Презентація "Іван Огієнко.Граматично-стилістичний словник Шевченкової мови"

Граматично – стилістичний словник Шевченкової мовиІван Огієнко

Митрополит Іларіон Іларіон (світське ім'я Іван Огієнко), 1882-1972, митрополит Української Православної Автокефальної Церкви, історик Церкви, мовознавець, педагог : член НТШ професор Київського університету, засновник і перший ректор Кам'янець-Подільського державного університету ; член Української партії соціалістів-федералістів, на початку 1919 року міністр освіти, 1919-20 міністр віросповідань УНР; 1920 емігрував до Польщі : засновник і редактор журналів “Рідна Мова”, “Наша Культура” (Варшава); 1940 – архієпископ Холмський–Підляський, 1944 – митрополит Холмсько–Підляський; 1944 – емігрував до Швейцарії, 1947 – до Канади; з 1951 року глава Української Греко-Православної Церкви у Канаді та митрополит Вінніпега; заснував Теологічне товарне товариство (тепер ім. митрополита Іларіона), голова Наукового богословського товариства; ініціатор об'єднання трьох укр. автокефалій за кордоном. Переклав Святе Письмо на українську мову (1962).  

Іларіон – автор Словника Шевченкової мови

«Словник Шевченкової мови». Цієї книжки могло б і не бути, не зважаючи на те, що вона була написана. Бо ж і творилася книжка в умовах зовсім для цього несприятливих. І одного чоловіка, який узявся за ту роботу, було для цього явно замало, Але висока посвята, патріотичний обов’язок і наполегливість зробили своє – ми можемо взяти до рук абсолютно унікальну, просто неоціненну книгу. До речі, мені подарували її в Канаді. І я з почуттям великої прикрості й сорому зізнаюся, що я доти не знав про існування книги, при самій назві якої має тепліти серце кожного українця. Михайло Слабошпицький

Іван Огієнко писав: «Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості.»

Словники,методички, посібники

У передмові до словника автор зазначив: "Ця моя праця виходить до вшанування столітньої (1861-1961) пам’яті з дня смерті нашого великого національного поета й борця за волю України і українського народу. І я щиро прагну, щоб ця праця ширше пішла серед українського народу і допомогла розростові української літературної мови, бо цього прагнув і великий наш Кобзар".

Народність Шевченкової мови

Синоніміка Шевченкової мови Синонімічне багатство Шевченкової мови широко розвинене й рясне. Особливо багато в “Кобзарі” синонімів до слів: ходити, говорити, співати, танцювати й т. ін. “Він усюди вештається 41. Марія до криниці швиденько кинулась 544. Кинув хату і кімнату, і потяг у байрак 195. По шинках хилялась 522. Я таки й далі за тобою чимчикую 522. Максим шкандибає в поле 351. Пошкандибала за циганами 287. Допленталась до хати 162.”

Новотвори в Шевченковій мові Словник Шевченків високоцінний. Як творець літературної мови, він складав новотвори. Наприклад, “недвига” - інертна людина. Він пише: “Сліпа була єси, незряща, недвига серцем: спала день і спала ніч”567 “Недосвіт” – ранній мороз: “Барвінок цвів і зеленів, слався, розстилався, та недосвіт перед світом в садочок укрався: потоптав веселі квіти, побив, поморозив”…566 “Одина” – самотність: “В одині – самотині в садку буду спочивати” 567

Шевченко як творець української літературної мови. Шевченкова мова стала в нас за наріжний камінь нашої літературної мови. Сталося це тому, що сам Шевченко був у нас найсильнішим поетом, і його твори захопили всю Україну: їх усі читали, завчали напам"ять, і вже тим самим навчилися мови. В історії творення літературних мов це звичайне явище: мова найсильнішого письменника й господаря дум народніх помалу стає за основу мови літературної, - так нерідко бувало в Європі, так сталося і у нас, так було і в Росії з творами Пушкіна. Шевченкова мова мала всі якості, щоб стати всеукраїнською мовою літературною: вона була найчистіша серед мов усіх тодішніх письменників, і походила з географічного осередку Української Землі, зо Звенигородщини, чому могла легко стати соборною мовою. Власне твори Шевченка широко рознесли й остаточно затвердили наші національні назви: Україна, український. Митрополит Іларіон (Іван Огієнко)

Духовні дзвони Івана Огієнка

Праці Митрополита Іларіона««Огляд українського язикознавства» (1907); «Українська культура» (1918); «Український стилістичний словник» (1924); «Історія українського друкарства» (1925); «Чистота і правильність української мови» (1925); «Кирило і Мефодій: їх життя і діяльність» (тт. 1-2, 1927-1928) «Пам’ятки cтарослов’янської мови 10-11 ст.» (1929); «Українська літературна мова 16 ст. і Крехівський Апостол 1560 р.» (тт. 1-2, 1930); «Сучасна українська літературна мова» (1935); «Українська Церква» (тт. 1-2, 1942); «Історія української літературної мови» (1950); «Іконоборство» (1954); «Візантія і Україна» (1954); «Українська Церква за Б. Хмельницького. 1647-1657» (1955); «Князь Костянтин Острозький і його культурна праця» (1958); «Дохристиянські вірування українського народу. Історико-релігійна монографія» (1965); «Канонізація святих в Українській Церкві» (1965); «Слово о полку Ігоревім» (1949; 1967) та ін.    

“Вікові наші рани”. Митрополит Іларіон«Я взяв своє серце малими руками. Й віддано поклав Україні до ніг,І юна любов розцвілася між намиІ став я орати твердий переліг. Й нікому вже більше не дав я любові. Бо другого серця кохати не маюІ вірним зостанусь, аж дошки сосновіЄдину любов мою спинять без краю...»

Вчімося рідної мови