Презентація "Культура мовлення"

Культура мовлення сучасного вчителя. Підготувала Викладач української мови, літератури та зарубіжної літератури. Малиновська Галина

Закон і мова 1 Конституція України. Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом

ЗАКОН УКРАЇНИ Про забезпечення функціонування української мови як державної (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 21, ст.81)ОБОВ’ЯЗОК ВОЛОДІТИ ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮСтаття 9. Особи, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків керівники закладів освіти всіх форм власності; педагогічні, науково-педагогічні і наукові працівники, крім іноземців чи осіб без громадянства, які запрошені до закладів освіти та/або наукових установ та працюють на тимчасовій основі як наукові, педагогічні, науково-педагогічні працівники або викладачі іноземної мови;

Про застосування державної мови в освітньому процесіЛист МОН № 1/9-581 від 17.09.19 року. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ№ 1/9-581 від 17 вересня 2019 року. Про застосування державної мовив освітньому процесіМіністерство освіти і науки України звертає вашу увагу на необхідність виконання Конституції України, законів України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та «Про освіту», зокрема в частині застосування державної мови в освітньому процесі.16 липня 2019 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», стаття 21 «Державна мова у сфері освіти» якого повністю відображає зміст статті 7 «Мова освіти» Закону України «Про освіту», якою встановлено, що мовою освітнього процесу є державна мова.

Вдосконалюючи методику проведення уроку, учитель має вдосконалювати і культуру фахового мовлення (під якою розуміємо досконале володіння літературною мовою, її нормами). Мова учителя має залишатися зразковою для його учнів. Прикро, якщо мовленнєві помилки учителя помічають колеги, гірше, коли їх бачать учні. Передусім помічають ненормативне наголошування. Наведемо перелік слів з таким типом мовленнєвих помилок.

1. Іменники Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі: навчання, завдання, запитання, читання, визнання, видання, пізнання, послання (АЛЕ: нехтування від нехтувати, бігання від бігати (тут по-іншому не скажеш)). У багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині наголос переходить на закінчення — вказівка — вказівки, учителька — учительки  (АЛЕ: родичка —родички, сусідка — сусідки (тут по-іншому не скажеш)); Більшість іменників у множині має наголос на закінченні: листки, сторінки тощо. На останній склад наголошуємо такі слова на позначення мір довжин: міліметр, сантиметр, кілометр (АЛЕ: барометр, термометр (по-іншому – ніяк)).

2. Прикметники. У більшості двоскладових прикметників наголос падає на закінчення: гіркий,  тонкий,  новий, тісний, вузький тощо (так само котрий);Завжди наголошеним є пестливий суфікс  еньк: добренький, тоненький, легенький тощо.  

Дієслово бути: бути, будемо, але у минулому часі: була, було, були;Наголос на останньому складі мають дієслова вести, нести і под.;У дієслівних закінченнях-емо, -имо, -ете, -ите наголошуємо останній склад:несемо, несете (а не несемо, несете), ідемо, ідете (а не ідемо, ідете), підемо, підете тощо (АЛЕ: будемо, гуркочемо, залишите).3. Дієслово

Не “розмовляЄмо українською!” чи “пиш. Емо грамотно!” (в разі заклику, спонукання), а “розмовля. Ймо українською!”, “пишІмо грамотно!”(В українській мові, на відміну від російської, є наказовий спосіб дієслів ІІ особи множини, і його не слід підміняти формами теперішнього чи майбутнього часу дійсного способу або калькованими конструкціями з “давайте”). Ось ще кілька прикладів наказового способу: ЗробІмо це! (а не “давайте це зробимо”);Відвіда. Ймо (а не “відвідаЄмо”) виставку!Ходімо (а не “йдемо”, “підемо” чи “пішли”) разом!

 Не “ти даш”, “ти передаш”, “ти видаш”, “ти з’їш”, і не “ти даси. Ш”, “ти передаси. Ш”, “ти видаси. Ш”, “ти з’їси. Ш”, а “ти дас. И”, “ти передас. И”, “ти видас. И”, “ти з’їс. И”. Наприклад: Коли ти даси (не “даш”) на розгляд комісії свої документи?;Якщо ти передаси листа вчасно, то його прочитають вже завтра;Цю книжку ти видаси цього року;Якщо не з’їси все, то постав до холодильника.

4. Числівникинаголос на –адцять: одинадцять, чотирнадцять;наголос на -десят: сімдесят, вісімдесят    

Проблемні випадки наголошування. Асиметрі́я боро́давка бюлете́нь. Вимо́га вимо́ва ви́падок вітчи́м Граблі́ гороши́на гро́шей ді́тьми. Дові́дник дочка́ (але до́нька)Заіржа́віти зубо́жіти (зубо́жілий, зубо́жіння)Катало́г кварта́л кропива́ ку́рятина. Ма́ркетинг нена́видіти (нена́висть, нена́висний) одноразо́вий о́лень. Ота́ман пере́пис псевдоні́м ра́зом сере́дина. Спи́на фарту́х фено́мен це́нтнер чорно́слив

В українській мові дякую – це дієслово, тобто відповідає на питання що робити? Ми ж не кажемо: працюю велике?Отже, правильно дуже дякую

Доброго дня – добрий деньІснує думка, буцімто вираз «добрий день» ‒ це констатація факту, що день є добрим, і вітатись потрібно «доброго дня», у такий спосіб висловлюючи побажання. Однак у жодному авторитетному словнику немає варіантів «доброго дня» або ж «доброго вечора». Традиційними в нашій мові є форми привітання «добрий день» і «добрий вечір», а також короткі форми – «добридень», «добривечір». До речі, вранці правильно казати «доброго ранку». Невідомо, чому саме такі вітальні традиції склалися в нашій мові. Та це правило варто запам’ятати хоча б для того, щоб дивувати іноземців, які вчать українську.

Не “підводити підсумки”, а “підбивати підсумки” або “підсумовувати” чи (в певних контекстах) “висновувати” Наприклад: А тепер – підбиймо підсумки нашої дискусії!;Не забудь наприкінці своєї статті підсумувати;Отже, здійснивши всі належні дослідження, вже можемо остаточно висновувати.

Виховувати в собі повагу до мови, якою спілкуємося - це, передовсім, шанувати себе, виявляти повагу до народу, його історії, культури. Адже мова, як ї українська народна музика - своєрідний генетичний код нації, а не лише засіб спілкування. Спілкуватись суржиком –  це однаково, що їсти суп з концентрату.  Звичайно, і ним можна втамувати голод, але  від якісної і здорової їжі користі організму значно більше. Тож, будьте гурманами! І нехай вам смакують українські слова!Навіщо мовні бур'яни?

Дякую за увагу!«…Збирайте, як розумний садівник,Достиглий овоч у Грінченка й Даля,Не майте гніву до моїх порадІ не лінуйтесь доглядать свій сад»М. Рильський