Презентація на тему "Долі Героїв Крут"

ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ ДОЛІ ГЕРОЇВ КРУТ

І згадую чомусь я мимоволі Великих лицарів своїх; Лежать вони покинутими в полі І без хрестів могили їх. О. Олесь

А в отих? Що у них? Тільки губи, припухли дитинно, Та гвинтівки й набої – уперше в невмілих руках. Ні царя, ні вождя… Та єдине було – Україна! Та єдине було: честь і совість в юначих серцях! Зорять Крути юначими в душу очима, Із непам'яті знову встають, як знамена, борців імена. На історії нашої згарищах – цвіт неспалимий, На душі перелогах – кривава борні борозна

«…треба лише було глянути на їхні обличчя і побачити екзальтований вираз очей, щоб зрозуміти, що всякі резонні доводи безсилі змінити їхнє рішення йти на фронт і битися з ворогами Української Держави".

Павло Терещенко З роду відомих цукрозаводчиків Терещенків з Полтавщини. Учасник бою під Крутами. Потрапив до в'язниці у Кривому Розі звідки вдалося втекти та емігрувати. Під час Другої світової війни один з отаманів Українського Вільного Козацтва. У 1945 році свій курінь переводить до складу 2-ї Дивізії УНА Павла Шандрука. Загинув у травні 1945 року.

Гончаренко Аверкій (22.10.1890, с. Дащенки, тепер Варвинський р-н Чернігівської обл. — 12 квітня 1980, м. Парма, Огайо) — полковник Армії УНР, командир бою під Крутами. Випускник Чугуївської військової школи, яку закінчив у 1912 році. Під час Першої світової війни здобув ступінь сотника і Георгіївський хрест. У студентському курені під Крутами загинув його рідний брат Федір. Старшина дивізії військ СС "Галичина". Автор спогадів "Бій під Крутами" (1938). 

Рябокінь-Рогоза-Розанов Яків (6.09.1895, м. Цибулів, тепер смт.  у Монастирищенському р-ні Черкаської обл. — 12.05.1937, м. Варшава, Польща) — сотник Армії УНР. У бою під Крутами командував 3-ою сотнею 1-ої Української військової школи. В 1921 році взяв участь у Другому зимовому поході. Після розгрому рейду ще два роки брав участь у партизанській боротьбі проти більшовиків.

Митрусь Іван (14.06.1897, станиця Уманська, Кубань — після 07.1944, Польща) — сотник Армії УНР, учасник бою під Крутами. Навчався у Кадетському корпусі в Тифлісі (1907-1912) з якого виключений за українофільство — між його книжками виявлено "Кобзар" Т. Шевченка. Старшина 2-го Кінно-Запорізького полку (1920—1921), лицар Залізного хреста за Зимовий похід і бої. Загинув у рядах польських повстанців під час німецької окупації, ймовірно у Варшавському повстанні, на допомогу якому вирушив його підрозділ.

Поржи-Олексієнко Петро (11.07.1898, м. Ржищів, тепер Київської обл. — 09.03.1988, м. Денвер, Колорадо) — учасник бою під Крутами в складі студентської сотні. Нагороджений Хрестом Петлюри та Воєнним хрестом.

Захвалинський Сергій ("Орлик"; 01.07.1902, м. Носівка, тепер Чернігівської обл. — 03.08.1977, м. Трентон, Нью-Джерсі) — хорунжий Армії УНР,  учасник  бою під Крутами в складі 1-ої Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Старшина Кінного полку імені Максима Залізняка (1920—1921).

Євтимович Сергій (1900, ? — 29.05.1964, м. Дербі, Англія) — хорунжий Армії УНР учасник бою під Крутами в складі студентської сотні. Випускник II випуску Спільної юнацької школи, учасник першого Зимового походу. Брат Варфоломія Євтимовича. Член редколегії журналів "Український Ветеран" (1935) та "Немізіда" (1936), які видавались у Варшаві. Старшина дивізії військ СС "Галичина" (1943–1945), учасник бою під Бродами. Активіст Об'єднання бувших вояків-українців у Великій Британії. 

Гайдовський-Потапович Олександр (30.11.1901, м. Полтава — після 1939, Чехія?). — учасник бою під Крутами в складі студентської сотні, пораненим потрапив в полон і відправлений у Харків на лікування. Періодично  перебував  у різних частинах  армії УНР, воюючи на фронті добровольцем (1918—10.1919). На еміграції став першим провідником "Дружини Українських Скаутів" (5.08.1922), яка переросла у Подєбрадський кіш українських пластунів.Інженер-економіст, випускник економічно-кооперативного  факультету Української господарської академії в Подєбрадах (1922—1927). Працював учителем на Закарпатті (1930-ті), вояк "Карпатської Січі".

Бензик (Бензік, Бендзік) Михайло (1895, с. Чапліївка, тепер Шосткинського р-ну Сумської обл. — ?, Франція?) — хорунжий Армії УНР, учасник бою під Крутами в складі 1-ої Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Півсотенний Окремого кінного ім. П. Болбочана дивізіону. Сотенний, комендант і оперативний ад'ютант кінного полку Чорних запорожців (1919—1921). Лицар Залізного хреста за Зимовий похід і бої.

Могила Семен (17.04.1897, с. Глодоси, тепер  Новоукраїнського р-ну Кіровоградської обл. —  23.03.1924, м. Харків) — хорунжий Армії УНР, учасник бою під Крутами в складі 4-ої сотні 1-ої Української військової школи ім. Б. Хмельницького (згадується у спогадах А. Гончаренка, М. Михайлика та С. Цапа). Учасник Першого Зимового походу у складі куреня Низових запорожців 1-ої Запорізької дивізії. Служив у 17-му легко-гарматному курені 6-ої Січової дивізії (1920–1921). Заарештований радянськими прикордонниками при перетині кордону (02.01.1923), відмовився від співпраці. Розстріляний у ніч із 22 на 23 березня. 

Вороний Юрій (21.08.1895, с. Журавка, тепер Варвинського р-ну Чернігівської обл. – 13.06.1961, м. Київ) — український хірург, доктор медичних наук, професор. Навчався на медичному факультеті Університету святого Володимира у Києві (з 1913). Добровільно вступив у перев'язувальний загін військ Центральної Ради, брав участь у бою під Крутами. Здійснив першу у світі операцію з пересадки органу людині (1933), пересадивши нирку реципієнтці від загиблої людини.

Данилюк Матвій (1892, ? — 1994, с. Ватин, Горохівського р-ну Волинської обл.) — вояк Армії УНР, імовірно учасник бою під Крутами в складі 1-ої Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Учасник маршу ветеранів визвольного руху в Україні, котрі з'їхалися до Києва (1992). Газета "Волинь" (Луцьк, 18.08.1992) назвала його останнім крутянцем.

О, Боже наш добрий З високого неба! Молитву сьогодні Заносим до Тебе. За тих, що боролись При станції Крути За нашу Державу Із ворогом лютим, Що в битві цій впали В цю зиму криваву… Прийми їх до Себе! Прийми в Свою Славу! А нам від цих Триста, О, Боже, благаєм! Любові дай вчитись До рідного Краю! Леся Храплива

Низький уклін всім історикам та дослідникам, які багато років збирають та упорядковують дані про героїв Крут. А передусім: Ярославу Гаврилюку (упорядник фундаментального збірника, виданого у 2008 році), історику Ярославу Тинченку (інформації з його другого тому "Офіцерський корпус Армії УНР" використані в багатьох довідках), а також дослідникам Роману Ковалю та Віктору Моренцю!