Презентація "Людвіг ван Бетховен"

Людвіг ван бетховен

Бетховен — ключова фігура класичної музики в період між класицизмом і романтизмом, один з найбільш виконуваних композиторів у світі. Він писав у всіх існуючих в його час жанрах, включаючи оперу, музику до драматичних спектаклів, хорові твори. Найбільш значними в його спадщині вважаються інструментальні твори: фортепіанні, скрипкові і віолончельні сонати, концерти для фортепіано, для скрипки, квартети, увертюри, симфонії. Творчість Бетховена справила значний вплив на симфонізм XIX і XX століть

Людвіг ван Бетховен народився 1770 р. в м. Бонні, недалеко від французького кордону. Батько і дід його були придворними музикантами. Маленький Людвіг рано виявив свої музичні здібності і батько почав заняття з ним з п'яти років, розраховуючи зробити свого сина, подібно до Моцарта, вундеркіндом і добути з цього матеріальну вигоду. Заняття проходили безладно. Батько Бетховена часто бував грубим, жорстоким, надмірно вимогливим. Він змушував хлопчика годинами грати одні й ті ж вправи. Іноді, приходячи додому пізно вночі нетверезим, він будив сина і садовив його за інструмент.

Мати Людвіга була добра і ласкава, але вона не могла належним чином вплинути на батька. Отже, дитинство Бетховена було важким і нерадісним.

Восьми років Бетховен почав виступати в концертах. Грав він на різних інструментах, пробував писати музику і добре імпровізував. Але систематична освіта, регулярні заняття почалися тільки з одинадцяти років, коли Людвіг уже сам працював при дворі на посаді помічника придворного органіста — музиканта, який супроводжує церковну службу на органі. 

Бетховен розпочав свою трудову діяльність професійного музиканта у дуже юному віці. В 1782 році (під час від'їзду Нефе) виконував обов'язки придворного органіста, а вже у тринадцять років Бетховена зарахували клавесиністом у придворний оркестр. З 1788 року Бетховен проводить ще й приватні уроки, адже на його юнацькі плечі «впав» тягар утримування родини. Та все ж більшу частину свого часу Бетховен присвячував творчості. Писав він досить повільно. За десять років створив понад п'ятдесят композицій. Серед них перші твори (написані ним у віці тринадцяти років): варіації на марш Дреслера c-moll та три сонати для клавесина.

Велику роль у творчому становленні Бетховена відіграли такі композитори як Моцарт та Гайдн. Вже під час першого знайомства, Моцарт був приємно вражений імпровізаціями Бетховена і говорив своїм друзям, що молодий музикант буде мати велике майбутнє. А Гайдн, у свою чергу, погодився із ним працювати (він був захоплений від почутої кантати Бетховена). Восени 1792 року Бетховен переїхав у Відень — це був початок нового періоду життя і творчості.

Протягом двох століть Відень був одним з найбільших музичних центрів Європи. Ще у XVII столітті Віденський двір відігравав роль «оперної філії» Італії, а вже у XVIII столітті Відень пропонує публіці різноманітні багатонаціональні оперні вистави. Коли Людвіг ван Бетховен опинився у Відні, то одразу почав виступати в аристократичних салонах як віртуоз-піаніст (одразу здобув великий успіх). З його майстерністю не могли зрівнятись інші піаністи того часу. 

До основних творів раннього періоду творчості Бетховена належать: 20 фортепіанних сонат, дві симфонії, шість квартетів, три тріо, септет, дев'ять сонат для скрипки з фортепіано, дві сонати для віолончелі з фортепіано, два квінтети, три фортепіанних концерти, балет «Творення Прометея», ораторія «Христос на Масличній горі». Все це було написано у різних жанрах з високою майстерністю, композиторською індивідуальністю, що було прийнято називати раннім Бетховенським стилем.

Події 1810–1820 років, які різко змінили соціально-політичну обстановку в Європі, безпосередньо вплинули і на життя та творчість Бетховена. Політика Наполеона викликала у Німеччині та Австрії широкий патріотичний підйом. Саме в той час вперше були почуті твори музично-романтичної школи — пісні Вебера, Шуберта, Льове, опери Гофмана, Вебера, Шпора. Глибокий зв'язок з народною національною культурою виявився характерною особливістю романтичних мистецьких напрямів у Німеччині та Австрії нового часу. Разом з тим у творчості романтиків стає помітним відхилення від естетики та художньої форми Бетховенського покоління.

За три роки до смерті Бетховена друзі організували  концерт з його творів, у якому були виконані 9 симфонія і уривки з «Урочистої меси» - твору, який Бетховен написав під час свого тимчасового одужання. Успіх був величезний, проте Бетховен не чув аплодисментів та захоплених вигуків публіки. Непохитний у відстоюванні своїх переконань, як музичних, так і політичних, ні перед ким не згибаючи спини, з високо піднятою головою, пройшов свій життєвий шлях Людвіг ван Бетховен. Німецький композитор, який зміг побороти численні сумніви, біль і відчай, є втіленням перемоги життя над смертю.