Граф Северин Осипович Потоцький. Ботсад починався з невеликої ділянки. Його площа становила близько 450 квадратних метрів. Граф Северин Потоцький, який був першим попечителем Харківського навчального округу, сприяв, щоб для ботанічного саду для університету виділили невелику ділянку по Сумському шосе. Так він перемістився на територію по сусідству з Англійським (верхнім) садом. На новому місці перші роки в ботсаду зводили алеї і гаї з лісових дерев: купували, дарували або виводили семяна.
Історія. Перша колекція базувалася на маленькій ділянці, прямо на території університету. І з тих пір Ботанічний сад активно розширювали і розвивали усіма силами. Спочатку колекція поповнювалася завдяки обміну з іншими ботанічними садами і садівниками-аматорами. Більшість документів до сих пір збереглися в архівах. Від князя Потоцького сад отримав в подарунок понад 50 молодих акацій і 150 плодових дерев. Він активно допомагав розвитку проекту, так як захоплювався рослинами. Завдяки його сприянню була побудована огорожа з кам’яними воротами, вириті колодязі для видобутку води і розпочато створення кам’яної оранжереї та теплиці для екзотичних сортів. На жаль, у воєнний час багато рослин довелося вивезти з Харкова. Частину колекції досі не вдалося відновити. Однак навіть в ті непрості часи уряд виділяв ресурси на збереження тепла і енергії, щоб рідкісні види не зникали та не замерзали. Хоча їх доводилося ущільнювати та пересаджувати, практично все вдалося зберегти. І зараз насолодитися красою незвичайної флори можуть всі харків’яни та гості міста.
Словник. РЕЛІКТИ (лат. relictum — залишок) — рослинні та тваринні організми, що в даний час збереглися лише в окремих невеликих районах, або залишки фауни і флори минулих геологічних часів. Р. можуть зберігатися у тих районах, де умови відносно подібні до умов епохи їх розповсюдження у минулому.
Дендрарій закладений за ботаніко-географічним принципом і включає експозиції: «Європа», «Середземномор'я», «Сибір», «Далекий Схід», «Середня Азія», «Північна Америка», «Китай і Японія». Аборигенна флора представлена в експозиції «Північний схід України». Трав'янисті рослини природної флори в кількості понад 1000 видів представлені в експозиціях лікарських, ґрунтопокривних, гірських рослин та системі покритонасінних рослин України.
Ми бачимо Гінкго дволопатеве. Це найдавніший вид дерев з усіх, що ростуть нині на Землі. В юрському періоді, понад 200 мільйонів років тому, вони росли в Азії, Європі, Північній Америці й навіть у Гренландії, а найбільшого поширення досягли в мезозої, у період царювання динозаврів, іхтіозаврів і птерозаврів. Тому його називають “живою викопною рослиною”. До четвертинного періоду (1,6 млн. років тому) з усіх видів залишився тільки цей один вид, хоча відомо, що в родині було ще близько 18 видів. Приблизно 7 млн. років тому гінкго зник у Північній Америці, дещо пізніше – 2,5 млн. років тому – в Європі. Гінкго вважалось вимерлим до 1691 року, доки його не виявили в Японії. Гінкго – єдиний нині живий представник “перехідної ланки” між папоротями й хвойними, тобто це є попередник сучасних хвойних рослин.
Сукуленти. Група сукулентів загалом охоплює понад 10 000 видів (майже 4 % судинних рослин)[1]. До цієї широкої групи належать рослини різного географічного походження. Особливо характерні сукулентні рослини для флори посушливих регіонів Південної та Північної Америки (кактуси, ечеверії, агави, пахіфітуми), Південної Африки (аргіродерми, швантезії, літопси, конофітуми, плейоспілоси, гавортії, гастерії, гудії, гуернії, стапелії), Східної Африки та Мадагаскару (алое, аденіуми, пахіподіуми), Західної Африки та Канарських островів (еоніуми, монантеси), де вони ростуть поодиноко або великими групами часто в умовах різкої нестачі вологи.
Рослини епіфіти. Епіфі́ти (від грец. ἐπι- — «на», та φυτόν — «рослина») — організми, що ростуть на іншому рослинному організмі, на стовбурах і гілках дерев, використовуючи їх як опору (напр., деякі водорості, лишайники, тропічні орхідеї, бромелії) та при цьому отримують поживні речовини з довкілля, а не з субстрату, на якому існують.
Драцена і пальми. Драце́на (Dracaena) — рід рослин родини холодкові, дерева або сукулентні чагарники. Число видів, за різними даними, від сорока до ста п'ятдесяти. Більшість видів зростає в Африці, деякі — в Південній Азії, ще менше — в тропіках Центральної Америки. Територія природного поширення більшості пальм — тропіки і субтропіки (поза тропіками, в Іспанії і на півдні Франції, зустрічається лише Chamaerops humilis). Найбільший ареал у вогких джунглях, великої кількості ареал у пустелях.
МагноліїУ природі вони ростуть в лісах і по берегах річок від Гімалаїв до Японії, Малайзії, від Південно-Східних штатів США до Бразилії. У колекції харківських селікціонерів 8 видів та 25 сортів цих дерев. Вони відрізняються квітками. Є такі у формі бокалу. А є магнолії зірчасті, у яких квітка схожа на зірочку. Є ранньоквітнучі, що розпускаються раніше листків, а є такі, піздні, що тільки з бутонами. Кольоровій гамі теж немає меж.
Рододендрони. Рододендрони поширені головним чином в помірному і субтропічному поясах Північної півкулі, при цьому найбільша різноманітність видів можна спостерігати в Південному Китаї, Гімалаях, Японії, Південно-Східної Азії, а також в Північній Америці. Зустрічаються також в Південній півкулі - в Новій Гвінеї і на північному сході Австралії.
У Харківському ботанічному саду можна подивитися на унікальне дерево метасеквойя, воно росло на землі близько двохсот мільйонів років тому і вважалося вимерлим, але в 1941 році наукова експедиція виявила його в одній з провінцій Китаю. В ботанічний сад секвойя потрапила в тому ж році. Спочатку вважали, що помірний клімат погано підходить для цього дерева, але воно прекрасно прижилося.
з’явилася червонокнижна пальма Бісмаркія благородна, з красивим сизим листям. У природі вона росте лише на Мадагаскарі. На жаль, для пальм в оранжереї дійсно бракує місця. Там багато років росте фінікова пальма, жіноча особа. Але щоби вона плодоносила, їй потрібна пара. Але місця там немає! Ще одну велику пальму посадити там неможливо. Адже наразі існуюча займає майже усю оранжерею.
Основне завдання ботанічних садів – інтродукція та збереження рослин. Тобто залучення рослин до умов, де вони раніше ніколи не зростали. В принципі на цьому грунтується уся діяльність ботанічних садів. Більш ніж сто п’ятдесят років тому наш ботанічний сад почав впроваджувати в агрокультуру нові сорти декоративних та їстівних рослин.
Наукові дослідження. Наукові дослідження в ботанічному саду проводяться з метою розробки наукових основ збереження та охорони біологічного різноманіття, особливо рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення; видів рослин; вивчаються способи вирощування, розмноження, селекції і впровадження у виробництво декоративних, лікарських, харчових, кормових та інших цінних рослин. Наукова та матеріальна база ботанічного саду широко використовується для навчання студентів ВНЗ і технікумів, учнів ліцеїв, училищ, шкіл, слухачів курсів підвищення кваліфікації тощо.
Міжнародне співробітництво. Ботанічний сад бере участь у міжнародному співробітництві з актуальних проблем збереження, використання і розвитку ботанічних садів, в обміні рослинним матеріалом, науковою інформацією, в проведенні наукових конференцій, симпозіумів, спільних експедицій тощо. Ботанічний сад є членом Міжнародної ради ботанічних садів з охорони рослин, має зв’язки з 230 ботанічними установами 40 країн світу.
Джерела. Вікіпедіяhttps://kh.depo.ua/rus/kh/naystarishe-derevo-planeti-ta-ukrainski-tropiki-top-10-tsikavikh-faktiv-pro-botanichniy-sad-u-kharkovi-202012261262134http://izvestia.kharkov.ua/tv-proekty/hi/3008/1268729.htmlhttp://ieenas.org/p/ginkgo-dvolopateve/https://kh.vgorode.ua/news/dosuh_y_eda/396018-mahnolyy-palmy-orkhydey-kak-popast-v-kharkovskyi-botanycheskyi-sadhttps://www.youtube.com/watch?v=d. Xasr-9l. Kd. U&t=13s