Мета уроку Дати поняття про складнопідрядні речення з підрядним з’ясувальним, формувати вміння розрізняти такі речення в тексті, визначати в них граматичні основи, головну і підрядну частини, використовувати складні речення в мовленні. Вдосконалювати пунктуаційну грамотність, розвивати логічне мислення, увагу, мовленнєву компетентність. Виховувати шанобливе ставлення до української мови та культури; спонукати учнів до дослідження свого родоводу, історії сімейних реліквій. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, завдання на картках, таблиця «Складні речення», інтерактивна дошка.
Завдання для актуалізації знань Нижче перелічено ознаки складнопідрядного речення. Одну з важливих ознак не названо. Яку? Складнопідрядне речення складається з двох або кількох частин, що мають структуру простих речень. У складнопідрядному реченні одна частина – підпорядковуюча (головне речення), а друга – залежна (підрядне речення). Підрядне речення синтаксично підпорядковане головному. Будь-яке складнопідрядне речення становить змістову, структурну та інтонаційну єдність.
Родовідна пам’ять – явище в українському побуті унікальне. Очевидно, мало хто знає, що у давнину було за обов'язок знайти поіменно свій родовід від п'ятого чи навіть сьомого коліна. Пам’ять про своїх пращурів була природною потребою. Триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії і традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням, було обов'язком. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам'яттю, зневажливо називали: “Людина без роду-племені” Дитина, не засвоївши таких родовідних цінностей, на все життя залишиться Іваном Безрідним, не знатиме, чиїх батьків вона дитя. Коли хтось нехтує й традиціями, врешті–решт знехтує і синівським обов'язком. Отже, починати відродження треба найсвятішого – родоводу: хто ми і чиїх батьків діти?! (За В. Скуратівським)
Підрядні з'ясувальні речення Відповідають на питання відмінків. Основною ознакою складнопідрядних речень з підрядними з'ясувальними є те, що підрядні речення відносяться до дієслів зі значенням мовлення, мислення, сприймання, почування, волевиявлення тощо і розкривають їх зміст, тобто з'ясовують.
Підрядні з'ясувальні речення Найчастіше пояснювальними словами виступають дієслова, що: - позначають процеси мовлення(говорити, розповідати, передавати, запевняти, зауважити); - волевиявлення, спонукання (хотіти, бажати, прагнути, намагатися, просити, радити); - сприймання, відчуття (бачити, чути, стежити, спостерігати, відчувати, уявляти); - сподівання, віри (надіятися, сподіватися, вірити); - піклування, турбота ( дбати, турбуватися, старатися, клопотатися); - психічні процеси, почуття (боятися, ображатися, соромитися, сумувати); - буття, виявлення (бувати, статися, траплятися, виявлятися).
Виконання практичних завдань Запишіть речення, поставте пропущені розділові знаки. Знайдіть головну і підрядну частини, встановіть вид підрядних частин. Підкресліть граматичну основу та складіть схеми речень. 1. Я чолом припаду і відчую як сонячно бродить життєдайний промовистий дух. 2. І вчувалося кленам і соснам що над ними вже й неба нема. 3. Ось чому в жару й на холоді все ввижається мені що струмує наша молодість у тужавому зерні. 4. Хочу я щоб в світання шлях цей знов і знов нас вів крізь вусате колисання обважнілих колосків. (М. Сингаївський)
Перевірка виконаного завдання 1 Я чолом припаду і відчую, як сонячно бродить життєдайний, промовистий дух. 2. Слухав я, де джерельце б'є, хоче води комусь донести. 3. І вчувалося кленам і соснам, що над ними вже й неба нема. 4. Ось чому в жару й на холоді все ввижається мені, що струмує наша молодість у тужавому зерні. 5. Хочу я, щоб в світання шлях цей знов і знов нас вів крізь вусате колисання обважнілих колосків. (М. Сингаївський)
Відповідь В обох прикладах підрядне речення формально пояснює в головному іменник припущення. Але в першому цей іменник не потребує конкретизації (означає пояснив, повідомив, дав зрозуміти тощо); Підрядне речення приєднується сполучником що і є з'ясувальним. У другому прикладі іменник припущення потребує спеціального пояснення, конкретизації. До того ж підрядне речення приєднується до головного сполучним словом (що дорівнює яке), і тут підрядне речення слід вважати означальним.