Презентація "Паризька мирна конференція"

Паризька мирна конференція. Прагнення і протиріччя. Вчитель історії та правознавства: Костюкова Анна Миколаївна

Європа напередодні Першої світової війни

”Велика четвірка”В. Вільсон (США), Ж. Клемонсо (Франція), Д. Ллойд Джордж (Великобританія), В. Орландо (Італія)

Жорж Клемонсо Французький державний і політичний діяч, дипломат. Депутат національних зборів (1871-1893), сенатор (з 1902, з перервами). Прем'єр-міністр Франції (1906-1909), зіграв значну роль у формуванні Антанти. Прем'єр-міністр (1917-1920) і військовий міністр Франції. Голова Паризькій мирної конференції (1919-1920), один з авторів Версальського мирного договору 1919 року.

Претензії Франції: Прагнула послабити Німеччину, розчленувати її на малі держави;Приєднати Саарський вугільний басейн; Повернути Ельзас та Лотарингію;  Захопити значну частину турецьких і німецьких колоній; Встановити своє панівне становище в Європі 

Вудро Вільсон. Після початку Першої світової війни 1914–1918 років намагався виступити посередником між європейськими державами. У 1917 році Вілсон добився вступу США у війну, припускаючи придбати вирішальний голос у визначенні доль післявоєнного світу. У 1917 році прагнув до розвитку співпраці з Тимчасовим урядом Росії, виношував ідею союзу «двох найбільших демократій світу». Після перемоги більшовиків виступив з планом мирного врегулювання («Чотирнадцять пунктів», січень 1918), вбачаючи в ньому альтернативу міжнародному впливу більшовизму. Вілсон був одним з головних авторів Версальського мирного договору 1919 року. Однак договір не був ратифікований сенатом США. Восени 1919 року в результаті сильної перенапруги Вілсона розбив параліч. Він змушений був припинити активну державну діяльність

Прагнення СШАПретензії на світову гегемонію; Зацікавленість у реалізації принципу вільної торгівлі та мореплавства Прагнули встановити свій політичний вплив у Європі 

Девід Ллойд Джордж. Ллойд Джордж був одним з головних учасників Паризької мирної конференціїЛлойд Джордж був одним з головних учасників Паризької мирної конференції (1919 Ллойд Джордж був одним з головних учасників Паризької мирної конференції (1919—1920 Ллойд Джордж був одним з головних учасників Паризької мирної конференції (1919—1920 років). Будучи майстром компромісів і політичної інтриги, вміло використовуючи американсько-японські і американо-французькі протиріччя, зумів досягти значних успіхів у відстоюванні інтересів Великої Британії. Різко виступив проти намагань Жоржа Клемансо розчленувати Німеччину, максимально послабити її репараціями і створити великі державні об'єднання під егідою Франції. Найбільш прихильно ставився до українського питання. Виступав проти включення території ЗУНР Найбільш прихильно ставився до українського питання. Виступав проти включення території ЗУНР-ЗО УНР Найбільш прихильно ставився до українського питання. Виступав проти включення території ЗУНР-ЗО УНР до складу Польської держави. За його наполяганнями було створено комісію для проведення розмежування етнічних територій українців, поляків і білорусів (згодом кордон цього розмежування увійшов в історію під назвою «Лінія Керзона»).

Прагнення ВеликобританіїНамагалася закріпити першість на морях та контроль над більшістю німецьких колоній;  Хотіла перешкодити Франції стати лідером у Європі;Була зацікавлена у збереженні Німецької держави для забезпечення рівноваги сил у Європі; Прагнула відновити свою колишню могутність 

Сайондзи Кіммоті З-за похилого віку Киммоти уникав активної публічної діяльності. Його останнім виходом на міжнародну арену стала участь у Паризькій мирній конференції 1919 року, на якій він очолив японську делегацію і захищав інтереси своєї країни в розділі світу після Першої світової війни. У 1920 році за заслуги перед державою Киммоти нагородили титулом герцога

Прагнення ЯпоніїПрагнула захопити німецькі колонії на Далекому Сході.  Вимагала передати їй Шаньдунь 

Вітторіо Орландо. Очолював італійську делегацію на Паризькій мирній конференції 1919-1920 Очолював італійську делегацію на Паризькій мирній конференції 1919-1920. У ході роботи конференції висунув широкі територіальні претензії до Антанти як компенсацію за участь Італії у воєнних діях, що були відкинуті союзниками. Невдачі на міжнародній арені та економічна криза всередині країни змусила Орландо в червні 1919 подати у відставку. 

Претензії ІталіїДомагалася територіальних надбань на Балканах за рахунок земель, що входили до складу Австро-Угорщини 

Версальський договір. Територіальні обмеження. Німеччина поступалася територіями на користь п’яти сусідніх країн, до того ж її було розчленовано на дві частини. Три міста з територією навколо них (Данциґ, Саар, Мемель) підлягали управлінню Ліги Націй, у майбутньому населення цих регіонів мало право висловити шляхом плебісциту своє бажання щодо приєднання до Німеччини чи навпаки. Вугільні шахти Саару передавалися Франції на 15 років. Східна Пруссія відокремлювалася від Німеччини «польським коридором». Усі заморські німецькі колонії відходили під мандат Ліги Націй (в основному цим мандатом скористалася Велика Британія). Німеччина втратила усі землі, захоплені на Сході внаслідок поразки Росії. Деякі з них (Україна, Білорусія) Росія повернула собі, а інші постали як незалежні держави — Польща, Естонія, Латвія, Литва. 

Версальський договір. Військові та політичні обмеження  Збройні сили було скорочено: • чисельність війська не могла перевищувати 100 тис. чоловік; • дозволялося мати не більше шести «кишенькових» крейсерів; • заборонялося мати підводний флот та військову авіацію; • накладалася заборона на важку артилерію й танки; • термін служби солдатів встановлювався у 12 років, а офіцерів — 25. Західна частина країни вздовж обох берегів Рейну перетворювалася на зону, вільну від зброї, — підлягала демілітаризації. Зона простягалася на захід до кордонів Франції і на 50 км на схід від правого берегу Рейну. До того ж у зону на захід від Рейну на 15 років вводилися війська переможців. Заборонялося об’єднання Німеччини з Австрією (аншлюс) з метою утворення єдиної Німецької держави. Німеччина проголошувалася єдиним винуватцем війни. Накладалися великі репарації (в основному на користь Франції), суму яких згодом мала визначити спеціальна комісія. 

Версальський договірфінансово-економічні обмеження Німеччина повинна була передати союзникам золото і коштовності, які вона отримала в ході війни від інших держав (у тому числі від Росії). Державам-переможцям Німеччина повинна була сплачувати значну суму репарацій. Не вдалося встановити суму репарацій. Лише у 1921 р. на Лондонській конференції вона була встановлена в сумі 132 млрд золотих марок. Франція мала отримати 52 %, Велика Британія — 22 %, Італія — 10 % загальної суми. Репарації – це повне або часткове відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою. Репарації – це повне або часткове відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою, що розпочала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу. Контрибуції – це примусові післявоєнні платежі, які сплачує держава, що зазнала поразки у війні, державам-переможницям; примусові грошові або натуральні стягнення з населення окупованої території, які проводять окупаційні війська на свою користь

”Українське питання”Українська делегація на конференції була спільною від Української Народної Республіки і Західної Області УНР, яку очолював Г. Сидоренко  Українська делегація отримала інструкції домагатися: визнання незалежності УНР, виводу з української території іноземних військ (польських, румунських та військ Антанти), надання допомоги Антантою в боротьбі проти більшовицької Росії та Добровольчої Армії Українська делегація отримала інструкції домагатися: визнання незалежності УНР, виводу з української території іноземних військ (польських, румунських та військ Антанти), надання допомоги Антантою в боротьбі проти більшовицької Росії та Добровольчої Армії генерала А. Денікіна  Найбільш непримиренну позицію щодо визначення української державності займала французька делегація на чолі з Ж. Клемансо. Його плани про створення в післявоєнній Європі держав, які б були складовою частиною «санітарного кордону» проти більшовизму і одночасно під егідою Франції стали майбутніми союзниками проти Німеччини, збігалися з намаганнями польської, чехо-словацької і румунської делегацій включити якнайбільше територій у склад своїх країн. Більш виважений підхід до вирішення українського питання, займала англійська делегація очолювана Ллойд Джорджем, який різко виступав проти анексії українських земель Польщею. В дискусії з Клемансо про визначення кордонів Польщі він висунув принцип: «не віддавати Польщі непольські території». Щодо намагання включити Галичину в склад Польської держави Ллойд Джордж заявив: «Польща не повинна поглинати населення, яке не є і не хоче бути польським». За ініціативою британської делегації 8.12.1919 було прийнято «Декларацію Верховної Ради союзних і об'єднаних держав з приводу тимчасового кордону Польщі», яка залишала Польській державі, землі населені переважно поляками

Фердинанд Фош Прочитавши Версальський договір він заявив: “Це не мир, це перемир'я на 20 років”На початку Першої світової війни в серпні XX армійський корпус під командуванням Фоша брав участь в «Прикордонній битві» і «Лотарінгській операції». З кінця серпня він командував армійською групою, що складалася з кількох корпусів і дивізій. 4 вересня ця група була перетворена в 9-ту армію, яка брала участь у битві на Марні. У 1915 році очолив групу армій «Північ». У травні 1917 року був призначений начальником Генерального штабу, 3 квітня 1918 року став верховним головнокомандуючим союзними військами. Зіграв значну роль у перемозі союзників над коаліцією центральних держав.11 листопада 1918 року у своєму залізничному вагоні Фош підписав Комп'єнське перемир'я, що завершило Першу світову війну.

Дякуємо за увагу!