Презентація на тему "Діячі української культури. Лисенко Микола"

«Якщо Чайковського ми називаємо чарівником російської музики, то Лисенка, цього прекрасного композитора, який полонить красою своєї музики, ми можемо сміливо назвати сонцем української музики»   Костянтин Станіславський

Корифей української класики – ціла епоха в українській музичній культурі. Блискучий диригент, обдарований піаніст, вдумливий педагог, засновник професійної композиторської школи, основоположник української професійної класичної музики. Усе своє життя композитор присвятив чарівному світові української музики. Це людина, яка своїм талантом, своїм покликанням поклала на вівтар служіння українській нації все своє життя.

22 березня 1842 р. в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії (зараз Глобинського району Полтавської області) в родині дворянина Віталія Романовича Лисенка народився син – маленький Микола, якому судилося стати справжнім велетнем української і світової музичної культури.

Лисенко Віталій Романович, офіцер орденського кірасирського полку. Лисенко Ольга Єреміївна, походила з Полтавського поміщицького роду Луценків.

Перше виховання композитора було проведене на аристокричний лад: чиста французька мова, вишукані манери, танці, уміння невимушено триматися у вітальні – ось що вимагалось від дитини…Але противагою до цього стала любов до українського побуту двоюрідних діда та бабуні Миколи – Миколи та Марії Булюбашів, які не мали своїх дітей та плекали онука від щирого серця. Вже в п′ять років мати Миколи, Ольга Єреміївна, побачила хист хлопчика до музики і розпочала опікуватись його навчанням.

Навчаючись в Харківській гімназії, потім в Харківському та Київському університетах, він не перестає думати про музику. Під час навчання в університеті він прагнув надбати якнайбільше музичних знань, усвідомлюючи, що головна мета його життя – музика.

Після закінчення гімназії у 1859 р. Лисенко зі своїм другом М.Старицьким вступає до Харківського університету. У зв’язку з переїздом батьків до Києва він переводиться до Київського університету на природничий відділ фізико-математичного факультету. Юнака захоплює громадсько-політичне життя: палкі промови, дискусії, заборонена література. Зближення зі студентами М. Драгомановим, Т. Рильським, В.Антоновичем мало значний вплив на його світогляд.

В університеті майбутній композитор серйозно взявся за вивчення укра-їнської мови, аби зробити її “культурною і своєю”, бере участь у підготовці “Словника української мови”. Грінченка, диригує студентським хором, організовує недільні школи для робітників. Після закінчення університету (1864 р.), через рік, Лисенко здобуває науковий ступінь кандидата природничих наук.

У 1867 р. він вирішує здобути більш грунтовніші музичні знання і для цього обирає Лейпцігську консерваторію, яка вважалась однією з найкращих у Європі.

Музичну освіту Лисенко продовжує у Петербурзькій консерваторії, де був зарахований до класу М. Римського-Корсакова. У Петербурзі він зближується з М.Мусоргським, В. Стасовим, О.Бородіним, М.Балакіревим та іншими російськими композиторами.

З 1869 по 1874 роки М.Лисенко перебуває у Києві, займаючись творчою, викладацькою та громадською діяльністю.

В 1872 році гурток українських діячів на чолі з М.Лисенком та М.Старицьким добився дозволу на публічні вистави українських п′єс. Тоді ж ними було написано оперети "Чорноморці" та "Різдвяна ніч" (пізніше перероблена на оперу). "Чорноморці", як народна оперета, міцно ввійшла у театральний репертуар з 1872 року, а «"Різдвяна ніч" з успіхом була поставлена в 1874 році у Київському оперному театрі силами акторів-аматорів. Це був початок українського національного музичного театру. Олен Пчілка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Марія Старицька і Микола Писенко

М.Лисенко писав твори майже у всіх жанрах музичного мистецтва: опери, музично-драматичні твори, кантати і хори, обробки народних пісень, камерно-інструментальні п'єси, романси, фортепіанні твори.

Великий вплив на творчість композитора мав геніальний поет-революціонер Тарас Шевченко. Його полум′яні вірші наштовхнули М.Лисенка до боротьби за національне визволення рідного народу. Протягом цілого життя композитор розвивав ідеї Шевченка в музиці. Великий цикл творів під назвою "Музика до Кобзаря" охоплює близько 100 композицій, серед них три кантати: "Б′ють пороги", "На вічну пам′ять Котлялевському", "Радуйся ниво неполитая". А також хори, ансамблі, солоспіви втілили в музиці ліричні, епічні, філософські твори Шевченка. Чудові зразки різних форм і жанрів вокальної музики злилися з поезіями великого Кобзаря.

Оригінальні хорові твори: "Наш отаман Гамалія", "Пливе човен", "Садок вишневий коло хати", "Реве та стогне", "По діброві вітер віє", "Доля"; розгорнені вокально-інструментальні поеми: "Гетьмани, гетьмани", "Мені однаково"; народні думи, балади: "У неділю вранці рано", "У тієї Катерини".

Микола Лисенко був не тільки визначним композитором, а й вченим етнографом, збирачем і дослідником народно-пісенних скарбів.

Народна творчість стала життєдальним джерелом натхнення композитора. Лисенко ще з юних літ переконався, що волелюбні думи і прагнення народу, його боротьба за щасливе майбутнє з дивовижною силою висловлені в народній пісенній творчості. Пісня українська завжди привертала увагу композитора. Обробки українських народних пісень 5 томів, виконані Лисенком, мають наукову і художню цінність. В них розкрита вся краса пісенної творчості рідного народу. Він перший український композитор, який писав твори у різних жанрах музичного мистецтва на основі українського фольклору. “Фольклор - це саме життя”, - писав композитор в одному з листів до Філарета Колесси.

М.Лисенко здійснив величезну роботу щодо збирання і публікації музичного фольклору. У 1873 році було видано першу музикознавчу працю М.Лисенко про український музичний фольклор "Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм".

Важливу роль в його творчості займає опера. Він пише ряд опер, кожна з яких наповнена українським змістом, українською тематикою, які ввійшли в світову скарбницю оперного мистецтва. Це такі опери як: "Тарас Бульба", "Різдвяна ніч", "Наталка Полтавка", "Утоплена", "Чорноморці", а також дитячі опери "Коза Дереза", "Пан Коцький" та інші.

У 1903 р. не лише в Україні, а й за її межами широко відзначався 35-річний ювілей композитора. У Києві на честь уславленого сина українського народу було поставлено оперу “Різдвяна ніч”, а в Петербурзі – влаштовано грандіозний концерт, у якому взяли участь провідні артисти Маріїнського імператорського театру. Ювіляра сердечно привітали російські композитори М.Римський-Корсаков, О.Глазунов, А.Лядов, Ц.Кюї.

“Любі твої переспіви звернули наші очі у глиб народної душі, побачили й ми всю безодню і глибочінь її, всю широкість і міць поривань і чуття”, - писали у своєму привітанні петербурзькі студенти. На зібрані кошти під час урочистостей друзі придбали для композитора дачу, яка допомогла йому здійснити свою давню мрію – організувати музично-драматичну школу. Вона почала діяти восени 1904 року в будинку на вулиці Велика Підвальна (нині – Ярославів Вал), у Києві. В ній уперше були відкриті відділ української драми та класи народних інструментів, зокрема бандури і теорії музики. Лисенко працював у своїй школі до останніх днів життя.

Марко Кропивницький, Микола Лисенко та Микола Садовський серед учасників Лисенкового хору. Квітень 1888 р.

Микола Лисенко слухає гру Лесі Українки

Микола Лисенко в оточенні шанувальниць. м. Курськ, 1911 рік.

М.В.Лисенко з другою дружиною Ольгою Липською, дочками Катериною, Мар’яною і Галиною та сином Остапом. 1892 р. Микола Лисенко з сином Тарасом. 1908 р.

Творчу й педагогічну роботу М.В.Лисенко поєднує з музично-громадською діяльністю . Він виступає у пресі з питань музики, спілкується зі своїми слухачами на авторських концертах. У 1908 році М.Лисенко очолив товариство "Український клуб", який проводив значну громадсько-просвітницьку діяльність – організовував літературні та музичні вечори, влаштовував курси для народних вчителів, створив комітети для сприяння спорудженню пам’ятника Т.Шевченку до відзначення 50-х роковин від дня смерті поета, які очолив сам композитор.

Постійна напружена праця підірвала здоров′я композитора і 6 листопада 1912 року через несподіваний серцевий напад земне життя українського Бояна спинилось.

Могила М.Лисенка на Байеовому кладовищі

М.Лисенко залишив після себе цілу плеяду талановитих композиторів і послідовників: К. Стеценко, М. Леонтович, О.Кошиць, Я.Степовий, С.Людкевич, Л.Ревуцький та інші, які все своє життя продовжували ту велику справу, яку розпочав М. Лисенко.

Меморіальна дошка М.Лисенку на будинку в Тернополі де проживав композитор

Меморіальна дошка М.Лисенку на будинку в Києві де проживав композитор

Пам’ятник Миколі Лисенку на батьківщині

Пам'ятник М.Лисенку в Києві

Пам'ятник М.Лисенку в Києві

Пам'ятник М.Лисенку в Києві

Музей Миколи Лисенка в місті Київ

Ювілейна медаль Національного банку України

Ювілейна марка, випущена до 150-річчя від народження композитора Україна (1992): поштова марка з художнього маркованого конверту, присвячена 150-літтю з дня народження Лисенка

Портрет композитора на футболці

Його твори включають в свій репертуар найвідоміші українські співаки, диригенти, піаністи, хоровий твір "Боже, великий, єдиний" вважається духовним гімном України.

Ім’я Миколи Лисенка носить Харківський національний академічний театр опери та балету імені М. В. Лисенка — перший український стаціонарний оперний театр.

Ім’я Миколи Лисенка носить Льві́вська націона́льна музи́чна акаде́мія і́мені Мико́ли Ли́сенка

Ім’я Миколи Лисенка носить Колонна зала імені Миколи Лисенка

Ім’я Миколи Лисенка носить Полтавське державне музичне училище імені Миколи Лисенка

Ім’я Миколи Лисенка носить Київська середня спеціалізована музична школа-інтернат імені М. В. Лисенка

У 1986 році на кіностудії імені О.Довженка режисер Тимофій Левчук зняв історико-біографічний фільм «І в звуках пам'ять відгукнеться …», який показує сторінки з життя Миколи Віталійовича Лисенка. Роль композитора у фільмі виконав Ф. М. Стригун.

Квартет імені Миколи Лисенка. 1976-77

Вже декілька десятків років найпрестижнішим конкурсом в Україні, в якому беруть участь піаністи, співаки, скрипалі є конкурс імені Миколи Віталійовича Лисенка.

Микола Лисенко – великий син своєї нації і його по праву вважають корифеєм української класичної музики. І не зважаючи ні на що, він і сьогодні залишається актуальним. Микола Віталійович для нас, молодих мистців, залишається взірцем у боротьбі за українську державність.

В історії України постать Миколи Лисенка залишається унікальним прикладом поєднання в одній особі видатного музиканта, культурного і громадського діяча, незалежної, інтелігентної і чесної людини!