Презентація на тему: "Розвиток анатомії та фізіології"

Презентація на тему:«Розвиток анатомії та фізіології»

План.1. Зародження анатомії.2. Зародження фізіології.3. вчені.

Анатомія як наука. Анатомія як наука почала формуватися в Стародавній Греції за п'ять століть до на­шої ери. Ще давньогрецькі вчені-мислителі Гіппократ і Арістотель та давньоримський лікар Гален сформували матеріалістичне уявлення про будову та розвиток організмів.

Вони вперше застосували розтин трупів. В епоху Відродження поряд з торгівлею, про­мисловістю почало посилено розвиватися тваринництво, що сприяло розквіту й подаль­шому розвитку анатомії.

Зародження фізіології. Зародження фізіології як науки, що базується на експерименті, датують другою по­ловиною XVI і початком XVII ст. Важливим етапом у розвитку фізіології слід вважати відкриття у 1628 р. англійсь­ким лікарем, анатомом і фізіологом У. Гарвеєм (1578—1657) великого кола кровообігу у людей і тварин.

Впливові вчені. Значний вплив на розвиток анатоми, фізіології та інших біологічних наук мала ево­люційна теорія Ч. Дарвіна (1809—1882), згідно з якою рослини, тварини і людина з'яви­лися на Землі природним шляхом, поступово перетворюючись із простих форм на складніші під впливом навколишнього середовища. Основними рушійними силами ево­люції, за Ч. Дарвіном, є спадковість, мінливість та природний добір.

Значний внесок у розвиток еволюційної теорії зробили російські вчені-біологи. Ви­датний російський анатом і хірург М. І. Пирогов (1810—1881) вперше розробив і застосу­вав методику вивчення топографії внутрішніх органів на заморожених трупах.

О. О. Ковалевський (1840-1901) та І. І. Мєчников (1845-1916) вважаються засновника­ми еволюційної ембріології, а В. О. Ковалевський (1842—1883) — еволюційної палеонтології (наука, що вивчає рештки викопних тварин). Крім того, І. І. Мечников є творцем теорії фагоцитозу.

О. М. Сєверцов (1866—1936) є творцем еволю­ційної морфології. П. Ф. Лесгафт (1837—1909) впер­ше вивчив взаємозв'язок між будовою і функцією ор­ганів та значення умов зовнішнього середовища для розвитку організму. Він довів, що фізичні вправи по­ліпшують діяльність організму. Ця теорія становить основу застосування тренувань тварин та впровад­ження для них регулярних прогулянок.

Значний внесок у розвиток анатомії тварин зро­били Л. О. Третьяков (1856—1922), Д. М. Автократов (1868-1953), О. П. Климов (1878-1940), А. і. Акаєвський (1893—1982). Еволюцію апарату руху тварин вивчали Б. О. Домбровський і В. Г. Касьяненко та їх­ні учні.

Виняткова роль у розвитку фізіології належить І, П. Павлову, який вивчав фізіоло­гію кровообігу, органів травлення та функцію великих півкуль головного мозку. Він до­вів вплив нервової системи на діяльність органів і організму в цілому, на залежність фі­зіологічних процесів організму та поведінки тварини від зовнішніх подразників, умов зовнішнього середовища, на єдність організму і всіх його функцій з навколишнім сере­довищем. Вчення І. П. Павлова про умовні рефлекси дало змогу відкрити закони вищої нервової діяльності людини.

продовжуючи розвивати вчення І. П. Павлова, його учні і послідовники зробили значний внесок у фізіологію. До цієї групи дослідників слід віднести Л. А. Орбелі (1882— 1958), який вивчав трофічний вплив нервової системи і створив адаптаційно-трофічну теорію симпатичної іннервації. К. М. Биков (1886—1959) досліджував вплив кори вели­ких півкуль головного мозку на діяльність внутрішніх органів. В. В. Парін (1903—1971) — засновник космічної фізіології.

На сучасному етапі розвитку фізіологічних і анатомічних досліджень почали використовувати найновіші технічні засоби, які дають змогу вивчати функції цілого організму, а також йо­го окремих органів, тканин і навіть процеси, що відбуваються в клітинах на молекуляр­ному рівні. Але ми не повинні забувати і про вчених які принесли нам першочергові знання про ці науки.