Презентація "Література рідного краю. Е. Январьов"

Ім’я його – це вже поезія. Еміль Январьов. Підготував: учень 9 класу Солончаківського НВК Дудник Олексій

Как трудно писать о себе...  Как трудно писать о себе, Да так, чтоб не врать ни на йоту, Выискивать в личной судьбе, Что знать интересно народу. Тут можно такого наплесть! Смолчать, приукрасить, прибавить... Но есть самоценная честь: Бесстрашно – как было – оставить. Как было! И помнить одно – Негладко, а все-таки честно. Не столько народу оно, Как, может, тебе интересно

      Январьов Еміль Ізраїлевич народився 30 січня 1931 року в Миколаєві в родині службовця. У 1952 році закінчив Миколаївський педагогічний інститут, а 1953-го – Літературний інститут ім. М. Горького. Довгий час працював вчителем в середній школі робітничої молоді.

      Перші вірші були надруковані в миколаївських газетах “Південна правда” та “Бугская заря” у 1948 році. З 1955 року почав постійно друкуватися в збірниках “День поэзии”, альманахах, журналах “Юность”, “Радуга”. Перша збірка віршів “Переправа” вийшла 1967 року в видавництві “Советский писатель”.

Слідом за нею вийшли “Настоящее время” (1971), “Действующие лица”(1972), потім “Открытый урок”(1975), “Корабельные баллады”(1977), “Школа взрослых”(1979), “Почерк” (1981), “Мера сил”(1984), “Эхо на площади” (1987),”Новый адрес”(1989)

      Протягом багатьох років Е. Январьов вів популярну телевізійну передачу “Поле зору”, виступав з публіцистичними есе на сторінках газет і журналів.       Є одним із авторів Миколаївського літературно-художнього альманаху “Письмена”. Лауреат обласної комсомольської премії ім. О. Гмирьова. Городянин року (1997). Член Національної Спілки письменників України (1969). rr

Еміль Январьов с дочкою Юнною. Во первых строках и в последних строках. И трепет тревоги, и нежности пыл. Я девочку эту носил на руках, когда ее возраст младенческий был. К моей прикасалась ребенка щека, Меня веселило родства колдовство. Я думал, что миг этот длится века!Но миг – это миг. И не больше того.

Открытый урок Светились медово листья И пахли до одуренья. Уроками бескорыстья Одаривали деревья. Река в леденистой корке Спала, ото сна теплея, И были это уроки Чаянья и терпенья. Пологой горы кустистость,Дороги степной неровность... Какая во всем открытость, Распахнутость, сквозняковость!Открытый урок не в школе, А прямо в открытом поле,Поети Е. Январьов і В. Качурін на зустрічі з миколаївськими школярами 1970 г.

Еміль Январьов з дружиною Людмилою Костюк

Вірні друзі Еміль Январьов, Марк Лисянський, Борис Аров Друзі-поети Марк Лисянський і Еміль Январьов.

Друзі- поети В. Качурін, С. Крижанівський, Е. Январьов, Я. Тублін.

      Помер Еміль Ізраїльович Январьов після тяжкої тривалої хвороби 5 жовтня 2005 року.       По вулиці Шевченко, де з 1944 по 1966 роки разом зі своїми батьками жив майбутній поет, була відкрита меморіальна дошка в його честь. Начало формы. Конец формы       Помер Еміль Ізраїлевич Январьов після тяжкої тривалої хвороби 5 жовтня 2005 року.       По вулиці Шевченко, де з 1944 по 1966 роки разом зі своїми батьками жив майбутній поет, була відкрита меморіальна дошка в його честь.  

«На моє переконання, за всі 200 з гаком років історії Миколаєва у нас не було поета такого таланту, такого масштабу, який всім своїм життям був би пов'язаний з нашим містом. Він тут народився, прожив життя, писав про це місто і тут він залишився назавжди», — сказав Володимир Пучков.

Миколаївщина відзначає 85-річчя з дня народження поета і журналіста Еміля Январьова. Вечір пам'яті наповнили теплі і душевні спогади про поета. Його близькі та друзі згадали, якими вірним другом і доброзичливим колегою був наш видатний земляк. Ведучими вечора виступили голова Миколаївської обласної організації Національної спільноти письменників України, лауреат Шевченківської премії Дмитро Кремінь і відомий миколаївський журналіст і поет, головний редактор газети «Вечерний Николаев» Володимир Пучков.

В бібліотеці презентували експозицію, присвячену життю і творчості поета. Оформили її експонати з сімейного архіву Январьова, фондів Миколаївського обласного краєзнавчого музею, приватних зібрань.

Покуда молчат самолёты... Покуда молчат самолеты, В ночную дремоту уйдя, Дай бог тебе летной погоды, А мне – проливного дождя. Заместо насущного хлеба, А также семейных оков – Дай бог тебе ясного неба, А мне – кучевых облаков. Здесь добрый исход невозможен, Тут общему благу не быть, И бог обязательно должен Кого-то из двух обделить... И судя по далям погожим, По синему свету в окне, К тебе он опять расположен И неблагосклонен ко мне.

Дякую за увагу