Номер слайду 6
Прочитайте текст і виконайте завдання. Щоб у хаті жилося добре, для неї вибирали щасливе місце. Оселю не будували на колишній дорозі, у заплаві або руслі пересохлої ріки, а також там, де вже раз стояла хата, особливо спалена блискавкою. Не будували на роздоріжжі, на межі, на току, на могилі й на тому місці, де росла бузина, вільха, осика, верба, де колись стався якийсь злочин. Облюбовували місце для майбутньої хати потай від чужого ока вже після заходу сонця. Насамперед визначали чотири кути, робили на їхньому місці заглиблення. У кожне з них насипали по пригорщі жита. Спочатку — де мала бути покуть, потім — де піч, а далі — де припічок і постіль. Рано-вранці, ще до сходу сонця, обстежували ті купки зерна. Так робили три ночі підряд. Якщо купки не пошкоджені, то на цьому місці можна ставити хату. А потім, заготовивши все потрібне для будівництва, кликали людей на закладчини. По українських селах ще й сьогодні не забувають давньої доброї традиції — будувати житло, клуню чи комору гуртом, толокою. Просять на толоку і друзів, і сусідів, і родичів. Часто сходиться майже все село, бо тут же ледь не кожний один одному чи брат, чи сват, чи кум. Починають рано. Робота йде швидко й весело. За день «виливають» стіни хати: між дошки кладуть солому, заливають її розколоченою глиною і добре втоптують. Толока — справжнісіньке свято спілкування, людської приязні та щирості. Пісні, жарти, приказки так і сиплються, особливо за вечерею, якою господар пригощає всіх за совісну працю (За М. Дмитренком).