Тарас Григорович Шевченко є найшановнішою постаттю в Україні. Він належить до плеяди небагатьох українців добре відомих за кордоном. За кількістю скульптур, встановлених у світі, Т. Г. Шевченко поступається лише В. Шекспіру. В Україні Великому Українцю встановлено 700 пам’ятників, меморіальних дощок і пам’ятних знаків і 75 за кордоном у 26 державах (5 пам’ятників і 17 меморіальних дощок у Росії, по чотири пам’ятника – у США і Канаді, три – у Франції, по два – у Молдові, Бразилії та Австралії, по одному – в Аргентині, Парагваї, Кубі, Румунії, Угорщині, Югославії, Польщі, Словенії та багатьох республіках колишнього Радянського Союзу). Ідея увічнення пам’яті Кобзаря у Харкові виникла відразу після смерті поета у 1861 році, хоча у нашому місті він не був жодного разу. У 2008 році пам’ятник був вибраний одним з «7 чудес Харкова», а зараз вважається найкращим в Європі
Досить часто у місцевій пресі містилася помилкова інформація про те, що саме в Харкові з’явилася перша скульптура поета. Однак слід відзначити, що перший бюст Великого Кобзаря був встановлений у форті Олександрівському (колишньому Новопетрівському укріпленні), де проходив військову службу Т. Г. Шевченко. Споруджений він був на кошти прогресивного офіцерства і проіснував до 1920 року, коли був зруйнований басмачами.
Перший пам'ятник Кобзарю в Харкові Ініціаторами створення першого пам’ятника Шевченкові у Харкові була родина Алчевських. У 1897 році Олексій Кирилович Алчевський замовив у Петербурзі відомому академіку В. О. Беклемішеву погруддя Кобзаря із білого мармуру. Наступного року бюст було встановлено у садибі Алчевських (на вул. Садово-Куликовській, зараз Раднаркоміська). Це був нелегальний пам'ятник, бо був встановлений всупереч забороні царської влади.
Існують відомості про спорудження гіпсового пам’ятника Кобзарю за проектом скульптора Б. Кратка у Харкові в 1917– 1921 роках. До нашого часу пам'ятник, на жаль, не зберігся. У радянські часи ставлення влади до Шевченка змінилося: він був визнаний борцем проти царату і великим політичним діячем. 1918 року В.І. Ленін підписав Декрет Раднаркому РРФСР “Про створення пам’ятників діячам революції та борцям за народне щастя”, де серед перелічених постатей, яким планувалося спорудити монументи, був і Тарас Григорович Шевченко. Незабаром в Україні за підписом Голови Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Г.І. Петровського вийшла постанова Президії ВУЦВК, у якій говорилося: “…поставити в усіх губерніальних і повітових містах, а також великих селах пам’ятники Т. Шевченкові” Бюро Харківського окружного комітету КП(б)У 1 квітня 1929 року прийняло рішення: “вважати за необхідне, щоб у м. Харкові, як столичному центрі Радянської України, в 1929–1930 р. був поставлений пам’ятник Т. Г. Шевченкові”. Цією ж постановою було вирішено оголосити всесоюзний конкурс на проект пам’ятника. До складу журі планувалося ввести представників робітничих організацій, письменників, вчительства, професури й мистецтва Однак вже наступного року конкурс був перетворений на міжнародний. Були встановлені 8 премій: перша – 5 тис. крб., друга – 3 тис., третя – 2 тис., четверта – 1 тис. та чотири заохочувальних премії по 500 крб. кожна.
Відкриття монумента Майже два роки йшли будівничі роботи . Монумент було урочисто відкрито 24 березня 1935 року, тобто через 9 місяців після того, як Харків перестав бути столицею УРСР. Коли було скинуто покривало, присутні побачили пам’ятник, який і сьогодні заворожує людей. Це багатофігурний монумент. Фігури відливали на Ленінградському скульптурному заводі. П’єдестал у вигляді спіралі, на якій розташовано 16 фігур, зроблений із лабродариту, привезеному з Волині. Висота - 16,5 м. Загалом на виготовлення пам'ятника пішло 30 тон бронзи та 400 тон лабрадориту
У плані монумент являє собою своєрідну архітектурну спіраль з 11-метровим тригранним пілоном з фігурою Тараса Шевченка всередині і виступами по колу, що оточують пілон, на яких розмістились 16 динамічних статуй — високохудожніх зразків радянської пропаганди, які за задумом автора проекту мали символізувати людей праці та їхню боротьбу за свої права проти пригноблювачів — від непокірних, бунтарських образів з творів Т. Г. Шевченка до учасників першої російської революції 1905—1907 років та Жовтневої революції 1917 року, а велично-мажорна група, що складається з робітника-шахтаря, колгоспника, червоноармійця та жінки-рабфаківки, є уособленням тодішньої сучасності, тобто «вільної праці та молодості нової України»
План1 Коли відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку в Харкові?2 Хто автори цього пам'ятника?3 Де встановлена скульптура?4 З яких матеріалів зроблено монумент?5 Яка висота пам'ятника, постаті поета?6 Які особливості композиції монумента?7 Що символізують 16 постатей, розміщених навколо постаменту?8 Як сприймається постать поета-бунтаря?9 Яка основна думка монумента?
Легенди, пов'язані з пам'ятником. Легендами пам'ятник Т. Г. Шевченка став «обростати» після Другої Світової війни, оскільки під час бойових дій пам'ятник, не дивлячись на його значні розміри, зовсім не постраждав. Однією з найбільш поширених є легенда , пов’язана з колесом трактора. Серед фігур Шевченківських героїв вміло приховане колесо трактора, що використовувалося у перших колгоспах. Той, хто знайде це колесо, буде жити вічно в Харкові. Існує думка серед студентів, що якщо потерти чобіт робітника з прапором, то фортуна і удача під час сесії забезпечені.