Геноцид – дії, що чиняться з метою знищити яку-небудь національну, етнічну, расову бо релігійну групу шляхом вбивств членів такої групи, навмисного створення для неї таких умов, що розраховані на цілковите або часткове фізичне знищення (голод, розстріл)Голодомор – це організований радянською владою 1932-1933 роках штучний голод, який призвів до смерті мільйонів українців і є геноцидом українського народу.2
За даними істориків, на початку 30-х років ХХ-го століття основним центром опору більшовицькій політиці колективізації та форсованої індустріалізації було українське село. Не бажаючи втрачати Україну, радянський режим вибудував план винищення частини української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів харчування та майна в якості штрафів за невиконання плану здачі хліба. Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку.4 Українська державність – загроза комуністичному режиму
У 1923 році в Радянському Союзі більшовики взяли курс на так звану коренізацію, котра мала на меті посилення їхнього впливу в національних районах держави шляхом залучення місцевого населення до радянського будівництва. У той час більшовицьке керівництво зіткнулося зі злетом національних рухів. І щоб він не призвів до руйнування радянської держави, яка стала своєрідною реінкарнацією Російської імперії, більшовики вирішили очолити ці рухи.5 Брошура «Українізація радянських установ (декрети, інструкції і матеріяли)», 1925 рік
Однак із самого початку політика українізації зустріла опір та саботаж у партійних та державних органах. Уже 26 квітня 1926 року Сталін надіслав Лазарю Кагановичу, тодішньому більшовицькому очільникові в республіці, та іншим членам політбюро центрального комітету Компартії України листа, в якому розкритикував політику українізації. Таким чином, українізація лише посилила прагнення українського народу на своє самовизначення та піднесення своєї культури та мови.6 Судовий процес у сфабрикованій справі так званої «Спілки визволення України».
Комплекс заходів радянського керівництва в період 1920-1930-х років із прискореного розвитку промисловості за рахунок «переведення» грошей із сільського господарства на потреби розвитку промислових підприємств, переважно військового призначення.8 Форсована індустріалізація. Будівництво Дніпрогесу, 1930 рік
На XV з'їзді ВКП(б) у 1927 р. було взято курс на кооперування сільського господарства.1929 рік Й. Сталін назвав «роком великого перелому», «рішучого наступу соціалізму на капіталістичні елементи міста й села». Колективізація — процес примусового об'єднання дрібних одноосібних селянських господарств у великі соціалістичні господарства (колгоспи, радгоспи).9 Політика колективізації
11 РОЗКУРКУЛЕННЯВ грудні 1929 р. на конференції істориків-марксистів Й. Сталін поставив завдання «ліквідації куркульства як класу». Характерно, що під «розкуркулення» потрапляли не лише заможні господарства, а й ті, які не погоджувалися йти в колгоспи. їх називали «підкуркульниками». По суті, кампанія «ліквідації куркульства як класу» була формою репресій щодо всього селянства. Всього в Україні за роки колективізації експропрійовано близько 200 тис. селянських господарств. Разом з усіма членами сімей це становило приблизно 1,2—1,4 млн чол. Понад половину з них — близько 860 тис. чол. — виселили на Північ і до Сибіру. Реквізиція зерна у заможних селян.
13 ХЛІБОЗАГОТІВЛІПримусове вилучення зерна в селян за низькими цінами. Хлібозаготівлі, які розпочалися у січні 1928 р. досягли свого злочинного апогею у 1932-1933 рр. В одноосібних і колективних господарствах забирали не лише зерно, а й худобу, квасолю, буряки, картоплю й інші продукти харчування.
16 ЗАКОН ПРО «П'ЯТЬ КОЛОСʲ»³н передбачав за розкрадання колгоспного майна (а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За інформацією, оприлюдненою в 1988 році радянською газетою «Правда», за неповні п’ять місяців після прийняття Закону «про п’ять колосків», за його статтями було засуджено 54 645 осіб. З них 2110 – до страти.
17 Найвище керівництво країни знало про голод в Україні, але замовчувало цей факт. Допомоги надано не було. Більше того, в Україну для виконання плану хлібозаготівлі було направлено комісію на чолі з В. Молотовим. Дії комісії були твердими: села заносилися на «чорні дошки»; у них конфісковували продовольчі й навіть посівні фонди; проводилися масові репресії; припинялося постачання товарів. ГОЛОДОМОР
18 Голодомор став національною катастрофою. Селяни, позбавлені продуктів харчування, були приречені на мученицьку смерть. Голодомор 1932— 1933 pp. викликав величезну смертність населення, особливо дітей і старих. За різними підрахунками під час голодомору загинули від 3,5 до 9 млн осіб.
19 СПОГАДИ ОЧЕВИДЦІВПо хатах ходили комнезамівці на чолі з представниками «згори», забирали все, що можна було їсти: зерно, спечений хліб, борошно, картоплю, буряки, моркву. Навіть те, що варилося в печі в горшках, витягалий розбивали об землю. Відбувалося щось незбагненне, селяни падалина коліна, благали залишити бодай якусь крихту для дітей, але групиекспропріаторів були невблаганні. Фрагменти із книги Олеся Бердника«Пітьма вогнища не розпалює»:
20 Одного вечора батько приніс із колгоспу кілька вівсяних коржів, із нихстирчали гострі шпичаки. Мати хотіла їх передрібнити, щоб дати нам,батько благав дозволити йому з’їсти бодай один корж, але вона не дозволяла: від тих шпичаків уже вмерло кілька сусідів. Батько хряпнувдверима і, не прощаючись, пропав на кілька днів. Вернувся він на четвертий день, привіз крупи, вершків, борошна. Він найнявся працюватиковалем у колгоспі, що виник на місці комуни «Ленінка». Голова Тютюн(прекрасна, чуйна людина) дав йому трохи продуктів авансом. Це буврятунок. Мати за короткий час відходила нас із сестрою, і ми вже почали рухатися, бігати... Фрагменти із книги Олеся Бердника«Пітьма вогнища не розпалює»:
21 Коли настав голод, дід їздив на волах попід хатами і гукав: «Винось!». За ту роботу совєти йому платили крихти, то він пік маленькіоладочки і віддавав мені. Аж одного ранку я вибіг до його воза і побачив,що дідусь помер…Мама, аби врятувати мене, винесла євреям-перекупникам усі домашнірозкішні українські рушники… Я плакав за однолітками, які помиралиодин за одним, прохаючи матерів «Лизу! Лизу!». Бо лизали пусті мискидо крові, адже там зберігався запах борщу…Із спогадів Сергія Плачиндипро Голодомор:
232006 року Верховна Рада офіційно визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу. У 2010 році Апеляційний суд міста Києва у своєму рішенні оголосив про геноцидний характер Голодомору і намір керманичів СРСР Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Чубаря, Хатаєвича, Косіора знищити частину української нації. У резолюції Європарламенту від 2008 року Голодомор названо "жахливим злочином проти народу України та людяності". Голодомор визнали геноцидом українців 16 держав: Австралія, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, США, Угорщина, Португалія, а також Ватикан як окрема держава. За даними опитування групи "Рейтинг" минулого року, 82% українців вважають, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом українського народу.
24 ВШАНУВАННЯ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУПам'ять про Голодомор стала невід’ємною частиною національної пам’яті українського народу. Щороку в четверту суботу листопада українці запалюють свічки як символ пам’яті про вбитих голодом. У понад 40 містах 15 країн світу споруджені пам’ятники чи встановлені інші пам’ятні знаки на вшанування пам’яті жертв Голодомору.