Презентація на тему "Речення як комунікативна одиниця. Основні ознаки речень."

Речення як комунікативна одиниця. Основні ознаки речень.

Мета:поглибити знання учнів про речення як комунікативну одиницю; сформувати поняття про специфічні ознаки речення; розвивати вміння правильно визначати ознаку речення; розвивати творчі вміння побудови речення; формувати загально пізнавальні вміння правильно інтонувати речення; за допомогою мовленнєво – комунікативного дидактичного матеріалу поглибити знання учнів про історичне минуле України; виховувати почуття любові до свого народу, до України.

Речення – комунікативна одиниця, що складається з одного або кількох слів і виражає завершену думку. Я вже пообідав. Ти підеш до парку? Допоможи! Речення є основною одиницею комунікації, тобто спілкування. Це означає, що виразити думку людина може тільки у формі речення. На відміну від слова і словосполучення – номінативних одиниць мови – речення виконує комунікативну функцію.

Основні ознаки речення: Смислова закінченість. Предикативність. МодальністьІнтонаційна закінченість. Наявність граматичного і смислового зв'язку всіх його компонентів. Наявність головних членів

Предикативність – це співвіднесеність змісту речення з реальною дійсністю, завдяки чому зміст речення трактуємо як реальний, можливий чи бажаний.• Предикативність виражається за допомогою часових форм дієслова (минулий, теперішній, майбутній час) та обставин місця і часу.

У реченні Цього літа температура води в Дніпрі піднялася до +25° С граматична основа виражає факт об'єктивної дійсності: інформація базується на вимірюванні спеціальним приладом – термометром; вона відповідає реальній дійсності. А в реченні Якби цього літа температура води в Дніпрі піднялася до +25° С предикативність виражає бажаність, а не реальну дійсність.

Інтонація (як синтаксичний засіб) – це характер вимовляння розташованих одна за одною словоформ, які створюють речення. Інтонація виражає лінійність висловлення – його початок, розвиток, завершення. Залежно від значення цілого речення розрізняють три типи інтонації:• розповідну;• питальну;• спонукальну (окличну). Отже, речення відрізняється від словосполучення і слова наявністю комунікативної функції, предикативності на інтонації.

Модальність – особисте ставлення мовця довисловленого,що виражається за допомогою: інтонації(стверджувальна та заперечна, серйозна й іронічна); вставних слів(на жаль, на щастя, мабуть, може, здається, безперечно і под.);часток(невже, авжеж, ніби, таки і под.);Способу дієслова(дійсний, умовний, наказовий).

Наприклад, речення Він одружився; Він одружився б; Він міг би й не одружуватися; Одружився б він – виражають різні модальності – факт, бажання, жаль, пораду.

Модальність поділяють на об’єктивну та суб’єктивну. Об’єктивна модальність (реальна) – це повідомлення відповідає дійсності. Наприклад: Про Байду наш народ склав і понині співає дуже гарну пісню («Історія України»). Суб'єктивна модальність (нереальна) – це повідомлення про щось можливе, бажане, очікуване. Наприклад: От із Дніпра б зачерпнути води!

Граматична завершеність (інший термін – граматична єдність) виявляється в тому, що для надання певній сукупності слів статусу речення ці слова повинні вступити у відповідні граматичні й семантичні зв’язки між собою, набути відповідної граматичної організації. Ця ознака також засвідчує тісні взаємозв’язки між членами речення: від одного члена речення ставиться питання до іншого й так вимальовується логічна схема речення. Напр.: Батько (що робить?) кличе (кого?) Наталку. У наведеному прикладі питання ставиться від підмета (батько) до присудка (кличе), а далі від присудка (кличе) до прямого додатка (Наталку).

Семантична завершеність (інший термін – завершеність висловлення) полягає в тому, що речення зазвичай виражає відносно завершену думку. Справді, лише за допомогою такої мовної одиниці, як речення, можна щось розповісти чи описати, заперечити, запитати, аргументувати, довести, звинуватити чи виправдати. При цьому варто пам’ятати, що семантична завершеність речення завжди супроводжується, з одного боку, граматичною завершеністю, з іншого боку – граматичною його завершеністю;

Основним носієм предикативності є головні члени речення – підмет і присудок (через це граматичну основу ще називають предикативним центром речення). Щоб предикативна конструкція стала реченням, вона повинна бути інтонаційно оформлена.

У поданому тексті підкреслити граматичні основи. Тече й тече в глибину століть загадкова дорога історії. Чому нас так манить та дорога? Свою історію має кожна людина, рід, село, місто. Кожен топче свою стежку. Разом з’єднані ті стежки становлять історичний шлях народу. Наш український народ свою дорогу не згубив. Він пройшов через тяжкі випробування, проте зберіг своє ім’я, свою гідність та честь. Історія нашого народу багатовікова та героїчна. Не завжди дорога його була широкою. Він падав і знову підіймався, боровся, оборонявся. Він будував фортеці і міста, орав свої ниви, творив дивовижний світ казок, пісень, легенд. Найпершою ознакою культури й розуму людини та суспільства є відчуття історії власного народу