Презентація "Легнди"

Урок читання 3 клас. Підготувала учитель початкових класів. Зеленьківської гімназіїТальнівської міської ради. Звіряка Людмила Андріївна

Легенди . Легенди про народні символи України

Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині.

До народних рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, мальва. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Легенда - народне оповідання казкового, фантастичного характеру про життя і діяльність визначної особи, або незвичайну, важливу подію.

Особливості народної легенди• розповідь про суспільні та історичні події ;• наявність фантастики ;• невелика кількість дійових осіб ;• вільна побудова ;• прозова форма ;• невеликий розмір.

Легенда про Україну   Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Обдарувавши всіх, підвівся Господь зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.     - Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.     - Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж.      - Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.   Узяла дівчина - Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i понесла пісню в народ.

Калина Давно те діялось. Налетіли на землю нашу вороги. Вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали Калиною.

Верба Жила в одному селі сім’я. Доброю господинею була красуня-жінка. Усе в неї добре виходило і в хаті, і на городі. Але одна біда : вдень жінка жила зі своєю сім’єю, а на ніч перетворювалась у вербу. Аж ось про це дізнався чоловік. Що він, що діти просились, ніщо не допомагало. Ось однієї ночі чоловік не витримав і зрубав вербу. Думав, що врятує цим жінку. А жінка померла. Та щира материнська любов продовжує жити в цьому дереві. І стоять по берегах річок і озер верби, полощуть свої віти у воді, щоб ніхто не бачив пекучих жіночих сліз.

Тополя В одному селі жила красива дівчина Поля і мужній хлопець на ім’я Стриба. Одного разу пішов Стриба до сусіднього села, але дорогою побачив багато ворогів. Швидше вітру прибіг юнак додому, попередив про небезпеку. Вирішили перечекати у горах, поки вороги залишать їхню землю. Бог блискавки і грому Перун побачив Полю. Вона йому дуже сподобалась, і він вирішив на ній одружитись. Стриба, почувши, впав непритомний. Побачив це Перун і промовив: “Тож нехай вона буде нічия”. Вдарив палицею об землю і виросло струнке зелене деревце. Люди, котрі стояли ближче, бачили, що відбулося, а ті, які стояли далі, питають: “Де Поля?” Їм відповідають: „То Поля”. А Стриба Перун забрав з собою на небо і зробив Богом земних вітрів.

Тополя Поїхав козак y похід, залишив кохану дівчину з тугою та смутком в серці. Щодня бігала вона на пагорб, що за селом. Довго стояла на вершині, вдивляючись y шлях, що зникав за обрієм, визирала, чи милий не їде. Та як не було козака, так i нема, a дівчина карі очі видивляє, сльози ллє. З туги тополею стала.

Барвінок Жив колись давно парубок на ім’я Бар. Посватався Бар до дівчини , котра називалась Вінка. Настав день весілля. Аж тут казна-звідки зявилася відьма і проголосила своє прокляття . За хвилю на місці, де стояли Бар і Вінка, вже нікого не було. Впала матінка Барова на місце, де стояв її син, і скропила землю слізьми. Сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом... Назвали його Барвінком. Кожна дівчина вплітає його у свій весільний вінок.

Дуб Красивий парубок покохав дівчину. Хотіли вони одружитися та кляті вороги на Русь набігли. І пішов парубок землю рідну захищати. Просив він дівчину, щоб пам’ятала та чекала його. Проте, не витримала вона і віддала своє серце іншому. Повернувся парубок додому і заплакав з відчаю. Не став їй докоряти, а лише просив Бога зробити його дубом в її садочку. Щоб виходила вона в садочок і слухала, як він плаче, щоб кожного мандрівника міг він своїми гілками вкрити і розповісти про свою долю.

Мальва Давно те діялось. Вороги налітали на наші землі. Люди боронилися, чим могли. А сотник Грицько Кандиба шаблею захищав свою сім’ю. Та сили були нерівні. Загинув козак, та доньці Мальві вдалося сховатися. Люди шанували дівчинку за те, що зналася на усякому зіллі і лікувала травами. Ту науку перейняла від матері, а батько її ще змалечку навчив вояцькому ремеслу. Не один бусурман зазнав смерті від дівочої руки. Вродлива, горда Мальва наводила жах на ворогів. Та запроданець виказав дівчину. На тому місці, де загинула дівчина, зацвіла квітка , яку односельці називали Мальвою. 

Дякую за увагу !