Характеристика населення Житомирської області. Міста Житомирської області. Статево - вікова структура населення, національний склад населення області.
Така ситуація найчастіше обумовлена біологічними причинами. Генетично зумовлено, що середня тривалість життя жінок на 5 – 10 років більша, аніж чоловіків. На це накладаються також хвороби, шкідливі звички та шкідливі умови праці на виробництвах. Саме тому серед людей літнього віку суттєво переважають жінки.
Обласний центр – місто Житомир (у складі 2 райони: Богунський і Корольовський). Загальна кількість населених пунктів – 1 668, з них 55 міських та 1 613 сільських. Міст обласного значення 5: Бердичів, Житомир, Коростень, Малин, Новоград-Волинський. Міст районного значення 7: Андрушівка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Олевськ, Радомишль, Чуднів. Селищ міського типу 43. Сільських населених пунктів – 1 613.
Міські населені пункти з кількістю жителів понад 5,5 тисяч: Житомир▼ 266,9 Андрушівка▼ 8,6 Бердичів▼76,2 Хорошів▼7,6 Коростень▼63,5 Романів▼7,6 Звягель▬56,3Іршанськ▼6,7 Малин▼26,2Ємільчине▼6,6 Коростишів▼25,4 Озерне▬5,9 Овруч▼15,8 Попільня▼5,7 Радомишль▼14,6 Чуднів▼5,6 Баранівка▼11,8 Нова Борова▼5,5 Олевськ▬10,5 Пулини▲5,5 Черняхів▼9,5
Перша задокументована згадка про Бердичів зустрічається у переписі населених пунктів (люстрації) у 1545 році, де місто значиться як власність Василя Тишкевича. Питання щодо часу заснування Бердичева та походження його назви залишається й досі відкритим. Кляштор Босих Кармелітів тривалий час був головною фортецею регіону, тому постійно перебував у центрі військових сутичок.
Деякі вчені вважають, що назва міста походить від імені дочки Мала Древлянського — Малуші, яка була обернена в рабство княгинею Ольгою і завдяки своїй знатності отримала при київському дворі важливу посаду ключниці. У Малушу, древлянську княжну, закохався син Ольги — Святослав, а згодом у них народився син, в майбутньому князь київський Володимир. Пам’ятний знак на місці заснування Малина. Древнє Городище.
Перша письмова згадка як про село Житомирського повіту Київського воєводства Великого Литовського князівства припадає на 26 березня 1499 р. Шістдесят п’ять років воно належало Кмитам Чорнобильським, відомому і впливовому роду Правобережної України. З 1565 р. містечко було власністю графів Олізарів. Густав Олізар
У 12-16 ст. Радомисль мав назву Мичеськ (Мичськ, Мицько) і знаходився на околиці сучасного міста, яка й тепер називається Микгород. Згідно з твердженнями дослідників-краєзнавців, першою писемною згадкою про Мичеськ є свідчення "Повісті временних літ" під 1150-1151 рр. у зв’язку з боротьбою за київський престол між київським князем Ізяславом та галицьким – Володимирком, від якого мичани відкупилися сріблом.Історична реконструкція облаштування Радомисльського замку, виконана І. Драгуном та Л. Тимошенком.
Князь Олег Святославич загинув у 977 році і саме в цей період в літописі згадується Олевськ, тому і заснування Олевська пов'язують з цією датою. Походження слова «Олевськ» від назви дерева «вільха», «ліщина», або й взагалі від «лісу», «Полісся». Однокорінні слова у споріднених мовах вказують на «олішшя», як на ліс, що росте на болоті.
Перша документальна згадка про Чуднів сягає 1416 року, в якому, згадується, що жителі Чуднова дають з землі Дідковичини три відра меду в Києво-Софійський собор. Чуднівська фортеця була озброєна 3 гарматами та 2 пищалями, в місті жило багато вільних людей та міщан, було 32 двори землеробів та 63 корчми.