Презентація "Картини природи рідного краю в поезіях. Тарас Шевченко «За сонцем хмаронька пливе…», «Над Дніпровою сагою»

Лірика. Види лірики. Ліричний твір, ліричний герой. Тарас Шевченко

Як розпізнати ліричний твір?Віршована мова. Емоції, настрій, переживання ліричного героя. Відсутність сюжету. Художні засоби (епітети, метафори та ін.)

Види лірики. Філософська. Громадянська. Релігійна. ПейзажнаІнтимна

Художні засоби (тропи)Епітети. Метафори. Порівняння. Паралелізм. Уособлення. Метонімія. Оксиморон. Гіпербола. Алегорія. Літота. Рефрени. Риторичні фігуриІронія. АнтитезаІнверсія. Асонанс. Символ

Тарас Шевченко1814-1861 Видатний український поет та письменникдраматург, акторхудожник, граверборець за правду, українську незалежність, лідер думок

За сонцем хмаронька пливе,Червоні поли розстилаєІ сонце спатоньки зове. У синє море: покриваєРожевою пеленою,Мов мати дитину. Очам любо. Годиночку,Малую годину. Ніби серце одпочине,З богом заговорить…А туман, неначе ворог,Закриває мореІ хмароньку рожевую,І тьму за собою. Розстилає туман сивий,І тьмою німою. Оповиє тобі душу,Й не знаєш, де дітись,І ждеш його, того світу,Мов матері діти.[Перша половина 1849, Кос-арал]«За сонцем хмаронька пливе…»

Поли – крайні передні частини верхнього одягу;Пелена – передня частина спідниці; тканина;Оповиє – обволікає, оповиває;Того світу – світла. Словникова робота

Аналіз поетичного твору. Автор: Рік написання: Рід літератури: Вид лірики: Тарас Шевченко1848лірикапейзажна. Тема: зображення мінливості природи в зміні дня й ночіІдея: нерозривний зв’язок почуттів із природою, сподівання на краще майбутнє

Зорові образи. Слухові образи. Сонце. Хмаронька. Туман. Море. Мати. Спатоньки зове. З Богом заговорить

Художні засоби. Епітетичервоні поли, синє море, рожевою пеленою, хмароньку рожевую, туман сивий, тьмою німою. Метафорихмаронька пливе, червоні поли розстилає, сонце спатоньки зове, серце одпочине, серце заговорить, туман оповиє душу. Порівнянняпокриває рожевою пеленою, мов мати дитину; неначе ворог, мов матері діти. Пестливі словазіронька, хмаронька, спатоньки, годиночку. Персоніфікація. За сонцем хмаронька пливе

«Над Дніпровою сагою» Творчість Кобзаря української літератури поєднує головні національні мотиви з описами української природи, що надихала письменника, вабила під час далеких заслань та ставала повноцінною головною героїнею його творів. Саме таким є вірш «Над Дніпровою сагою» Тараса Шевченка, в якому письменник зображує один з наймиліших для себе краєвидів: явір, що височіє на схилах Дніпра. Разом з калиною та ялиною вони уособлюють в собі всю ту красу, яку величний автор бачив в українській природі. Читаючи цей вірш зараз, подумки переносишся на описане письменником місце, що надихає та яке не бажаєш полишати.

Над Дніпровою сагою Стоїть явор між лозою, Між лозою з ялиною, З червоною калиною. Дніпро берег риє-риє, Яворові корінь миє. Стоїть старий, похилився, Мов козак той зажурився, Що без долі, без родини, Та без вірної дружини, І дружини, і надії В самотині посивіє! Явор каже: — Похилюся Та в Дніпрові скупаюся. Козак каже: — Погуляю Та любую пошукаю. А калина з ялиною Та гнучкою лозиною, Мов дівчаточка із гаю Вихожаючи співають Повбирані, заквітчані Та з таланом заручені, Думки-гадоньки не мають, В’ються-гнуться та співають. 24 червня [1860 С.-Петербург]«Над Дніпровою сагою»

Образи, використані Шевченком, не лише показують красу української природи, але й ототожнюються з людьми цієї землі, що стали головними героями ліричного твору. Мова йде про козака, якого письменникові нагадав явір, що хилився до Дніпра. Він ніби хотів купатись в тій бурхливій річці, в той час як ялина – гарна дівчина, що співає просто неба. Між ними вочевидь є зв’язок, а саме почуття кохання, адже письменник, говорячи про явір, описує долю козака, що немає родини чи дружини та навіть надії. Щоб не залишитись в самоті, йому доля дала можливість познайомитись з дівчиною.

Мотив простого кохання між людьми, чиї стежки перетинають у полі долі, не новий для творчості Шевченка. Проте його талант та вміння використати художній засіб персоніфікації з порівнянням близьких кожному українцеві образів природи і людей, до яких вони відносяться, не може не дивувати та не зачаровувати. Саме завдяки цьому, а також пошуку сенсу власної долі в житті, який має вся творчість Шевченка, його пам’ятатимуть прийдешні покоління. Цей твір – доказ того, що людина на самоті жити не може, адже тоді її життя позбавлене сенсу.

Аналіз вірша «За Дніпровою сагою» за планом. Назва, автор, рік написання. Рід літератури, вид лірики. Тема, ідея. Образи. Художні засоби(самостійна робота)

Тарас був справжнім бунтівником — впертим та свавільним, говорив і писав усе, що думав, не зважав на судження інших. У його час мати такий характер було небезпечно. Він потрапив у в’язницю, відбув заслання — через це зажив ще більшої слави. Але ціна її була дуже великою: Шевченко зіпсував здоров’я, не міг вільно працювати, створити сім’ю. Разом з тим він був звичайною людиною: любив рибалити, їсти борщ і пити каву з вершками. Ми шануємо Тараса Шевченка як визначного письменника та художника, який народився кріпаком, а завдяки своєму таланту досяг небачених висот. Якби Тарас Шевченко жив сьогодні, він так само був би надзвичайно відомим та популярним, точно мав би свій блог і мільйони фоловерів.

Тарас Шевченко в сучасному світі

Джерела використаної літератури. Архипова В. П., Січкар С. І., Шило С. Б. Українська література: підручник для 5 класу закладів загальної середньої освіти. Чернiвцi: Букрек, 2022. 240 с.: іл.https://virshi.top/virsh/nad-dniprovoyu-sagoyu/https://dovidka.biz.ua/za-sontsem-hmaronka-plive-analiz/ https://naurok.com.ua/memi-taras-grigorovich-shevchenko-247780.html