Презентація. "Микола Гоголь"

Микола Гоголь„Я знаю, що моє ім'я після мене буде щасливішим за мене, і нащадки тих же земляків моїх, може, з очима, вологими від сліз, проголосять примирення з моєю тінню”

Микола Гоголь – найвідоміший в Європі письменник з України. Його твори перекладено багатьма мовами. Їх вивчають у школах різних країн. Прихильники творчості Гоголя належать до різних поколінь, живуть на різних континентах. ЮНЕСКО оголосило 2009-й рік Роком Гоголя. В європейських країнах відбулися присвячені йому фестивалі. Письменник народився 1809 року в містечку Сорочинці, біля Полтави, на території України, що входила на той час до складу Російської імперії, а помер у 1852 році, в москві, у росії. Jane Doe. Як відомо, мова, якою були написані всі твори Гоголя, російська. Велику частину життя він прожив у Санкт-Петербурзі та у Москві. Ось чому деякі українські літературознавці інколи його називають „блудним сином своєї нації”. Але вони не враховують, що Україна тоді була колонією Російської імперії і, щоб піднятися на літературний Олімп, він мав писати російською.

Однак, у Росії не всі вважають Гоголя російським письменником. Приміром, чимало його сучасників – читачів та критиків зневажали його за прихильність до своєї Маленької Росії – Малоросії, як називали Україну за часів Російської імперії. УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО З ЙОГО КОЛОРИТНИМИ МЕШКАНЦЯМИ, КОЗАЦЬКИМИ ТРАДИЦІЯМИ І НАРОДНИМ ФОЛЬКЛОРОМ, СТАЛО ОСНОВОЮ БАГАТЬОХ ТВОРІВ ПИСЬМЕННИКА. У 1846, КОЛИ ГОГОЛЬ ПЕРЕБУВАВ У КАРЛСБАДІ, ВІН ЗАПИСАВ У ГОСТЬОВІЙ КНИЗІ: „ГОГОЛЬ, УКРАЇНЕЦЬ, ЯКИЙ МЕШКАЄ В МОСКВІ.”

Вважається, що його роман „Мертві душі” і маленьке оповідання „Шинель” заклали основу великого реалістичного напряму в літературі ХІХ століття. Федору Достоєвському належить вислів, що всі російські реалісти „вийшли з гоголівської „Шинелі”. Jane Doe

Цікаво, що таке могло статися в житті Гоголя, що він підстриг каре?

Гоголь як містик. Його і досі називають одним із наймістичніших письменників світу. Але небагато хто знає, що містичними були не лише твори Гоголя. Навіть його поява на світ - велика загадка. Судіть самі: батько Гоголя, Василь Опанасович, вперше побачив свою дружину, майбутню матір письменника у видінні, коли ще був юнаком. За легендою, сама Матір Божа вказала йому на немовля, і сказала: то буде твоя дружина. І коли Василь Гоголь побачив маленьку дитину своїх сусідів, одразу ж упізнав у малечі свою долю. Потому більше десяти років чекав того часу, коли вона підросте, а щойно дівчині виповнилося 14, повів до вінця. Але на цьому таємниці появи на світ їхнього сина Миколи Гоголя тільки починаються. Про містику і життя письменника, його віру в Бога та боротьбу із чортом - у сюжеті Юрія Сидоренка.

Вона і з’явилася в чудесний спосіб, і за триста років потому, після революції 1917 року, так само загадково зникла - ікона Миколи Диканського. У сімнадцятому сторіччі образ з`явився на цьому місці, де зараз храм, просто на пні. Ікону тричі переносили до церкви, а вона тричі поверталася на пень. Тож, врешті, і звели тут храм. А вже більше ніж за сто років потому мати Гоголя Марія Іванівна просто вимолила сина у цих стінах. Після двох викиднів, тільки-но вона відчула, що знову при надії, Марія Іванівна пішки прийшла сюди за тридцять верст і біля чудодійної ікони Миколи Диканського дала обітницю: якщо народиться син, назве його на честь святого - Миколою. Мабуть, саме так і мав з`явитися на світ письменник, який чи не першим відчув: замість дрібного з рогами бешкетника чорта серед людей оселився могутній та непомітний біс. Його перша битва із всесвітнім злом відбулася, коли Гоголю було всього п’ять років. Він тоді лишився удома сам, аж раптом у будинку з`явився чорний кіт. Маленький Нікоша так злякався, що схопив його і втопив у найближчому ставку. Розлюченим батькам цей акт живодерства він пояснив просто: мовляв, подумав, якщо втопить кота, все зло зійде з Землі. Переможець над нечистю, покараний, простояв у кутку весь вечір.!

Але для самого Гоголя цей випадок із кішкою став пророчим на все життя. Він тепер аж до самої смерті весь час боротиметься із чортом. Його перші кроки у цій боротьбі здаються дещо наївними. Головне завдання - виставити чорта дурнем. Наприклад, коли на ньому коваль Вакула аж до Петербургу літає за черевичками для коханої.(“Ніч перед Різдвом”)Але за кілька років після шаленого успіху своїх "Малоросійських повістей" Гоголь кардинально змінює погляд на чорта. Тепер нечистий живе всередині кожної людини, замилює їй очі, і не дає підготуватися до зустрічі з Богом.

Сам Гоголь лякається такого передчуття прийдешнього біса і шукає порятунку в релігії. Він ладний звертатися до Бога будь-де, навіть у католицьких храмах, що за тодішніми і сьогоднішніми уявленнями православних священиків - страшний гріх. Гоголь пише "Роздуми про Божественну літургію", і "Вибрані місця із листування з друзями". Після цієї книги половина його товаришів оголошує Гоголя божевільним, половина - ледь не новим святим.

Під кінець свого життя він відчував вплив бісовщини і в собі самому. Він вважав, що він сам піддається, що всі свої недоліки, всі свої пристрасті, всі свої амбіції, свої гріховні думки він вкладає у твори для того, щоб звільнитися від бісівської сили. Він намагається постригтися у ченці, але йому відмовляють, бо знають: за монастирськими мурами він не зможе жити без літератури. Тоді Гоголь стає ченцем у миру. Він і раніше був не надто охочий до жінок, а тепер відмовляється і від інших спокус. Колишній франт, все теперішнє майно якого вміщується в одну валізу.

Шовіні́зм — ідеологія, суть якої полягає в пропагуванні переваги одного народу над іншими народами з метою обґрунтування свого «права» на їхню дискримінацію або пригнічення. Гоголь і політичні погляди. Гоголь - контраверсійна постать, яка поєднує у собі любов і тяжіння до власної Батьківщини, її історії та традицій, а також є людиною, яка перебувала під впливом імперського шовінізму під впливом російської імперії

Не зважаючи на славу, звитягу предків, вбачав Україну, як інтегральну частину рос. імперії, зі своїми традиціями, історією, культурою. Гоголь, як і Арестович критикували українців у багатьох речах: лінь, недалекоглядність, поверхневість, пов*язували існування України в рамках добросусідських відносин з Росією. Обидва бажали добра Україні, проте не цурались критикувати і підкреслювати недостатню “продвинутість” в державницьких поглядах.

“Тарас Бульба” - політичне замовлення верхівки рос імперії, для додаткового нагадування травматичного минулого України разом із Польщею і підкреслення близькості з росією в культурному та релігійному планах. Жанр “Тарас Бульба” – історична повість. Рід літератури – епос. Тема – Зображення історичних подій ХVІ – ХVІІ століття в Україні, побуту, звичаїв Запорозької СічіІдея – Уславлення військового товариства, звеличення подвигу, патріотизму, відданості ідеї захисту рідної землі. Основна думка – Любов до Батьківщини, звеличення козацтва.

Повість «Тарас Бульба» розповідає читачеві про боротьбу українського народу з польською шляхтою. Широке, епічне зображення цієї боротьби визначило патріотичний пафос повісті. Гоголь показав у своєму творі узи дружби, що зв’язують два братніх народи – російський і український – в їх спільну історичну долю.

Щодо смерті Гоголя, то тут накопичилося стільки легенд, що наче просяться бути включеними до романів жахів. Чого варта лишень історія перепоховання письменника. Подейкують, що ніби-то експерти тоді засвідчили захоронения Гоголя заживо... Про можливість цього наче поперед­жав і сам письменник... Але відомий дослідник Гоголя П. Паламарчук спеціально цікавився документальною базою перепоховання письменника у 1934 році з Данилового монастиря на Новодівиче кладовище і не знайшов жодних фактів, які б давали підстави для подібних тверджень.