Презентація на тему: "Суб'єкти адміністративного права".

Презентація на тему: «Суб'єкти адміністративного права.»Підготувала викладач права: Писарчук В. М.

Суб’єкти адміністративного права ‒ це фізичні особи або колективні утворення (насамперед, юридичні особи), які є носіями прав і обов’язків у сфері публічного управління, адміністративно-деліктних відносин чи адміністративного судочинства, передбачених адміністративно-правовими нормами, та мають здатність надані права реалізовувати, а покладені обов’язки – виконувати

Адміністративна правосуб’єктність:- Адміністративна дієздатність, зокрема адміністративна деліктоздатність-Адміністративна правоздатність

Адміністративна правоздатність – здатність суб’єкта мати права та обов’язки у сфері публічного управління, адміністративно-деліктних відносин чи адміністративного судочинства Адміністративна дієздатність – здатність суб’єкта самостійно реалізовувати надані йому права і виконувати обов’язки у сфері публічного управління, адміністративно-деліктних відносин чи адміністративного судочинства . Адміністративна деліктоздатність – здатність суб’єкта самостійно нести юридичну відповідальність за порушення адміністративно-правових норм

ВИДИ СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВАСуб’єкти публічної адміністрації: Суб’єкти місцевого самоврядування; Органи та посадові особи державної влади; Інші суб’єкти публічного управління; Установи публічного права;Суб’єкти делегованих повноважень;Структурні підрозділи інституцій публічної адміністрації;Фонди публічного права. Приватні особи: Фізичні особи;Юридичні особи;Колективні утворення, що не мають статусу юридичної особи

ОРГАНИ ТА ПОСАДОВІ ОСОБИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ: Верховна Рада України, її орггани;Органи судової влади;Органи виконавчої влади ;Президент України, Адміністрація Президента України;Інші органи державної влади: Національне антикорупційне бюро України;Рахункова палата України ;Національний банк України ;Органи прокуратури;Центральна виборча комісія України та інші.

Органи виконавчої влади є ключовими суб’єктами адміністративного права, оскільки їм належать провідне місце і роль у виникненні й функціонуванні суспільних відносин, що є предметом адміністративно-правового регулювання. Поняття «орган виконавчої влади» є похідним від ширшого поняття «державний орган» (або «орган державної влади»). Виконавча влада – це одна зі складових державної влади, яка діє через систему органів виконавчої влади від загальнодержавного і до місцевого рівня, специфічний суб’єкт адміністративно-правових відносин, на який Конституцією України і законами України покладається реалізація низки основних функцій, серед яких домінуюче місце займає функція виконання закон

Орган виконавчої влади є організаційно самостійним елементом державного апарату (механізму держави), який наділений чітко окресленим обсягом повноважень (компетенцією) відповідно до покладених на нього завдань і функцій, складається зі структурних підрозділів і посад, що займають державні службовці, і віднесений Конституцією і законами України до системи органів виконавчої влади Характеризується організаційною та функціональною відокремленістю; створюється з метою безпосереднього здійснення конкретного виду державної діяльності виконує діяльність, що характеризується чітко визначеною державною спрямованістю, цілями, завданнями та функціями наділений певним обсягом компетенції (прав і обов’язків) реалізовує діяльність з допомогою визначених державою методів і форм має певну організаційно-правову форму і зовнішні зв’язки є ключовим суб’єктом адміністративного права, оскільки йому належить провідне місце і роль у виникненні й функціонуванні суспільних відносин, що є предметом адміністративно-правового регулювання.

КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИЗа критерієм організаційно-правового рівня (відповідно до положень Конституції України. Вищий рівень (вищий орган у системі органів виконавчої влади – Кабінет Міністрів України);Центральний рівень (центральні органи виконавчої влади): міністерства, служби, агентства, інспекції, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;Місцевий або територіальний рівень (місцеві органи виконавчої влади – обласні (Київська і Севастопольська міські), районні державні адміністрації, територіальні органи міністерств. За характером компетенції (або змісту функцій): – загальної компетенції; – галузевої компетенції; – функціональної компетенції; – змішаної компетенції;За сферою дії: – управління економікою; – управління соціальнокультурним розвитком; – управління в адміністративнополітичній сфері тощо;За способом прийняття владних рішень: – колегіальні; – єдиноначальні (одноособові)

Поняття «система органів» щодо гілки виконавчої влади означає:відокремленість відповідної групи державних органів, що належать до конкретної системи, від решти видів органів держави;чітко визначений склад цієї системи;наявність у сукупності відповідних державних органів певних ознак, притаманних складним соціальним системам, зокрема таких, як: єдність цільового призначення, функціональна самодостатність, ієрархічність організації, субординаційність взаємозв’язків між структурними ланками тощо .

Важливе значення для характеристики взаємозв’язків між органами виконавчої влади має визначення відповідних станів (режимів) управлінських відносин в їх системі. Найтиповішими варіантами подібних станів є: Підвідомчість органів виконавчої влади – це найбільш загальне визначення усіх можливих станів управлінських відносин, які існують між органами виконавчої влади. Вертикальна підвідомчість властива взаємозв’язкам органів різних – вищого і нижчого – рівнів. Горизонтальна підвідомчість існує у взаєминах між органами одного рівня .

Підпорядкованість (підлеглість) характеризує найвищий ступінь залежності між органами, що передбачає обов’язковість виконання підпорядкованим органом адресованих йому владних рішень іншого органу . Організаційна (адміністративна) підпорядкованість свідчить про залежність підпорядкованого органу щодо всіх (або більшості) питань його діяльності. Функціональна підпорядкованість (функціонально-методична) існує в межах лише якоїсь однієї (чи кількох) з функцій управління . Пряма підпорядкованість існує у взаєминах між органами, що безпосередньо підпорядковані один одному. Опосередкована підпорядкованість – коли між ними є якась проміжна структурна ланка.

Підконтрольність означає таку залежність органу, коли його діяльність підлягає перевірці з боку іншого органу, який уповноважений здійснювати такий контроль. Підзвітність означає таку залежність органу, коли він зобов’язаний надавати необхідні можливості для перевірок з боку іншого органу, який уповноважений здійснювати над ним контроль, і звітувати про свою діяльність – застосовуватись, і у системі здійснення функції контролю, і самостійно Відповідальність органів виконавчої влади в управлінських відносинах – це, за загальним правилом, службова (дисциплінарна) відповідальність керівників відповідних органів перед органами або посадовими особами вищого рівня.

Відповідно до ст. 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ: -забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; -вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції ;-вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, а також подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

-призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;-зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;-є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;-у разі необхідності ухвалює рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації ‒ з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України, а також здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри. ЧЛЕНАМИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ:можуть бути громадяни України, які: мають право голосу мають вищу освіту володіють державною мовою.не можуть бути особи, які: мають судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення .

Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України. Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науковотехнічного, соціального і культурного розвитку України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ: спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України; Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ Міністерства Державні служби Державні агентства Державні інспекції Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом . Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики є юридичними особами публічного права, повноваження яких поширюються на всю територію держави їхня діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України діють за принципом єдиноначальності, якщо інше не передбачено законом.

Міністерство є керівним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Основними завданнями міністерства є: забезпечення нормативно-правового регулювання визначення пріоритетних напрямів розвитку інформування та надання роз’яснень щодо здійснення державної політики забезпечення здійснення соціального діалогу на галузевому рівні узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України здійснення інших завдань, визначених законами України.

Міністерство очолює міністр України, який є членом Кабінету Міністрів України. Апарат міністерства ‒ організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, що забезпечують діяльність міністра, а також виконання покладених на міністерство завдань. Патронатна служба міністра здійснює консультування міністра, підготовку необхідних для виконання завдань міністерства матеріалів, забезпечує зв’язок із посадовими особами інших органів державної влади, організацію зустрічей та зв’язків із громадськістю, засобами масової інформації, а також виконує інші доручення міністра.

Інші центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції, їхня діяльність спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно з законодавством. Функції центральних органів виконавчої влади:-з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління контрольно-наглядового характеру за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства центральний орган виконавчої влади утворюється як служба центральний орган виконавчої влади утворюється як агентство центральний орган виконавчої влади утворюється як інспекція

ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМ СТАТУСОМ – утворюються для забезпечення реалізації державної політики у певних сферах діяльності, здійснюють специфічне галузеве і міжгалузеве управління, мають визначені законодавством особливі завдання та повноваження, зокрема, щодо них встановлюється спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності та підзвітності, а також призначення та звільнення керівників, вирішення інших питань. -Фонд державного майна України ;-Державний комітет телебачення і радіомовлення України; -Антимонопольний комітет України інші центральні орган;інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом утворені Кабінетом Міністрів України;- Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та інші.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Київ та Севастополь здійснюють: місцеві державні адміністрації місцеві (територіальні) органи центральних органів виконавчої влади військово-цивільні адміністрації (тимчасово). МІСЦЕВІ ДЕРЖАВНІ АДМІНІСТРАЦІЇ НА ВІДПОВІДНІЙ ТЕРИТОРІЇ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин – також програм їх національно-культурного розвитку підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів звіт про виконання відповідних бюджетів та програм взаємодію з органами місцевого самоврядування реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень

ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ безпосередньо Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

ПРИВАТНІ ОСОБИ ЯК СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВАФізичні особи: Громадяни України, Іноземці, Особи без громадянства. Юридичні особи: Підприємства, установи, товариства (підприємницькі та непідприємницькі) ,Релігійні організації, Іноземці Громадяни України Професійні спілки, Громадські об’єднання зі статусом юридичної особи; Політичні партії. Колективні утворення, що не мають статуту юридичної особи: Громадські об’єднання без статусу юридичної особи; Структурні підрозділи юридичних осіб .

Громадянин України ‒ це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Громадянство України ‒ це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що виявляється у їх взаємних правах та обов’язках. Іноземець ‒ особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянства ‒ особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Громадське об’єднання ‒ це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Професійна спілка (профспілка) ‒ добровільна неприбуткова організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за видом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. ВИДИ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК Професійна спілка (профспілка) ‒ добровільна неприбуткова організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за видом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. первинні ‒ діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або об’єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що формуються із зазначених релігійних організацій. Релігійні об’єднання представляються своїми центрами (управліннями).

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!