Презентація "Особливості будови опису зовнішності людини"

підготувала учениця III – го гімназійного класу Сміхура Ольга

Опис зовнішності людини складають так само, як опис предмета . “Відомим “ є сам предмет або його частини ( назви частин тіла , рис обличчя , елементів одягу тощо ). “Новим” є ознаки . В Н Н Н дівчина висока , ставна , смаглявочола Ужиті в описі зовнішності порівняння є “ Новим “ : В Н Н Н Очі ясно – зелені , як весняні листочки , зволожені росою , соком і краплинками сонця .

Опис зовнішності людини може бути складений у художньому , науковому або діловому стилях. Мета наукового й ділового описів – об’єктивно й точно передати особливості вигляду людини . Мета художнього опису людської зовнішності – створити образ , вплинути на читача чи слухача , викликати до портретованого певне ставлення . Цього досягають добором відповідних художніх засобів : Волосся руде , золоте ластовиння , як сонячний зайчик , мінливе лице. У художніх описах зовнішності вживають й оцінні слова: Що то за дівчина, Боже мій, світе мій! Така ж гарна, як маківочка!

Максим був чоловік років двадцяти восьми. Зморшки, що глибоко залягли під великими сірими очима та двома довгими борознами, прорізали навскіс від прямого носа худорляві щоки, робили його набагато старішим. З-під смушевої довговерхої шапки вибивалося пасмо русявого чуба, такі ж русяві вуса підковою спадали від рота, сягаючи нижче різко окресленого підборіддя. Від усієї Максимової постаті віяло силою. Видно було – чоловік це сміливий, рішучий, вдачі твердої, трохи похмурої. Одягнений був у просмолену сорочку, заправлену в широкі сукняні штани, залатані на коліні, та в кунтуш із телячої шкіри. З-під кунтуша виглядала почеплена через плече стрічка з запасними кулями і порохом. На широкім реміннім чересі висів розцяцькований мідними ґудзиками гаман та швайка. Шабля й рушниця були прив'язані до сідла, до сідла ж були приторочені кирея та аркан.

Рипнули двері, і увійшов низенький, невеличкий, сухенький чоловічок. То був старий Бубка. Він мав кругленький невеличкий вид, кирпатий, як картоплина, ніс і маленькі чорні очки. На сухому підборідді стирчало зо три пулечки чорного волосся, котре позакручувалося вгору, неначе кучері в качура на хвості. Бубка говорив тоненьким сипким голоском. Його недурно продражнили Бубкою: у нього сліду не було вдачі й завзяття. Старий сивуватий Бубка був у постолах, у одній сорочці й держав на плечі старенький кожушок.

Козак був ставний, плечистий, і від усієї постаті його била мужня сила, але незважаючи на атлетичну будову, він не був позбавлений грації і плавності рухів. Довгастий овал його обличчя був гарний, немов мармуровий, він здавався від підголеної чуприни ще більшим, засмаглі, вкриті густим рум'янцем щоки вилискували бронзою. Чорні мигдалеподібні очі поставлені були трохи зашироко, але оскільки вони були дуже великі, то ця вада лишалася непомітною. Погляд незнайомого здавався пильним і гострим.