Презентація "Народне малярство в Україні" ( до уроку "Твір-опис народної картини "Козак Мамай"" )

Народне малярство в Україні Підготували учениці ІІІ-го гімназійного класу: Чужба В., Чимерис І.

Ще з часів княжої держави народні традиції були істотним компонентом українського малярства. Виразні самобутні риси проступають вже у монументальному мистецтві староукраїнських храмів.

Церкви - кам'яні і дерев'яні - з настінними розписами збереглися до нашого часу на теренах Галичини і Закарпаття. Авторами церковних розписів, а також ікон, і, зокрема, іконостасів були переважно народні майстри, найчастіше анонімні.

У руслі іконописного канону народні митці намагаються передати власне сприйняття образу простої людини - свого сучасника, її переживань, прагнень, сподівань, намагаються відтворити яскраві народні типажі. У межах релігійної тематики з'являються світські і соціальні мотиви.

У XVI - XVIІ століттях особливої популярності набувають певні євангельські сюжети, особливо прийнятні світоглядові українського народу, його морально-естетичним нормам і переконанням. До таких сюжетів належать «Ісус-Виноград»,

ікони Богородиці

архангела Михаїла .

Із XVIІ століття до улюблених сюжетів додаються образи святих Миколая, Іллі, Варвари, сюжети Спаса нерукотворного, Покрови Пресвятої Богородиці, що якнайточніше відповідали основам народного світогляду.

Приблизно з кінця XVIІ століття народні малярі почали створювати також картини світського змісту. Найсамобутнішим явищем у цьому ряду стали картини "Козак Мамай", Козак Мамай - народно-фантастичний образ мандрівного запорожця, що став втіленням основних рис українського характеру.

Він щирий і добродушний, мудрий і кмітливий, добрий господар і мужній вояк - уособлював ідеали волі й незалежності, життєлюбності й оптимізму. Цей образ був знаним і улюбленим у всіх верствах українського народу: козак, що сидить по-турецькому під дубом. Поруч завжди вірний кінь, недалеко лежать чи висять шабля, пістоль, рушниця (миролюбність, але готовність дати відсіч), люлька, бандура і келих з карафкою, а ще - лукава усмішка на устах

ХХ століття дало ціле ґроно талановитих майстрів народного живопису, що у своїй творчості розвивають барвисті й фантастичні образи, породжені власною уявою і реалізовані за законами стилістики народного малярства XVIІІ - ХІХ століть і українського декоративного розпису. Це Ганна Собачко-Шостак, Параска Власенко, Наталя Вовк, Параска Хома, Марія Приймаченко, Никифор Дровняк з Криниці, Катерина Білокур, Іван Сколоздря та ін.

Висновки Український живопис по праву займає помітне місце в кращих досягненнях загальнолюдської художньої культури, відбиваючи творчу обдарованість українського народу. Якою б не була відправна позиція митця в тих чи інших пошуках стилістичної виразності своїх творів, основоположною завжди була безмежна захопленість красою життя, красою людини і природи, що є чи не визначальною ознакою українського живопису на всіх етапах його розвитку.

Використана література Український живопис: Сто вибр. творів: Альбом/ Авт.- У 45 упоряд. Ю.В. Беличко. – К. : Мистецтво, 1989. – 191с. Українське народне малярство XIII-XX століть: Світ очима нар. Митців: Альбом/ Авт.- упоряд.: В.І. Свєнціцька, В.П. Откович. – К.: Мистецтво, 1991. – 304с. http://uk.wikipedia.org