Презентація "Георгій Нарбут- український художник,графік."

Георгій Нарбут- видатний художник та графік хх ст.

План1. Життєпис2. Творчість3. Філателія4. Фотогалерея робіт5. Література

Гео́ргій (Ю́рій) Іва́нович На́рбут 9 березня 1886, Нарбутівка — 23 травня 1920, Київ) — український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один із засновників і ректор Української Академії Мистецтв. Брат поета Володимира Нарбута, батько художника Данила Нарбута і танцівниці Марини Березовської.

Саме його українські шрифти „Narbut“ сьогодні використовують графічні дизайнери всього світу, і вони присутні в розкладці шрифтів графічних редакторів чи не у кожного поважного графічного дизайнера.

Нарбут Георгій Іванович — народився 9 березня (25 лютого за старим стилем) 1886 року на хуторі Нарбутівці біля гетьманської столиці Глухів, у сім'ї, яка походила з старовинного, але збіднілого козацького роду, яким колись і належав хутір Нарбутівці.(Зараз село Нарбутівка, Глухівського району Сумської області).

РОДОВЕ ГНІЗДО: Георгій Нарбут (третій ліворуч) серед сім’ї на порозі рідного дому в Нарбутівці. В селі тільки їхній дім був дерев’яним з бляшаною покрівлею. Це служило єдиним нагадуванням про дворянське походження Нарбутів.

У дитинстві Георгій Нарбут постійно щось вирізав із синього паперу, в який крамарі загортали цукор. Оздоблені простими й виразними орнаментами побутові речі та хатні оздоби змалку надихали його на власну творчість. Батьки думали, що дитина бавиться, а хлопчик без фарб та олівців, за допомогою ножиць відтворював усе, що бачив навколо. Ці витинанки стали першими кроками до мистецтва.

Фарби й олівці він опанував набагато пізніше, вже у Глухівській гімназії, де його однокласником був Федір Ернст – згодом відомий мистецтвознавець, а також збирач і дослідник творчої спадщини свого шкільного друга. В Глухівській гімназії юнак відверто нудився. Якось вчитель старослов’янської мови приніс копію “Остромирова Євангелія” і Нарбут захопився "писаними" літерами кирилиці. Вчитель дав йому книгу і юнак перемалював її. Саме у Глухові Нарбут з успіхом дебютував як художник на повітовій виставці. Тоді Нарбут старанно вимальовував на папері траву, метеликів і квіти. Копіював візерунки й літери з “Остромирового Євангелія”.

Зі спогадів Григорія Нарбута:«Мене дуже зацікавило при проходженні курсу старослов’янської мови, як то в старину писались від руки книги, і я, знайшовши зразок шрифту “Остромирова Євангелія”, заходився вчитися писати стародавнім робом. Спочатку переписав “Поученіє Володимира Мономаха до своїх дітей”, а потім “Євангеліє від Матвія”, “Пісню про Роланда” (готичним шрифтом з орнаментованими заголовними літерами). Це були мої перші пробування в графіці.»

У 1909 удосконалював майстерність у Мюнхені, в школі Симона Холлоші. Після повернення до Петербурга став членом «мистецького об'єднання Світ мистецтва».

У 1910–1912 працював над ілюстраціями до казок Ганса Крістіана Андерсена, байок Івана Крилова, народних казок і дитячих пісень. Як чудовий знавець українського стародавнього мистецтва та геральдики, виконав безліч гербів, ілюстрував або оформлював Малоросійський Гербовник (Владислава Лукомського і Вадима Модзалевського, 1914), «Герби гетьманів Малоросії» (1915), «Старовинна архітектура Галичини» (Юрія Лукомського, 1905), «Стародавні садиби Харківської губернії» (1917) та ін.

Щоліта приїздив в Україну до Глухова, де вивчав пам'ятки української старовини. Свій герб Нарбут підписав так: «Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинський син, гербів і емблем живописець» (1912). У березні 1917 переїхав до Києва. Створював ескізи військових мундирів армії України, оформлень упаковок та етикеток для українських товарів, гральних карт. Розробив поштові марки Української Народної Республіки в 30, 40 і 50 шагів. У вересні 1917 став професором графіки новоствореної Української Академії Мистецтв, а з грудня 1917 (за іншими даними, з лютого 1918) — її ректором.

Цей випуск шагів 1918 року розроблений графіками Антоном Середою й Георгієм Нарбутом.

Опрацював проекти Державного Герба і Печатки Української держави. 18 липня 1918 гетьман Павло Скоропадський затвердив створену Нарбутом малу Державну печатку — зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб.

Художник підтримував тісні дружні стосунки з українськими культурними діячами різних напрямів і стилів (письменниками Миколою Зеровим, Павлом Тичиною, Михайлем Семенком, композитором Пилипом Козицьким, науковцями Сергієм Єфремовим, Вадимом Модзалевським, Павлом Зайцевим, Віктором Романовським, Стефаном Таранушенком). Помер від епідемічного висипного тифу 23 травня 1920 у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 2)

Його творчість — це яскрава сторінка в українському мистецтві. Його цілком справедливо називали одним з найвизначніших графіків сучасності. Рання творчість зазнала значного впливу широковідомого об'єднання художників «Світ мистецтва». Крім творчості художників «Світ мистецтва» у галузі театрально-декораційного мистецтва та книжкової графіки, визначальний вплив на Нарбута справило давнє українське малярство і графіка XVII–XVIII століть, геральдика українських родів, графіка українських рукописів і стародруків. З часом Нарбут виріс у глибоко оригінального митця, довкола якого утворилась ціла школа з його послідовників у галузі графіки й ілюстрування книжок. Ілюстрація до «Енеїди» Івана Котляревського

Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його «Українська абетка» (1917), в якій художник досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, малюнка й кольору. У вирішенні літер абетки Нарбут об'єднав досягнення як української рукописної та друкованої книги, так і досягнення західноєвропейських майстрів шрифту.

Нарбутівська «Українська абетка» й донині залишається неперевершеною завдяки високій майстерності художника й глибокому розумінню ним шрифтового мистецтва.

У 1919 р. мотивом кількох графічних творів Георгія Нарбута стали зображення трикутника Серпінського, зокрема візерунки, натхнені цією фігурою, використано ним при оформленні кількох номерів журналів "Мистецтво" (№№ 3—5/6, 1919 та № 1, 1920).

Є оформлювачем банкнот української гривні доби УНР. Банкнота 500 гривень. Аверс. Банкнота 500 гривень. Реверс

Банкнота 100 гривень

Мав величезний вплив і на становлення інших художників, таких як Сергій Конончук та Микола Алексєєв. Сергію Конончуку особливо імпонувала і була близькою творчість видатних російських радянських графіків і особливо Г. Нарбута, який був серед тих, хто поклав початок українській радянській графіці. Творча спадщина Г. Нарбута була для С. Конончука справжньою школою і джерелом творчого натхнення. Властиві йому тонка стилізація мотивів ампіру, звернення до традицій українського бароко, до орнаментики та геральдики старовинних українських гравюр вплинули на формування образної мови Конончука.

Перший випуск стандартних марок України (1992), за малюнками Нарбута

літератураhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9 D%D0%B0%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%82_%D0%93%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87https://porokhivnytsya.com.ua/2017/03/09/georgyi-narbut/https://artefact.org.ua/history/batko-groshey-biografiya-hudozhnika-dendi-yakiy-stvoriv-dizayn-pershoyi-paperovoyi-grivni.html

Дякую за увагу!