі розгрому армії польського воєначальника Конецпольського під час антишляхетського повстання 1630 р., очоленого гетьманом Тарасом Федоровичем (Трясилом).

У травні 1768 р. 70 гайдамаків на чолі із запорожцем Максимом Залізняком виступили з Мотронинського монастиря в густозаселені райони Правобережжя, підбурюючи селян на повстання. За лічені тижні повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля. На початку червня 1768 р. повстанці оточили місто Умань — один із найкрупніших центрів польського панства в Україні. На бік повсталого люду перейшов уманський сотник Іван Гонта. Наляканий розмахом Коліївщини («колій» — повстанець), російський уряд послав військо на допомогу польській армії (військо повстанців складали більше як 30 гайдамацьких загонів) . Підступні дії російських офіцерів, які запросили в гості ватажків повстання та заарештували їх, призвели до поразки повстання — табір повстанців під Уманню був оточений російськими військами.«Гайдамаки»«Гайдамаки» — вершина ранньої творчості Т. Г. Шевченка. Ця поема знаменує перехідний період у творчості Кобзаря: від маленьких ліричних творів до великого ліро-епічного полотна, у якому поет по-новому осмислює дійсність.

Драматичні твори. За свідченням самого Шевченка та спогадами його сучасників, поет написав кілька драматичних творів російською мовою, які повністю до нас не дійшли. Але глибоке вивчення минулого і реалістичне його зображення в драматичних творах стало новим кроком у розвитку української драматургії. Драма «Назар Стодоля», написана Тарасом Шевченком у 1842 році, є зразком історичного соціально-побутового твору. Її було опубліковано П. Кулішем тільки після смерті автора в 1862 році. Твір дійшов до нас повністю, хоча і не в первісному варіанті. В основу драми покладено соціально-побутовий конфлікт, який розгортається на тлі історичного минулого України після Визвольної війни 1648-1654 pp. Після смерті Богдана Хмельницького загострились соціальні суперечності між козацькою верхівкою і рядовим козацтвом.

Аудіокнига «Причинна» - https://youtu.be/3ia. B-7rn. DJQ

Ідейно-художній аналіз балади «Причинна»Особливості назви твору. Причинна — жінка, яка втратила психічну рівновагу внаслідок того, що їй, за давніми народними уявленнями, «щось пороблено», в даному разі — ворожкою. Рік написання – 1837 Напрям – романтизм. Жанр: романтична балада. Тема: розповідь про вірне кохання, розлуку і трагічну смерть закоханих.Ідея: возвеличення щирого почуття кохання і водночас засудження жорстокого і злого світу, де неможливо зберегти сильні, чисті, справжні почуття. Основна думка: людина, яка здатна сильно й істинно проявляти кохання, відданість, вірність, приречена на трагічний кінець. Автор, реформуючи цей жанр, змінює традиційну ідейно-тематичну структуру твору: поряд із елементами фантастичного зображено реальних людей, їх реальні дії. Значно розширені межі поетики твору, більше використано засобів художньої виразності. Тому припускають, що «Причинна» за жанровою специфікою дуже близька до соціально-побутової поеми.

Художні засобиепітети: блідий місяць; сердитий вітер;  «синє море», «біле тіло», «козаченько молоденький», «біле личко», «гай темний», «Дніпро широкий», «чисте поле», «дуб кучерявий»;пестливі назви: «козаченько», «русалонька», «слізоньки», «дівчинонька»порівняння: місяць, неначе човен, «з уст — ні пари», «кругом, як в усі, все мовчить».уособлення: реве та стогне Дніпр; вітер завива.метафори: горами хвилю підійма.антитеза: то виринав, то потопав.інверсія: додолу верби гне високі; горами хвилю підійма.

Образи. У баладі є образи: калини, явора, голубки, зозулі.

Композиція. Експозиція: пролог, знайомство з дівчиною, яка під впливом ворожіння стала причинною. Зав’язка: очікування героїнею коханого козака, що обіцяв повернутися до неї з походу. Кульмінація: смерть героїв. Розв’язка: епілог (поховання закоханих).

Ознаки романтизму у творіПідкреслена увага до людської особистості, внутрішнього світу людини. Зображення виняткового характеру за виняткових обставин, людини, яку не розуміють більшість людей. Культ почуттів, природи та природного стану людини. Заперечення раціоналізму.Існування «двох світів»: світу ідеалу, мрії та світу дійсності. Між ними існує невиправний розлад. Це спричиняє настрій відчаю та безнадії, «світової скорботи»Звернення до народних сюжетів, фольклору, зацікавленість історичним минулим, пошуки історичної свідомості.

Новаторство твору Новим у жанрі балади були ліричні відступи, у яких Т. Шевченко виявив своє ставлення до героїв твору, до зображуваних подій. Українська поезія до митця не зазнала такої безпосередності почуттів, щирості, непідробленості, такого яскравого вираження народних уявлень. Поет не тільки співчуває скривдженим, але й заступається за них, викликає глибоке співчуття до них у читачів.

Фантастичне поруч із реальним у поезії У баладі «Причинна» є явища реальні та фантастичні. Твір споріднюється не з фантастикою поетів-романтиків, відірваною від життя, а з фантастикою фольклорною, народною, яку так майстерно ще до Шевченка використовував у своїй творчості М. Гоголь. Так, з води серед ночі виходять русалки — і тут потрібна не вітряна ніч, а навпаки, спокійна, місячна, така, яка буває в «русалчин тиждень», коли літо вступає у свої права, а земля і вода набувають найбільшої сили і все навкруги — гаї, луки, поля — буйно зеленіє. За народною уявою, русалки — це дівчата або молоді жінки, котрі під час купання втопилися. Утоплениці-русалки на віки вічні відійшли від буденного земного буття й переселилися в таємничу сферу, на дно глибоких рік і озер, у казкові палати, що чудом збудовані з прозорого кришталю. Місяць і зорі викликають русалок з води

З тихим плескотом хвиль, розгортаючи своїми блідими руками густе латаття, вони виходять на берег. Русалки не мають на собі одягу, вони голі, у них біле й знекровлене тіло, довге хвилясте волосся, зелене, як трава, стан високий і гнучкий, а очі палкі й сині, як морська глибінь. На голові у кожної русалки — вінок з осоки, і тільки в старшої, царівни, вінок з водяних лілій. Вийшовши з води, русалки сідають на березі, розчісують своє довге волосся або беруться за руки і водять дивовижні, з таємничим шепотом, хороводи. Іноді русалки вилазять на дерева й гойдаються на гіллі, як на гойдалці, співаючи пісень. Русалчині пісні небезпечні: хто почує їх, той, як зачарований, підійде близько до русалок, а русалки тоді заманять його до себе, візьмуть у своє коло, будуть бавитися з ним, а потім залоскочуть і затягнуть у річку, на дно. З дерев русалки найбільше люблять клен і дуб. Гойдаючись на гіллі, русалки часом розважаються, вони розмотують на деревах нитки, що їх крадуть у тих жінок, котрі заснули без молитви. Серед русалок є й лоскотниці — це душі дівчат, що померли зимою, вони з’являються на полях і до смерті залоскочуть дівчат і хлопців, якщо ті потраплять до них. Також вважають, що русалки — померлі нехрещені діти, іноді цих істот називають «дніпровими дівчатами».

Аудіокнига «Думи мої, думи…» - https://youtu.be/u9 Ec7ss. U0ro

Історія написання вірша “Думи мої, думи мої”   Вірш «Думи мої, думи мої» був написаний Тарасом Шевченком у 1839 році в Петербурзі. У Т. Шевченка є ще один вірш «Думи мої, думи мої» , написаний на засланні в Орській фортеці 1847 року. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України. Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, ув’язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено ви­рок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус. З 1847 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «заха­лявні книжечки» (1847-1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, був ненависним сам дух солдафонства, що лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від усього світу в степ, за вали, на берег моря.

Ідейно-художній аналіз балади «Думи мої, думи мої»«Думи мої, думи мої…» вірш Тараса Шевченка – сповнений сумом за Батьківщиною, автор вболіває за українців, які знаходяться в панській неволі, терплять приниження та знущання. Рік написання: 1839 Вид лірики: громадянська лірика. Жанр: вірш, елегія. Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.Ідея: тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом. Основна думка: думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині. Образи-символи  – «чорний орел», «ворон», «соловейко»

Художні засоби: Епітети: мої думи, карі очі, чорнії брови, вишневий сад зелений, козацькая воля, добрим людям. Звертання: думи мої, Боже, квіти мої, діти, ненько, моя Україно. Порівняння: думка, як той ворон; Дніпр широкий –море , могили –море, думи – як свою дитину.

Проблематика: У цьому творі Тарас Шевченко порушив такі проблеми:1. Людина і суспільство2. Нерівноправність.3. Кохання

Домашнє завдання: Опрацюйте матеріал презентації та підручника на ст.163-165 за ред. О. Авраменка. Виконайте тестові завдання.