Людський капітал-економічна категорія, що представляє собою сукупність творчих здібностей, особистих якостей і мотивації індивідів, що перебувають у їхній власності, що накопичують за рахунок інвестицій, використовуваних у національному господарстві протягом певного періоду часу з метою одержання ними майбутнього доходу й сприяючого росту національного багатства.
Людський капітал-економічна категорія, що представляє собою сукупність творчих здібностей, особистих якостей і мотивації індивідів, що перебувають у їхній власності, що накопичують за рахунок інвестицій, використовуваних у національному господарстві протягом певного періоду часу з метою одержання ними майбутнього доходу й сприяючого росту національного багатства.
ОЦІНКИ ВИТРАТ НА ОСВІТУ : Прямі матеріальні витрати (витрати, що здійснюються майбутнім власником людського капіталу або іншим інвестором (державою, підприємством, сім'єю): -Плата за навчання. -Витрати на підручники, послуги бібліотеки, копіювання, канцтовари тощо. -Витрати, пов'язані зі зміною місця проживання (вартість житла, транспортні витрати, збільшення витрат на харчування в зв'язку з відокремленістю від сім'ї тощо). -Втрачені заробітки. Моральні втрати: -Втрата вільного часу — одного з найважливіших благ для людини.
ОЧІКУВАНА ВІДДАЧА ВІД ІНВЕСТИЦІЙ В ОСВІТУ -вищий рівень заробітків протягом життя. -більша можливість брати участь у прибутках компанії. -більша можливість отримувати персоніфіковані умови оплати праці, різноманітні пільги, премії, надбавки тощо. -більша можливість отримати пенсійне, медичне страхування за рахунок підприємства. -більша можливість отримати подальші інвестиції у власний людський капітал з боку роботодавця. -оздоровлення за рахунок підприємства більш вірогідне для висококваліфікованого працівника. -висококваліфіковані працівники, як правило, мають кращі умови праці та відпочинку. -цінні працівники частіше отримують пільгові кредити та іншу допомогу від роботодавця для створення достойних умов життя. Прямі матеріальні зиски: Непрямі матеріальні зиски:
Інвестиції в людський капітал приносять найбільшу віддачу. Існує пряма залежність між рівнем освіти та рівнем ВВП. Світовий банк, на прикладі обстеження 192 країн, прийшов до висновку, що тільки 16% економічного зростання в країнах з перехідною економікою обумовлені фізичним капіталом, 20% - природним капіталом, а 64% - людським і соціальним капіталом.
Оцінка ефективності інвестицій можлива тільки на базі кількісного зіставлення витрат і вигод, однак далеко не всі види витрат і вигод можуть бути кількісно виражені. Тому економічна ефективність освіти визначається співвідношенням прямих грошових вигод (доходів), що припадають на освіту, і грошових витрат, пов'язаних з його придбанням.
В умовах науково-технічної революції людський капітал є головним рушієм ВВП і національного багатства країни. Знання й навички, які визначають людський капітал, в умовах трансформації економічної і соціальної сфер стають домінуючим фактором досягнення економічного успіху як для окремих особистостей та підприємств, так і для країни в цілому.
В умовах економіки знань виграє той, хто ефективно використовує наявні навики і перетворює їх у доходи. Саме тому зростає увага до науки, яка перетворюється в продуктивну силу, базис розвитку НТП і зростання на його основі ефективності виробництва. Інвестиції у високотехнологічні галузі забезпечують накопичення потенціалу висококваліфікованих працівників, підвищення їх продуктивності, зниження матеріало- й енергоємності, поліпшення якості продукції. Витрати на наукові дослідження та вищу освіту розглядаються як інвестиції у знання – вирішальний чинник розвитку людського капіталу, економічного прогресу, активізації професійної творчості, поліпшенні життєвих стандартів.
Отже, перехід до суспільства знань вимагає зміни економічної політики, головним напрямком якої стає розвиток людського капіталу. В умовах глобалізації, економіка знань стає найбільш перспективною моделлю соціального та господарського розвитку, що в своїй основі має зростання ролі науки та освіти для суспільного прогресу. Саме тому, головним стратегічним пріоритетом держави стає розвиток людського капіталу за рахунок здійснення інвестицій в освіту, науку, професійну підготовку, охорону здоров’я, що забезпечує у майбутньому стабільний макроекономічний ефект та здатність швидко реагувати на глобальні виклики.