Презентація "Літосферні плити їх структурні елементи"

11 кл геогр проф Ур 39 Літосферні плити їх структурні елементи 21 10 2023 Зовнішня оболонка Землі — літосфера — це мозаїка із семи великих і декількох менших літосферних плит, що постійно рухаються одна відносно одної. 1. ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ, ЇХНІ СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ. 

Літосферні плити — потужні геологічні споруди із середньою товщиною понад 43 км. У них добре виражені всі три шари порід — осадові, гранітні й базальтові.

Краї плит чітко окреслені глобальними системами розподілу епіцентрів землетрусів і виверження вулканів.

Літосферні плити, які насуваються одна на одну й розсуваються в різні боки.

На початку XX ст. (1912 р.) німецький геофізик і метеоролог Альберт Вегенер, 2. ГІПОТЕЗА ДРЕЙФУ МАТЕРИКІВ А. ВЕГЕНЕРА. Теорія Вегенера буде більш точною, якщо взяти до уваги не берегові лінії, а підводні межі континентальних літосферних плит. А. Вегенер назвав давній суперконтинент Пангея, процес його розпаду — континентальним дрейфом, але не міг визначити переконливі причини його природи. Пангея ( грец. γη gê «Земля» та грец. παν pan «все», буквально вся Земля) 

У 1928 р. шотландський вчений Артур Холмс припустив, що енергія для переміщення тектонічних плит генерується всередині Землі. Це конвекція: теплі потоки речовин, що існують у мантії, піднімаються вгору, а холодні опускаються вниз через різницю температур між поверхнею і ядром Землі.

Літосферні плити переміщуються зі швидкістю 1—6 см на рік.

На початку юрського періоду всі континенти були з’єднані в один і лише потім розійшлися на теперішні місця. Дрейф материків

Рослинний світ Мадагаскару схожий на природу Індії.

Тектонічні процеси проявляються в таких рухах:3. ТЕКТОНІКА ЛІТОСФЕРНИХ ПЛИТ. 1) дивергенція, або розходження їх у різні боки, що проявляється рифтингом і спредингом;рифтинг[ англ. rift – тріщина, ущелина; genesis – походження – процес формування рифтів. Спрединг (від англ. spread — розтягувати, розширювати) — розсування блоків літосфери і в заповненні вивільненого простору магмою,

2) конвергенція, або сходження внаслідок зустрічного руху, що проявляється субдукцією і колізією; СУБДУКЦІЯ[англ. sub – під, duck – пірнати, занурюватись]–механізм сходження океанічної та континентальної літосферних плит, в результаті якого важка океанічна плита занурюється під більш легку континентальну. КОЛІЗІЯ[лат. collisio – зіштовхування] – процес (механізм) сходження двох континентальних плит, в результаті чого утворюються насуви, шар’яжі, формуються орогенні пояси. 

3) зсувні переміщення, проковзування вздовж трансформних розломів, що проявляється скидами та зсувами.

Рух літосферних плит зумовлений дією ендогенних (внутрішніх) сил: хімічними й фізичними процесами, що відбуваються всередині Землі.

До них належать розпад радіоактивних речовин, різні хімічні реакції та поліморфні перетворення підкіркових мас, раптові розряди напруги, що виникають у речовині мантії.

Ендогенні процеси проявляються у вигляді різних тектонічних рухів, процесів магматизму (у тому числі виверження вулканів), землетрусів.

Платформи є стійкими ділянками літосфери, 4. ПЛАТФОРМИ, ГЕОСИНКЛІНАЛІ ТА ПОВ'ЯЗАНІ З НИМИ ФОРМИ РЕЛЬЄФУ. 

Платформи повільно піднімаються або опускаються. Якщо взаємний тиск двох літосферних плит незначний, утворені форми рельєфу невеликі, наприклад пасма горбів.

Геосинкліналі — частинами, де відбуваються активні рухи, землетруси, виверження вулканів, зминання у складки земної кори.

Під час сильних зустрічних рухів шари гірських порід можуть зминатися у велетенські складки антикліналі та синкліналі.

Синкліналь — увігнута складка, шари якої нахилені до осі. У ядрі залягають молодші породи, ніж на крилах. Поширені у складчастих гірських спорудах. Мал. 5. Синкліналь у Карпатах.

Антикліналь — форма залягання шаруватих, переважно осадових порід у вигляді опуклої складки, у внутрішній частині (ядрі) якої залягають більш давні породи, у зовнішній (на крилах) — більш молоді. Мал. 4. Антикліналь скельних порід узбережжя Охотського моря.

Зіштовхуючись або розсуваючись, літосферні плити зминають свої краї у складки, розламують їх на окремі блоки.

Якщо літосферні плити рухаються назустріч одна одній, ділянка між двома розломами може бути витиснута вгору, утворюючи підняття — горст.

Під час їх розходження поверхня між двома розломами може опуститися, утворюючи грабен — велике продовгувате провалля на земній поверхні.

Більшість гір утворилися внаслідок зминання у складки або розламування окремих ділянок земної кори під час руху літосферних плит. Зім’яті у складки товщі осадових порід сформували пояси складчастих гір (наприклад, Альпи та Піренеї у Європі або Каракорум та Ельбурс в Азії). Альпи

Коли ж по розломах піднімалася магма, виникали ланцюжки вулканів (вулканічні гори, наприклад, Вулканічні Карпати, Україна; гори Вірунга, ДРК, Руанда, Уганда).гори Вірунга

Якщо пізніше тиск двох плит не припинився, то такі гори могли бути розбиті розломами (брилові та складчасто-брилові гори, наприклад, гірські системи Алтаю, Тянь-Шаню, Росія; Шварцвальд, Німеччина; Вогези, Франція). Алтай

найбільші платформи та геосинклінальні області.

Форми рельєфу, які їм відповідають.

Французький геолог Елі Бомон висунув відмінну від А. Вегенера теорію руху літосферних плит: останні не ковзають мантією, а рухаються внаслідок того, що внутрішня частина Землі, поступово охолоджуючись, зменшується в об'ємі. Тому літосферні плити ніби провалюються вниз, труться одна об одну, зминаючи власні краї у складки, утворюють або руйнують гори.

Рухи літосферних плит досліджують вчені багатьох країн, оскільки наслідки цих рухів можуть бути катастрофічними. Прикладом є руйнування в результаті землетрусу і цунамі атомної станції Фукусіма (Японія), цунамі в Таїланді (2004 р.), Індонезії (2018 р.). Унаслідок цих процесів загинули тисячі людей.

ВИСНОВКИЛітосфера є мозаїкою семи великих і ще декількох малих літосферних плит, які постійно рухаються. Німецький геофізик і метеоролог А. Вегенер висунув теорію дрейфу материків, яку згодом підтвердили інші вчені.Існує три основні типи руху літосферних плит, які поділяються на інші групи. Рух і взаємодія платформних ділянок земної кори породжує утворення різноманітних форм рельєфу.