Презентація "Методи іприйоми оцінювання навчальних досягнень учнів"

«Традиційні та не традиційні форми, методи та прийоми оцінювання навчальних досягнень школярів на засадах компетентнісного, діяльнісного, особистісно - зорієнтованого підходів» Підготувала: керівник ММО,вчитель математики ЕНВК№1 Онищук А.Д. *

Оцінювання – це надзвичайно важливий компонент навчального процесу « З того, як учень ставиться до оцінки, поставленої вчителем, можна зробити висновок про те, як він ставиться до вчителя». В. Сухомлинський *

Навчальна діяльність: *

КОМПЕТЕНЦІЯ - загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. *

Поточне оцінювання - один із засобів педагогічного аналізу, має виконувати заохочувальну, стимулюючу та діагностико – коригуючу функції, тобто управляти пізнавальною діяльністю учнів. Ефективне оцінювання забезпечує педагогам та учням зворотній зв’язок, що дозволяє розробляти більш ефективні заняття, а учням допомагає розвинути правильні навчальні навики; чітко пов’язує завдання з цілями роботи та вимогами предмету; покращує мотивацію учнів; підвищує обізнаність учнів щодо вимог предмету та їх здатність прийняти відповідальність за виконання вимог програми предмету. *

Контроль (франц. controle – перевірка) за навчанням – постійний нагляд, спостереження і перевірка успішності знань учнів з метою отримання об'єктивної інформації про навчальний процес Функції оцінювання : - освітня; - виховна; - розвивальна; - управлінська; - мотиваційно-стимулююча Принципи : - об’єктивність; - систематичність; - гласність; - диференційованість; - індивідуалізація. *

Стандартні прийоми оцінювання: усне та письмове опитування; лабораторні та практичні роботи; само - та взаємооцінювання; тестування; сумування балів. *

Нестандартні прийоми оцінювання: моніторингові дослідження; прийоми оцінювання «Кредит довіри» та «Відстрочена оцінка»; «Самооцінювання»; колективне оцінювання методом «по колу»; прийом «Своя валюта» ; техніка рівневого оцінювання на кожному етапі уроку ; система накопичення балів; принцип відкритих перспектив; «обмін ролями»; попереднє самопрогнозування балів за контрольну роботу, за тематичне оцінювання. формувальне оцінювання. *

Формувальне оцінювання: розуміється як інтерактивне оцінювання учнівського прогресу, що дає змогу вчителям визначати потреби учнів, адаптуючи до них процес навчання або оцінюванням для поліпшення навчання.  Формувальне - оцінка орієнтована на конкретного учня, покликана виявити прогалини в освоєнні учнем елемента змісту освіти з тим, щоб заповнити їх з максимальною ефективністю, таким чином, оцінювання спрямовано на формування і розвиток особистості учня. *

Формувальному оцінюванню притаманні такі характеристики: 1. Центроване на учневі. Це оцінювання фокусує увагу педагога і учня більшою мірою на відстеженні та поліпшенні навчання, а не викладання. Воно дає можливість  педагогу та учню отримати конкретну інформацію, на підставі якої вони приймають рішення, як поліпшувати і розвивати процес навчання, в якому напрямку рухатися, над якими проблемами працювати. 2. Спрямовується вчителем. Це оцінювання передбачає автономію, свободу у виборі підходів до організації навчання і високий професіоналізм педагога, оскільки саме він вирішує, що оцінювати, яким чином, як реагувати на інформацію, отриману в результаті оцінювання. 3.Результативне. Формувальне оцінювання  вимагає активної участі учнів. Завдяки співучасті в оцінюванні учні глибше занурюються у матеріал і розвивають навички самооцінювання. Крім того, зростає їхня навчальна мотивація, оскільки вони бачать зацікавленість вчителя, який прагне  допомогти їм стати успішними в навчанні. *

Алгоритм діяльності вчителя щодо організації формувального оцінювання формулювання об’єктивних і зрозумілих для учнів навчальних цілей; створення ефективного зворотного зв'язку; забезпечення активної участі учнів у процесі пізнання; ознайомлення учнів із критеріями оцінювання; забезпечення можливості й уміння учнів аналізувати власну діяльність (рефлексія); корегування спільно з учнями підходів до навчання з урахуванням результатів оцінювання. *

Взаємо – та самооцінювання: формування елементарних рефлексивних вмінь та навичок учнів, що дозволяє коригувати освітню траєкторію; виховання таких рис особистості як об’єктивізм, чесність; паралельне з контролем знань початкове здійснення роботи над помилками, ліквідації навчальних прогалин. *

Форми та прийоми словесного оцінювання навчальних досягнень учнів : позитивно вмотивоване судження, зокрема, погодження (згода з діями, що здійснює учень), підбадьорювання (емоційна підтримка успіхів учня), схвалення, вираження словесно й за допомогою міміки, жестів, модуляції голосу, погляду, тощо; розгорнуте словесне оцінювання (аналіз ходу і результату роботи, способу виконання, стимулювання, удосконалення); відзначення фізичної активності на уроці за умовними символами, фішками, геометричними фігурами, картинками, тощо; ігрова оцінка – нагородження різними ігровими атрибутами; динамічна виставка дитячих робіт, організована у класі. *

комп’ютерне тестування; прийом «Диференційована оцінка», який дає змогу враховувати як рівень навчальних досягнень учня, так і його старанність, охайність, наполегливість у виконання завдань; «Графік успішності» - побудова шкали оцінювання, яка дає можливість учням реально побачити і оцінити рівень власних знань в межах певної теми; оцінювання портфоліо учня. * Новітні технології оцінювання навчальних досягнень учнів:

Об’єктивне оцінювання - це: - особливий вид діяльності з установлення цінності (рівня) досягнутого учнем шляхом порівняння початкового рівня з досягнутим і досягнутого рівня з еталоном; - усунення суб'єктивізму у сфері відносин "учитель-учень"; - забезпечення вчителя об'єктивною інформацією про те, в якому ступені опанував учень навчальний матеріал. *

Шляхи мінімізації: - винесення оцінювання за межі відносин "учитель-учень" ; - оцінювати маємо не учня, не поведінку чи стосунки, а навчальну діяльність, навчальні дії, знання та уміння; - особисті досягнення учня не повинно оцінюватись негативно, а лише у порівняння, однак не з еталоном, а з рівнем, який мав даний учень раніше; - формування в учнів уміння самостійно контролювати, оцінювати і коригувати свою навчальну діяльність, виховування в них звички і потреби в самоконтролі і самооцінці; - оцінювання навчальних досягнень учнів повинно бути систематичним, регулярним ; - оцінювання слід супроводжувати обґрунтуванням (коментуванням), яке вимагає аналізу способів діяльності учня,; - здійснення індивідуального підходу під час оцінювання учнів,. *

« Якщо учень хоче знати, але не може, треба допомогти йому зробити хоч би маленький крок уперед, і цей крок стане джерелом емоційного стимулу думки – радості пізнання…». В.Сухомлинський *